АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ. Правильно призначене лікування дозволяє продовжити життя хворих

Правильно призначене лікування дозволяє продовжити життя хворих. Основними напрямками лікування є:

- зменшення ризику нових уражень міокарда (зміна способу життя, що
передбачає нормалізацію маси тіла, припинення куріння і вживання алко­
голю, зниження рівня АТ і контроль рівня цукру в крові);

- контроль водного балансу хворого (обмеження вживання кухонної
солі < 5г/день, рідини до Іл/добу);

- помірні тренувальні фізичні навантаження.
Медикаментозне лікування

Препаратами вибору для усіх хворих з систолічною дисфункцією ліво­го шлуночка є інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента (ІАПФ) під контролем АТ ІАПФ призначають з поступовим збільшенням дози (ка-поприл 6,26 до 150 мг/денно, еналаприл 2,5 - 20 мг/денно, раміприл 1,25 -10 мг/денно).

Побічні ефекти: гіпотензія, кашель, набряк Квінке, погіршення функції нирок.

Серцеві глікозиди.

Найефективнішим засобом є дигіталіс (наперстянка), який збільшує силу серцевих скорочень, подовжує діастолу, сповільнює серцеву провідність,

сприятливо впливає на електролітні й метаболічні процеси в міокарді. Пре­парати дигіталісу призначають усередину. Дигоксин по 0,0025 г 2-3 рази на добу, ізоланід по 0,00025 г 3 рази на добу, дигітоксин по 0,0001 г 3 рази на добу. У разі неефективності застосування цих препаратів внутрішньо­венно вводять строфантин К або корглікон. їх вводять повільно протягом 2-4 хв на ізотонічному розчині натрію хлориду, розчині глюкози.

Слід пам'ятати про можливе передозування серцевих глікозидів (інток­сикацію). Першими ознаками інтоксикації є нудота, блювання, зниження добового діурезу, екстрасистолія. У разі виникнення перелічених ознак ці препарати треба відмінити і призначити солі калію.

Важливе значення у боротьбі з серцевою недостатністю мають сечогінні препарати. Призначають по 50-100 мг гіпотіазиду, 80-120 мг лазиксу.

Застосовують антиагреганти, препарати, які поліпшують обмін у міо­карді - анаболічні стероїди, АТФ, рибоксин, вітаміни групи В, С. За наяв­ності ціанозу проводять оксигенотерапію.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 878 | Нарушение авторских прав