АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Права дитини, визнані Конвенцією, можуть бути об'єднані у п'ять груп згідно з традиційною класифікацією прав людини.

Лекці 3. CОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

План

1. Право на здоров’я.

2. Сім’я і здоров’я.

3. Профілактика ВІЛ-інфікування.

4. Безпечне середовище (с.р.).

5. Безпечна поведінка.

6. Служби захисту.

 

 

Право на здоров’я.

 

Конвенція ООН про права дитини — це міжнародний договір, що встанов­лює права й обов'язки держав, які підписали цей договір, у сфері захисту прав дитини. Конвенція про права дитини була прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1989 року в Женеві і ратифікована, тобто затверджена, вищими органами України 1991 року. На сьогодні дана Кон­венція ратифікована 192 державами світу. Не ратифікували її лише Сомалі та Сполучені Штати Америки.

Виконання Конвенції ООН про права дитини контролюється статтею 9 Консти­туції України.

Конвенція ООН про права дитини містить преамбулу та 54 статті. У преамбу­лі визначено основні її принципи. Статті діляться на три частини.

Частина І, ст. 1 -41: визначають права дитини й обов'язки держав-сторін, що ратифікували Конвенцію.

Частина II, ст. 42-45: визначені процедури механізму впровадження Конвенції.

Частина III, ст. 46-54: формальні положення, які регламентують порядок набуття чинності Конвенції.

Права дитини, визнані Конвенцією, можуть бути об'єднані у п'ять груп згідно з традиційною класифікацією прав людини.

1. Громадянські права: право на життя (ст. 6), на ім'я і національність (ст. 7), на самобутність (ст. 8), на приватне життя (ст. 16), на захист від фізичного й сексуального насильства, від тортур, від свавільного арешту (ст. 19,34,37,40).

2. Політичні права: свобода думки (ст. 12), самовираження (ст. 13), переко­нань і віросповідання (ст. 14), зібрань (ст. 15), вільний доступ до інформації, що не шкодить здоров'ю дитини (ст. 17).

3. Економічні права: захист від експлуатації (ст. 32 і 36).

4. Соціальні права: право на освіту (ст. 4,28,29), на охорону здоров'я (ст. 24), на соціальне забезпечення (ст. 26).

5. Культурні права: право на відпочинок і довкілля, на залучення до гри, до участі у культурних і мистецьких заходах, що відповідають віку дитини (ст. 31).

Розшифруємо, наприклад, статтю 24, що стосується прав дитини на охо­рону здоров'я. Вона гласить:

1. Держави-сторони визначають право дитини на користування найбільш досконалими послугам системи охорони здоров'я та засобами лікування хво­роб і відновлення здоров'я.

2. Держави-сторони домагаються повного здійснення цього права, зокрема вживають заходи щодо:

а) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

б) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров'я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

в) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в межах первинної медико-санітарної допомоги, шляхом застосування легкодоступної технології та надання достатньої кількості поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку та ризик забруднення навколишнього середовища;

г) надання матерям належних послуг з охорони здоров'я у допологовий і післяпологовий періоди;

ґ) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров'я і харчування дітей, переваги грудного годування, гігієни, санітарії середовища перебування дитини та запобігання нещасним випадкам, а також доступу до освіти та підтримки у використанні цих знань;

д) розвитку просвітницької роботи та послуг у галузі профілактичної медич­ної допомоги та планування розміру сім'ї.

3. Держави-сторони вживають будь-яких ефективних і необхідних заходів з метою скасування традиційної практики, що негативно впливає на здоров'я дітей.



4. Держави-сторони зобов'язані сприяти міжнародному співробітництву і розвивати його з метою поступового досягнення повного здійснення права, яке визначається в цій статті. У зв'язку з цим особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

5. Конвенція ООН про права дитини має три основні завдання. Це — надання дитині права на:

1) самовизначення;

2) захист;

3) специфічні права.

До специфічних прав належить дитяче право на залучення до гри.

Якою ж є правова культура дітей — юних громадян держави?

За даними досліджень Інституту проблем сім'ї та молоді, діти оцінили свій рівень знань про права достатньо високо.

14 % опитаних від 14-27 років (усього опитаних—5 592 особи) вважають, що знають про права дітей добре. Лише 4 % респондентів зазначили, що не знають про права нічого. Однак знання більшості дітей про свої права поверхневі, фрагментарні, 45% знають свої права частково, майже кожна четверта дитина (24%) знає про свої права дуже мало, кожна десята (10%) відзначила, що тільки чула про існування таких прав.


Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 294 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.008 сек.)