АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття фізичного тренування, натренованості, підготовленості і спортивної форми

Фізичним тренуванням як навчально-виховним процесом передбачається формування системи спеціальних умінь і навичок, розвиток комплексу рухових і психічних здібностей учня. Разом з тим фізичним тренуванням як спеціалізованим педагогічним процесом передбачається всебічний розвиток людини, підвищення її загальної і спеціальної працездатності, збереження і зміцнення здоров’я, набуття впевненості в своїх силах, виховання рішучості, волі, сміливості, – формування індивідуальності.

В залежності від кінцевої мети, яка ставиться перед тренуванням, виділяють дві його основні різновидності – оздоровчу і спортивну. Метою оздоровчого тренування є збереження і зміцнення здоров’я, підвищення загальної працездатності. Метою спортивного тренування, перш за все, є зростання загальної та спеціальної підготовленості і досягнення високих спортивних результатів. Досить часто, недотримання педагогічних принципів спортивного тренування приводить до втрати здоров’я спортсменів (перенат-ренованість, травми тощо). В цілому ж при дотриманні усіх дидактичних принципів спортивне тренування є вищим виявленням оздоровчого тренування, оскільки пов’язане з досягненням високого (надвисокого) рівня здоров’я.

Спортивне тренування включає в себе фізичну, технічну, тактичну, вольову підготовку. Фізична і технічна підготовка являють собою єдиний процес, спрямований на підвищення функціональних можливостей організму, формування технічної підготовки та розвиток рухових умінь, навичок і здібностей (фізична підготовка). Вольова підготовка сприяє виконанню запланованої тренувальної програми та реалізації на змаганнях результатів фізичної і тактичної підготовки. На основі вивчення механізму розвитку фізичної і технічної підготовки школярів фізіологія обґрунтовує індивідуальне і групове дозування інтенсивності і обсягу фізичних навантажень як основи розвитку натренованості.

З фізіологічної точки зору тренування – це процес, спрямований на вдосконалення механізмів нервової та гуморальної регуляції функцій рухового апарата і вегетативних систем енергозабезпечення діяльності, зростання обсягу функціональних резервів окремих органів і систем організму. Прямим наслідком тренування є підвищення спеціальної працездатності (розвиток підготовленості).

Аспекти підготовленості. Під впливом систематичних тренувальних занять в організмі юних спортсменів-школярів проходять біохімічні, морфологічні і функціональні зміни, направлені на зростання працездатності організму. Сумарний ефект спортивного тренування умовно виражається поняттям про натренованість, підготовленість і спортивну форму.

Натренованість – це ступінь біологічного пристосування організму до пред’явлених йому тренувальних навантажень. Натренованість є наслідком систематичного виконання фізичних вправ, вона є основою підвищення фізичної працездатності людини. Натренованість завжди орієнтована на конкретний вид діяльності учня (специфічність натренованості).

Виділяють соціальний, педагогічний, психологічний і фізіологічний аспекти натренованості (І.В.Аулик, 1977). Соціальний аспект натренованості визначає місце спорту і спортсмена в суспільстві, характеризує умови життя спортсмена, особливості його характеру, рівень мотивацій щодо занять спортом. Педагогічний аспект натренованості пов’язаний з технічною і тактичною підготовленістю спортсмена. Проте значення техніки або тактики в різних видах спорту неоднакове. Так, техніка значно вагоміша для досягнення високого спортивного результату в гімнастиці, ніж в легкій атлетиці – біг на довгі дистанції. Встановлено, що раціональна техніка бігу за інших рівних умов дозволяє зекономити не більше 7-10% енергії.

В основі психологічного аспекту натренованості лежить психічний стан спортсмена, його вольові і моральні якості. Здатність концентрувати увагу, примусити себе продовжувати роботу в умовах вираженої втоми характерна для спортсменів майже усіх видів спорту, проте в бігу на середні дистанції цьому фактору приділяється більше уваги, ніж в бігу на довгі дистанції, в яких результативність діяльності в значній мірі визначається рівнем досконалості механізмів аеробного енергозабезпечення. Ефективність бігу спортсмена на середні дистанції визначається перш за все досконалістю механізмів анаеробно-аеробного енергозабезпечення.

Фізіологічний аспект натренованості визначається рівнем морфофізіологічних показників організму, загальним станом здоров’я, обсягом функціональних резервів окремих органів і систем організму. Виняткова увага цьому аспекту натренованості приділяється у тих видах спорту, в основі підготовки яких лежить витривалість.

Підготовленість – це комплексний результат фізичної (міри розвитку рухових здібностей), технічної (рівень вдосконалення рухових навичок), тактичної (рівень знань та рівень розвитку тактичного мислення), функціональної (обсяг функціональних резервів окремих органів і систем та організму в цілому) і психологічної (рівень вдосконалення вольових якостей) підготовки.

Спортивна форма відображає об’єктивний і суб’єктивний стан найвищого для даного періоду тренувального циклу, готовності спортсмена до спортивних досягнень. Спортивна форма характеризується найвищим рівнем натренованості спортсмена, його готовністю до участі в основних змаганнях.

Систематичні тренування з обраного виду спорту приводять до вдосконалення функцій всіх органів і систем організму учня. Проте вираженість цього вдосконалення щодо окремих органів і систем організму не однакова. Це пояснюється специфічністю впливу окремих фізичних вправ на зростання обсягу функціональних резервів юного спортсмена. Так, якщо тренування штангіста спричиняє переважний розвиток міофібрилярної гіпертрофії, то тренування стайера в більшій мірі пов’язане з саркоплазматич-ною гіпертрофією, з вдосконаленням механізмів аеробного енергозабезпечення. В цілому, на ранніх етапах тренування дітей і підлітків необхідно створювати належні умови для гармонійного розвитку усіх без виключення органів і систем організму, і вже на цьому фоні спрямовано розвивати ті фізіологічні системи, які є визначальними в досягненні високих результатів з обраного виду спорту.

В річному тренувальному циклі специфічна працездатність змінюється пофазно. Для першої фази характерним є становлення спортивної форми, для другої – її стабілізації, для третьої – тимчасова втрата. Відповідно вказаним фазам розвитку натренованості в кожному річному тренувальному циклі виділяють підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Метою підготовчого періоду є забезпечення поступової адаптації організму до фізичних навантажень, розвиток необхідних рухових здібностей і вдосконалення техніки рухів. В цьому періоді поступово підвищують обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень. Загальна тривалість підготовчого періоду залежить від специфіки виду спорту і рівня підготовки школярів, вона може тривати від декількох тижнів до 3-6 місяців. Інтенсивність початкових навантажень – 60% від максимально можливих. Поліпшення загального самопочуття, підвищення порогу толерантності до фізичних навантажень свідчать про готовність переходу до основного (змагального) періоду тренувань. Змагальний період передбачає участь в основних змаганнях. Його мета – збереження і підвищення досягнутого рівня натренованості, тривалість – 4-5місяців.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1224 | Нарушение авторских прав