АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патологія нейрогіпофіза

Прочитайте:
  1. Анататомія, фізіологія, патологія дітей ОГ
  2. ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
  3. Екстрагенітальна патологія матері.
  4. ІНСТРУКЦІЇ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ (для студентів) ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ПО ТЕМІ: «ПАТОЛОГІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ».
  5. Патологія аденогіпофіза
  6. Патологія гемостазу
  7. Патологія жирового обміну
  8. Патологія зовнішнього дихання
  9. ПАТОЛОГІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Нецукровий діабет розвивається внаслідок абсолютного або відносного дефіциту вазопресину.

Вазо­пресин посилює реабсорбцію води в ниркових канальцях, у зв'язку з чим він і названий антидіуретичним гормоном. При дефіциті вазопресину розвивається основний симптом нецукрового діабету - поліурія. Зневоднення організму, що супроводжується зниженням осмотичного тиску плазми крові, є адекватним подразником центру спраги в гіпоталамусі. В результаті розвивається полідипсія (посилена спрага). Інші симптоми захворювання зумовлені зневодненням організму.

ЕПІФІЗ

Епіфіз, або шишкоподібне тіло належить до проміжного мозку і знаходиться між верхніми горбиками покришки середнього мозку. Його маса становить близько 0,2 г.

Зовні епіфіз покритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перегородки (трабекули), що ділять паренхіму залози на часточки. В паренхімі знаходяться спеціалізовані залозисті клітини - пінеалоцити і в меншій кількості - гліальні клітини - гліоцити. В старечому віці іноді зустрічаються відкладення - пісочні тіла (мозковий пісок), які надають залозі вигляду шишки.

Епіфіз гальмує вироблення гормонів практично у всіх ендокринних залозах. Епіфіз гальмує водно-електролітний, вуглеводний обмін та де­які інші показники гомеостазу в організмі ссавців.

Вважають, що епіфіз, гіпофіз і гіпоталамус входять в єдину функціональну систему, яка регулює функцію статевих залоз і ріст організму.

Епіфіз виробляє мелатонін, аденогломерулотропін, серотонін.

Мелатонін є антагоністом меланоцитстимулюючого гормону аденогіпофіза і бере участь у регуляції пігментного обміну. Мелатонін гальмує розвиток статевих функцій у дитячому віці і дію гонадотропних гормонів - у дорослому. Він також гальмує вироблення гормону росту аденогіпофізом.

Діяльність епіфіза залежить від добового ритму. При збільшенні освітлення гальмується секреція мелатоніну, що при більшій тривалості світлового дня сприяє виділенню гонадотропних гормонів, зумовлює ріст статевих залоз, утво­рення статевих гормонів і стимулює статеву активність.

Через аденогломерулотропін опосередковується участь епіфіза в регуляції водно-електролітного обміну.

Епіфіз бере участь в адаптивно-пристосувальних реакціях організму в ролі "біологічного годинника".

Будова та функціїЩитоподібної та прищитоподібних залоз

Щитоподібна залоза знаходиться в передній ділянці шиї на рівні V-VII шийних хребців, попереду гортані та трахеї. Маса залози у дорослої людини становить близько 30-40 г. У жінок вона дещо більша, ніж у чоловіків, і іноді періодично збільшується (під час менструації). Під час статевого дозрівання щитоподібна залоза росте досить інтенсивно і до 20 років її маса збільшується в 20 разів.

Залоза складається з двох часток - правої та лівої, які з'єднуються між собою перешийком. Від перешийка або від однієї з часток відходить вгору пірамідальна частка. Залоза вкрита фіброзною кап­сулою, від якої йдуть відростки (трабекули), що ділять її на часточки. Часточки складаються з численних міхурців - фолікулів, стінки яких зсередини вистелені епітеліальними фолікулярними клітинами кубоподібної форми. Порожнина фолікулів заповнена в'язкою масою - колоїдом, що містить гормони, які скла­даються в основному з білків та йодовмісних амінокислот.

Щитоподібна залоза продукуєйодовані гормони (тироксин і трийодтиронін) і кальцитонін. Утворення тироксину і трийодтироніну відбувається за умови, що в організм надходить достатня кількість йоду. Йод людина одержує переважно з питною водою, а туди він потрапляє внаслідок вимивання річковою водою із землі. Річки гірських районів (наприклад, Карпати) не встигають розчинити йод, який є у грунті, і тому організм не отримує достатньої кількості йоду, а люди внаслідок цього хворіють на ендемічний зоб.

У таких ендемічних районах йод додають до харчової солі, що в значній мірі запобігає захворюванню щитоподібної залози.

Фізіологічна роль йодованих гормонів:

- - стимулюють ріст і розвиток організму, статеве дозрівання;

- - підвищують рівень усіх обмінних процесів в організмі: обмін білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, водно-електролітний обмін, основний обмін, тепло­продукцію;

- - зменшують запаси глікогену у печінці, внаслідок чого збільшується цукор у крові;

- - стимулюють розпад білків і як наслідок - збільшується кількість азоту, який виводиться нирками;

- - підвищують основний обмін;

- - підвищують активність симпатичної нервової системи, що проявляється в наростанні збудливості, емоційності, прискорення серцевих скорочень, частоти дихання, потовиділення, а також зменшенні секреції і моторики шлунково-кишкового тракту;

- - гормони щитоподібної залози необхідні для розвитку мозку, діяльності центральної і вегетативної нервової системи.

Кальцитонін регулює обмін кальцію: знижує рівень кальцію у крові й активує функцію остеобластів, які сприяють утворенню кісткової тканини з одночасним пригніченням діяльності остеокластів» що руйнують кісткову тканину

Регуляція діяльності щитоподібної залози опосередковується гіпоталамо-гіпофізарною системою. Нейросекреторні клітини гіпоталамуса виділяють тиролібе-рин, під впливом якого у аденогіпофізі секретується тиреотропнии гормон. Він виділяється у кров і стимулює синтез та інкрецію гормонів щитоподібної залози.

Захворювання щитоподібної залози

Серед хвороб щитоподібної залози розрізняють6

- - зоб (струма)

- - тиреоїдити

- - пухлини.

Зоб (струма) - це патологічне збільшення щитоподібної залози

Залежно від причини, функціональних та клінічних особливостей розріз­няють дифузний токсичний зоб (тиреотоксичний зоб, хвороба Базедова, Грейвса), ендемічний та спорадичний зоб, гіпотиреоз.

Одним з найчастіших патологічних станів щитоподібної залози с тирео­токсикоз, яким проявляється дифузний токсичний зоб, токсичний вузловий зоб, автономна аденома, а також іноді рак щитоподібної залози.

Дифузний токсичний зоб (хвороба Базедова, Грейвса) — захворювання, в основі якого лежить гіперфункція щитоподібної залози, її гіперплазія та гіпер­трофія. Зміни в інших органах і тканинах зумовлені впливом тиреоїдних гормонів.

Захворювання характеризується типовим симптомокомплексом: збільшенням щитоподібної залози, екзофтальмом (витрішкуватість), підвищенням основного обміну, посиленням теплопродукції, тахікардією, тремтінням пальців рук, підви­щенням психічної збудливості. Ці та багато інших патологічних явищ зумовлені токсичним впливом тироксину і трийодтироніну, які виробляються в надлишковій кількості.

Гіпотиреоз - стан, зумовлений зниженням функціональної активності щитоподібної залози і нестачею її гормонів в організмі.

Причинами первинного гіпотиреозу можуть бути уроджена аплазія або гіпоплазія залози, генетичне зумовлені порушення біосинтезу тироїдних гормонів, ураження залози запальним або автоімунним процесом, оперативне втручання на залозі, рентгенівське опромінення, застосування тиреостатичних препаратів. Вторинний гіпотиреоз виникає при нестачі тиреотропного гормону, внаслідок ураження гіпофіза, при розладі гіпоталамічної регуляції.

Для гіпотиреозу характерна в'ялість, загальмованість, ослаблення розумової діяльності. При уродженій аплазії або гіпоплазії щитоподібної залози розвива­ється кретинізм, який проявляється відставанням в розумовому і фізичномурозвитку, сповільненням появи точок скостеніння, можливі глухонімота і органічні ураження нервової системи.

Зовнішній вигляд хворих характеризується набряком обличчя, потовщенням губ і носа, звуженням очних щілин. Периферичний кровообіг недостатній, трофіка порушена; шкіра щільна, в складку не збирається, ямок при натискуванні немає. Цей тип набряку, зумовлений просочуванням тканин муцином, і дав назву захворюванню - "мікседема" (від грец. глуха - слиз, oedema - набряк). Збіль­шення маси тіла зумовлене затримкою води. Спостерігаються ламкість, стоншен­ня і випадання волосся, ламкість нігтів, карієс зубів. Температура тіла й обмін речовин знижені, температурна реакція при запальних захворюваннях обмежена.

Ендемічний зоб — збільшення щитоподібної залози, викликане нестачею йоду в грунті та воді. Захворювання поширене серед населення Карпат, Альп, Гімалаїв, Анд та інших гірських районів земної кулі. Хворіють частіше жінки. Маса залози збільшується (нормальна маса залози в середньому становить 35 г).

 

Тиреоїдити - це група захворювань аутоімунного походження, серед яких найбільш важливе значення маєтиреоїдит Хасімото. Автоімунізація пов'язана з появою автоантитіл до тиреоцитів та тиреоглобуліну. Тиреоїдит Риделя характеризується первинним розростанням в залозі грубоволокнистої сполучної тканини. Фолікулярний епітелій атрофується, а сама залоза при цьому стає твердою ("залізний" або "кам'яний" зоб).

 

Пухлини щитоподібної залози можуть бути доброякісними і злоякісними, як з епітелію (аденома, рак), так із сполучної тканини (фіброма, саркома).

ПРИЩИТОПОДІБНІ ЗАЛОЗИ

Прищитоподібні залози розташовані на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Розрізняють дві верхні та дві нижні прищитоподібні залози. Форма їх округла або овальна, а загальна маса становить близько 0,9 г. Кожна прищитоподібна залоза вкрита власною фіброзною капсулою. Ендокриноцити - паратироцити формують трабекули і контактують з гемокапілярами.

Прищитоподібні залози виробляють паратгормон, який є антагоністом кальцитоніну щитоподібної залози. Вони регулюють обмін кальцію в організмі. Паратгормон сприяє вивільненню кальцію із кісткової тканини і зворотному всмоктуванню його із дистальних канальців нефрона нирок. Це сприяє підвищен­ню рівня кальцію у плазмі крові.

Кальцій відіграє важливу роль у функції збудливих структур. У нормі вміст кальцію у крові дорівнює 2,25-2,75 ммоль/л. Концентрація паратгормону, в свою чергу, залежить від рівня кальцію в крові: при його зниженні продукція паратгормону збільшується, а при підвищенні -зменшується Секреція паратгормону стимулюється симпатичною нервовою системою

Будова та функціїТимусу

(вилочкової, загрудинної залози)

Вилочкова залоза (зобна залоза, загруднинна залоза, тимус) є централь­ним органом імуногенезу. В ній попередники Т-лімфоцитів, які надходять сюди із кісткового мозку з током крові, пройшовши ряд стадій, перетворюються в Т-лімфоцити. Вилочкова залоза знаходиться у верхній частині верхнього середостіння, між правою та лівою медіастинальною плеврами. Верхня її частина іноді заходить у шийну ділянку Передня поверхня залози прилягає до задньої поверхні руків'я та тіла груднини, нижні відділи сягають III-IV ребер (іноді V) у дітей, а у дорослих - II міжребер'я.

Залоза складається із двох аси­метричних часток - лівої та правої, які покриті зовні сполучнотканинною капсулою. Від капсули відходять перетинки, які поділяють паренхіму вилочкової залози на час­точки. Кожна часточка складається із кіркової і мозкової речовини. Строма тимуса утворена ретикулоепітеліоцитами. В петлях сітки, утвореної ретикуліновими волокна­ми і відростками клітин, розміщені лімфоцити тимуса (тимоцити). Тимоцити у кірковій речовині розміщені щільніше, ніж у мозковій. У мозковій речовині є тільця тимуса (тільця Гассаля) - щільні утвори, у яких концентрично розміщуються сильно сплющені епітеліальні клітини

Максимального розвитку залоза досягає в 10-15 років, а з віком посту­пово заміщується жировою тканиною.

Залоза утворює та інкретує гормони:

- - тимозин

- - тимопоетин І

- - тимопоетин II

- - гомеостатичний тимусний гормон

- - тимусний гормональний фактор.

Існує певний взаємозв'язок між віком і функціонуванням загруднинної залози Залоза найактивніша у дитячому віці, а далі її вплив на організм змен­шується. До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму

Вважають, що крім цього, загруднинна залоза регулює мінеральний, а саме кальцієвий обмін. Після видалення тимуса кістки стають м'якими, легко ламаються, з'являється м'язова слабкість і психічні розлади.

Гормони тимуса відіграють велику роль у розвитку захисних імунологічних реакцій організму. Доведено, що розмноження і диференціація Т-лімфоцитів – клітин, які беруть участь у створенні клітинного імунітету, відбувається саме в загруднинній залозі.

Функціонування тимуса регулюється гіпоталамо-ппофізарною системою через соматотропний гормон.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 767 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)