АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

До практичного заняття N 1.

ТЕМА: Фізико-хімічні властивості крові. Фізіологія формених елементів крові. Захисні властивості крові. Згортання крові. Групи крові. Фізіологія зовнішнього дихання. Транспорт газів кров'ю. Регуляція дихання.

МЕТА: вивчити функції крові, її фізико-хімічні властивості. Вивчити фізіологічну роль еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Освоїти методику визначення кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Вивчити згортаючу та протизгортаючу системи, антигенні властивості крові. Освоїти методи оцінки системи згортання крові, визначення груп крові і резус-приналежність. Знати механіку легеневого дихання, механізми обміну газів в легенях. Вивчити механізми дифузії і транспорту газів кров'ю, механізми регуляції дихання. Уміти визначати легеневі об'єми і ємності.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Функції крові. Об'єм циркулюючої крові.

2. Склад крові. Гематокріт. Склад плазми крові.

3. Активна реакція крові, її регуляція та значення.

4. Гемоліз, його види.

5. ШОЕ, чинники, що визначають його величину.

6. Будова та функції еритроцитів.

7. Гемоглобін, його структура, функції, сполуки.

8. Будова та функції лейкоцитів. Фізіологічні функції всіх форм лейкоцитів.

9. Лейкоцитарна формула.

10. Будова тромбоцитів, їх кількість і функції.

11. Згортання крові та його фізіологічне значення.

12. Чинники, що беруть участь в згортанні крові.

13. Протизгортаюча та згортаюча системи.

14. Система антигенів крові АВН (АВО).

15. Система Rh-антигена крові.

16. Значення знання систем антигенів крові для здійснення переливання крові.

17. Функції легень і дихальних шляхів. Механізм вдиху і видиху.

18. Негативний тиск в плевральній порожнині, його походження. Еластична тяга легенів, чинники, що її обумовлюють, і зв'язок з негативним тиском в плевральній порожнині. Їх значення для легеневої вентиляції.

19. Легеневі об'єми і ємності, їх величини і методи визначення. Спірометрія і спірографія.

20. Альвеолярна вентиляція. Склад повітря, що вдихається, видихається і альвеолярного.

21. Транспорт кисню кров'ю. Криві дисоціації оксигемоглобіну. Чинники, що впливають на утворення і дисоціацію оксигемоглобіну.

22. Транспорт вуглекислого газу кров'ю. Роль карбоангідрази.

23. Структура дихального центру. Основні ядра і типи нейронів, їх взаємовідносини. Автоматія дихального центру. Залежність діяльності дихального центру від газового складу крові.

ЗАВДАННЯ 1. Визначення концентрації гемоглобіну.

Хід роботи: У середню пробірку гемометра Салі наливають 0,1% розчин HCl до нижньої кільцевої мітки. Потім з пальця звичайним способом набирають кров в капіляр до мітки (0,02 мл), видаляючи надлишок шляхом прикладення фільтрувального паперу до кінчика капіляра. Видувають кров на дно середньої пробірки так, щоб верхній шар соляної кислоти залишався незабарвленим. Не виймаючи піпетки, обполіскують її соляною кислотою з верхнього шару. Після цього вміст пробірки перемішують, ударяючи пальцем по її дну, і залишають стояти 5-10 хв. цей час необхідний для повного перетворення гемоглобіну в солянокислий гематин. Потім до розчину додають по краплях дистильовану воду до тих пір, поки колір отриманого розчину не буде однаковий з кольором стандартного (додаючи воду, розчин перемішують скляною паличкою після кожного додавання води). Цифра, що стоїть на рівні нижнього меніска отриманого розчину, показує вміст гемоглобіну в досліджуваній крові в г/л або грам-відсотках (тоді необхідно перевести в г/л).

Висновок:

ЗАВДАННЯ 2. Визначення груп крові за системою АВН (АВО).

Хід роботи: Групи крові визначають за антигенними властивостями еритроцитів, встановлюваним за допомогою стандартних сироваток, що містять відомі аглютиніни. На предметне скло наносять, не змішуючи, по одній краплі стандартних сироваток I,II,III груп, що містять відповідно аглютиніни: I-а,b, II-b, III-а. Потім, в краплю сироватки I групи кінцем скляної палички вносимо кров (співвідношення кров-сироватка рівне 1:10), другим чистим кінцем цієї ж палички таку ж кількість крові вносимо в сироватку II групи. За допомогою другої скляної палички третю краплю досліджуваної крові переносимо в сироватку III групи. Кожного разу кров ретельно розмішують в краплі сироватки, поки суміш не стане рівномірно рожевого кольору. Реакція аглютинації наступає через 15 хвилин. За наявності аглютинації крапля стає прозорою, а еритроцити склеюються у вигляді грудочок. Група крові встановлюється залежно від наявності або відсутності аглютиніна.

Оцінка результату.

1. Якщо аглютинації немає в усіх краплях, це свідчить про відсутність аглютиногенів в еритроцитах досліджуваної крові і, відповідно, вона належить I(0) групі.

2. Якщо аглютинація відбулася з сироватками I і III груп, що містять відповідно аглютиніни а, b і а, то еритроцити досліджуваної крові містять аглютиноген А і ця кров належить до II (А) групи.

3. Якщо аглютинація відбулася з сироватками I і II груп, що містять аглютиніни а, b і b, то еритроцити досліджуваної крові містять аглютиноген В і вона належить до III (В) групи.

4. Якщо аглютинація відбулася з сироватками I,II,III груп, що містять відповідно аглютиніни а, b, b і а, то еритроцити досліджуваної крові містять як аглютиноген А, так і аглютиноген В, отже, досліджувана кров належить до IV (АВ) групи.

Замалюйте три краплі і відзначте в яких краплях отримали аглютинацію, а в яких ні.

Висновок:

ЗАВДАННЯ 3. Визначення Rh-належності крові.

Хід роботи: На предметне скло піпеткою наносять роздільно по краплі антирезусної сироватки. Проколюють палець і скляною паличкою вносять в обидві краплі кров піддослідного. Через 5 хв. спостерігають результат.

Відзначте, в якій краплі відбувається аглютинація. На підставі результату експерименту зробіть висновок про те, є дана кров Rh-позитивною або Rh-негативною.

Висновок:

Завдання 3. Проведення спірографічних досліджень (комп'ютерна методика демонструється викладачем).

Хід роботи: Методика проведення спірографічних досліджень.

Спірографічний метод передбачає реєстрацію спокійного дихання, а також виконання трьох спеціальних дихальних маневрів для визначення життєвої ємності легенів (ЖЄЛ), форсованої життєвої ємності легенів (ФЖЄЛ) і максимальної вентиляції легенів (МВЛ).

Необхідність проведення проби з форсованим диханням обумовлена тим, що, по-перше: при форсованому диханні різко збільшується швидкість руху повітря в дихальних шляхах. При цьому дихальний потік з ламінарного стає турбулентним, що збільшує залежність швидкості потоку від поперечного січення бронхів. Це призводить до чіткішого виявлення порушень бронхіальної провідності.

По-друге: при форсованому видиху відбувається динамічна компресія повітряносних шляхів внаслідок високих значень (позитивних) внутрішньоплеврального тиску.

Зменшення структурної стійкості стінок бронхів при патологічних змінах в них сприяє полегшенню цієї компресії і чіткішому виявленню бронхіальної обструкції.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 436 | Нарушение авторских прав