АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Але надамо слово дітям.

"У вісім років я дізнався, що кожна дитина має свої права, незалежно від національності, кольору шкіри, віросповідання. Насамперед, це право на вільну думку. Але, з одного боку, це правильно, а з іншого — ні. Бо більшість батьків знає, як буде краще. Погано, якщо батьки просять щось допомогти, а діти їм відмовляють, аргументуючи це тим, що вони мають право нічого не робити. Але у дітей є ще обов'язки допомагати старшим".

Гордій Ж., 11 років.

"Права дитини — це те, що гарантує держава. Це своєрідна допомога дорос­лих у законодавчій формі, щоб дитина розвинулась і реалізувала себе".

Наталка Н., 12 років.

"Для мене права дитини — це можливість вільно мислити, висловлювати свою думку серед дорослих, учителів".

Вікторія Л., 14 років.

"Нам, дітям, необхідно досконало знати свої права. Це допоможе зробити наше життя комфортнішим. Але для цього необхідно вміти ще й застосовувати їх".

Денис Б., 11 років.

Сім’я і здоров’я.

Сім'я у всі віки виступає першою і найважливішою сферою формування моральних засад особистості, її фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку, головним каналом зв'язку між минулими і прийдешніми покоління­ми. Саме в сім'ї закладається фундамент тих почуттів, ціннісних орієнтацій, уявлень, які згодом стають регуляторами певних норм поведінки людини.

Виховання у молодого покоління поваги до батьків — складний процес, який характеризується багатьма чинниками життєдіяльності сім'ї. До основних чинників, які здійснюють вагомий вплив на формування шанобливого ставлення дитини до батьків, належать: взаємини батьків між собою, ставлення батьків до дитини, міжособистісне спілкування у родині.

Вивчення й аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що позитивний вплив на формування шанобливого ставлення дітей до старших мають передовсім взаємини між самими батьками, засновані на почуттях любові та поваги, позаяк у них відтворюється загальний дух родинних стосунків, орієнтація життєдіяльності сім'ї, її моральна атмосфера. Спілкування батьків, у якому реалізується гуманне ставлення одне до одного, суттєво впливає на психологічні настанови шанобли­вих стосунків між молодшим і старшим поколіннями. Якщо у родині панують згода, доброзичливість, взаємна довіра і взаємодопомога між подружжям і діть­ми, емоційна та інтелектуальна єдність, то найімовірнішими будуть сприятливі результати виховання, порівняно висока можливість адекватної поведінки дітей.

Отже, однією з умов виникнення поваги до батьків є здоровий психологіч­ний клімат сім'ї, коли батьки своєю діловою і моральною позицією, взаєминами між собою можуть позитивно впливати на дітей.

Авторитет батьків у сім'ї залежить від особистісного чинника: батьки мають бути носіями багатьох позитивних якостей, взірцем для дитини у поведінці, пра­ці, громадському житті. Батьки мають постійно самовдосконалюватися. Інакше не може бути й мови про право виховання. Батьки, як головні вихователі дитини, насамперед мають бути вимогливими до себе. Позаяк, діти-підлітки критично ставляться до всього, що їх оточує, по-своєму інтерпретують поведінку стар­ших, їхні розмови тощо. Це стосується не лише розумового, фізичного, естети­чного та інших сторін розвитку батьків, що є досить важливим, а й їхнього праг­нення вдосконалювати рівень своєї педагогічної культури.

Гуманним взаєминам дітей із батьками сприяє симпатія, прив'язаність молод­ших до старших. Ці почуття, як правило, виникають у відповідь на добре ставлен­ня дорослих до підлітків.

Любов батька й матері до дитини не має бути "любов'ю замилування", "любо­в'ю відкупу" чи деспотичною любов'ю. Вони мають засновуватися на повазі до особистості дитини, прагненні до її вільного розвитку і саморозвитку. Любов батьків до дитини не включає вияву розумної вимогливості старших до молод­ших, позаяк зловживання любов'ю за рахунок вимогливості може зумовити не­повагу до батьків, втрату батьківського авторитету.

Ученими доведено, що дитина найактивніше успадковує і трансформує пе­вні ціннісні настанови, стереотипи мислення, способи поведінки, життєві став­лення до навколишнього світу і до самої себе у процесі міжособистісного спіл­кування у родині.

Міжособистісне спілкування водночас є засобом та умовою формування сімейного колективу, головними ознаками якого є, насамперед, морально-емоційна спільність його представників і об'єднання їх діяльністю, детермінованою соціально-значущими змістовими цілями й цінностями.

Як соціально-психологічне явище, міжособистісне спілкування виховує такі функції: регулятивну, пізнавальну, соціального контролю, емоційної підтримки, тобто всебічно впливає на життя сім'ї, зокрема на виховання у підлітків шаноб­ливого ставлення до старших.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 510 | Нарушение авторских прав