АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Допомога людям з обмеженими можливостями

Дитина, яка має якусь ваду, мабуть, потребує лікування, але ще більше, зви­чайно, хорошого ставлення до неї оточуючих.

Треба підкреслити, що душевний стан дитини залежить від її ставлення до своєї фізичної вади, а не від самої фізичної вади.

Іноді діти почуваються абсолютно щасливими, поки не усвідомлять, спогля­даючи за поведінкою людей навколо, що в них щось не так. Деколи цьому спри­яють самі батьки. Страждаючи, вони морщаться, здригаються, як від болю, коли помічають, що люди розглядають їх дитину. Оберігаючи її психіку, вони вважа­ють за справедливіше не піддавати її сторонній нездоровій цікавості і знаходять різні причини, щоб не брати її на люди. Однак дитина з помітною фізичною вадою повинна звикнути до пильних поглядів і зауважень (невихованих і нетактовних) людей, і чим вона молодша, тим їй це легше. Якщо ж дитину "ховають", на вулиці вона буває рідко, то навіть одного пильного погляду буде досить, щоб вивести її з рівноваги й щоб вона відчула себе неповноцінною, нещасною.

Отже, батьки повинні поводитися з хворою дитиною як з нормальною. Якщо батьки ваду дитини будуть сприймати як щось таке, що не має особливого значен­ня, якщо вони дозволятимуть їй бувати всюди, де бувають інші діти, не звертати­муть уваги на погляди і зауваження, тоді дитина не буде вважати себе якоюсь особливою.

Ще одна помилка батьків — це невиправдане всепрощення і м'якість до дитини з якоюсь вадою поряд зі суворістю у вихованні інших своїх дітей. Часто таких дітей звільняють від усіх домашніх доручень, прощають капризи і грубість, неслухняність. Така дитина не викликає симпатій у оточуючих. Звичайно, у став­ленні до дитини з фізичними вадами потрібна чуйність. Від розумово відсталої дитини ніколи не слід чекати виконання роботи, яка не відповідає її розумовому розвитку, а дитину з погано діючими руками не слід критикувати за поганий почерк. Але дитина з фізичною вадою може і повинна бути ввічливою і вихова­ною в розумних межах, перебувати на загальних умовах з іншими дітьми, викону­вати посильну роботу вдома. Дитина сама цього хоче, і вона буде щасливою, якщо її не жаліють.

Батьки можуть багато зробити, щоб виховати дитину задоволеною і корисною для суспільства людиною, навіть якщо вона відстає в розумовому розвитку і якщо ця хвороба не піддається лікуванню. За такою дитиною треба уважно спостерігати, коли вона грається, майструє, будує, вчить тощо. Саме батьки можуть відчути, яка іграшка, книжка, гра, робота може сподобатися і відповіда­тиме її розвитку; що саме намагається засвоїти дитина і тактовно їй у цьому допомогти.

Спостерігайте, що може принести їй задоволення. Купуйте їй іграшки, які ви вважаєте корисними для неї. Допоможіть їй подружитися з дітьми, з якими вона буде гратися із задоволенням. Любіть дитину, яка вона є!

Від вчителів класу, в якому буде навчатися дитина з якою-небудь вадою, також вимагається особливого такту, чуйності, вміння і підходу. Можливо, до приходу такої дитини в клас слід провести попередню виховну роботу з учнями, погово­рити з їхніми батьками, щоб перший прихід її минув спокійно, доброзичливо, без зайвої уваги і цікавості з боку однокласників, а тим більше глузливого став­лення. Вчителю також необхідно врахувати рекомендації спеціалістів щодо навчання та виховання такої дитини.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 662 | Нарушение авторских прав