АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тренінг саморегуляції”: зовнішні вияви тривожності та релаксації

Прочитайте:
  1. E) зовнішні, внутрішні.
  2. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища
  3. Алгоритм практичного тренінгу №91
  4. АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
  5. В. М”яз, що піднімає задній прохід, зовнішній стискач заднього проходу
  6. Визначення ступеня вставлення голівки зовнішніми методами
  7. До занять аутотренінгом
  8. Доведено, що HP заселяє й здорову слизову оболонку, що можна виявити гістологічними дослідженнями, хоча клінічних ознак при цьому й немає.
  9. Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
  10. Е. Великий сідничий, зовнішній і внутрішній затульні

Активний метод психотерапії, спрямований на відновлення динамічної рівноваги системи гомеостатичних саморегулюючих механізмів організму людини, порушеного в результаті стресового впливу.

Основними елементами методики є тренування м'язової релаксації, самонавіювання і самовиховання (аутодидактики). Активність А. т. протистоїть деяким негативним сторонам гіпнотерапії в її класичній моделі - пасивному відношенню хворого до процесу лікування, залежно від лікаря.

Як лікувальний метод А. т. була запропонована для лікування неврозів Шульцем. Виділяють два ступені А. т. (по Шульцу):

1) нижчий щабель - навчання релаксації за допомогою вправ, спрямованих на викликання відчуття тяжкості, тепла, на оволодіння ритмом серцевої діяльності та дихання,

2) найвищий ступінь - аутогенне медитація - створення трансових станів різного рівня.

Найнижчу сходинку, А.т.-1, складають шість стандартних вправ, які виконуються пацієнтами в одній з трьох поз: 1) положення сидячи; 2) положення лежачи; 3) положення напівлежачи. У всіх трьох положеннях досягається повна розслабленість, для кращої зосередженості очі закриті.

Вправи виконуються шляхом уявного повторення (5-6 разів) відповідних формул самонавіювання, які підказуються керівником тренування. Кожне з стандартних вправ передує формулою-метою: «Я абсолютно спокійний». Перша вправа. Викликання відчуття тяжкості в руках і ногах, що супроводжується розслабленням поперечно-смугастої мускулатури. Формули: «Права рука зовсім важка», потім «Ліва рука зовсім важка» і «Обидві руки зовсім важкі». Такі ж формули для ніг. Остаточна формула: «Руки й ноги зовсім важкі». Друга вправа. Викликання відчуття тепла в руках і ногах з метою оволодіння регуляцією судинної іннервації кінцівок. Третя вправа. Регуляція ритму серцевих скорочень. Формула: «Серце б'ється сильно і рівно». Четверта вправа. Нормалізація та регулювання дихального ритму. «Дихаю абсолютно спокійно». П'ята вправа. Викликання відчуття тепла в області черевної порожнини. «Моє сонячне сплетіння випромінює тепло». Шосте вправу. Викликання відчуття прохолоди в області чола з метою запобігання та ослаблення головних болів судинного генезу. «Мій лоб приємно прохолодне». На опрацювання кожної вправи йде 2 тижні. Весь курс А.т.-1 триває близько трьох місяців. Зазвичай заняття проводяться в групах 1-2 рази на тиждень під керівництвом психотерапевта; тривалість заняття 15-20 хвилин. Велика увага приділяється самостійним тренувань пацієнтів, які проводяться двічі на день (вранці, перед тим як встати, і ввечері, перед сном).

При освоєнні перших двох стандартних вправ («важкість» і «тепло») виникає особливий стан аутогенного занурення, яке Шульц називав «перемиканням» і визначав фізіологічно як «зниження біотонус при зберіганню свідомості». Мюллер-Хегеманн пояснює цей стан зниженням активності кори при відсутності зовнішніх подразників і скороченням розумових процесів внаслідок зосередженості на формулах тренування. Цей стан характеризується як проміжне між сном і неспанням, воно дуже близько до першої стадії гіпнотичного сну (сомноленции). Глибина аутогенного занурення підрозділяється на три фази. У першій фазі пацієнт відчуває важкість, тепло, знемогу, що розлилася по всьому тілу. Друга фаза характеризується відчуттям тілесної легкості, невагомості, причому нерідко виникають порушення схеми тіла. Третю фазу можна характеризувати як «зникнення тіла». На загальну думку, А. т. найбільш ефективна при лікуванні неврозів, функціональних розладів та психосоматичних захворювань. Вона показана насамперед при неврастенії. Успішне зняття емоційної напруги і тривоги за допомогою А. т. виправдовує її включення в численні варіанти методик психопрофилактики родових болів.

Протипоказаннями для застосування А. т. є стани неясної свідомості і марення, особливо марення відносини і впливу. Не рекомендується А. т. під час гострих соматичних нападів і вегетативних кризів.

 


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 518 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)