АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Затверджено

Методична розробка

практичного заняття для студентів 3 курсу медичних факультетів

з теми:“ Імунотерапія.

Імунореабілітація. Вакцинація з метою імунореабілітації. ”

Затверджено

на методичній нараді кафедри

“25” травня 2012 р.

Протокол № 1

Зав. кафедрою__________ М.І. Голубятников

Одеса – 2012 р.

Методична розробка до практичного заняття на тему: “ Імунотерапія.

Імунореабілітація. Вакцинація з метою імуноребілітації. ”

І. Актуальність теми.

Імунотропнідії чинників зовнішнього середовища, бактерій вірусів приводять до тимчасових імуномодуляцій у здорових людей і викликають стійкі імуномодуляції у хворих, що реалізовуються як иммунодефициты, алергія, аутоіммунні захворювання. У хворих з первинними і вторинними імунодефіцитами подібні воздейстия приводять до важких клінічних проявів і, навіть, смертельних результатів. Тому розробка методів корекції функцій иммуной системи з допомогою помощью імунотропних лікарських препаратів є основним напрямом клінічній імунології. Імунізація населення з метою створення імунітету проти інфекцій дозволила попередити їх розвиток у багатьох людей. У зв'язку з цим вивчення методів вакцинації і застосування антисироваток є важливим завданням клінічного імунолога. Разом з тим, широке застосування иммунотропных препаратів привело до появи побічних реакцій і ускладнень, при проведенні імунотерапії, що збільшило необхідність імунологічного обстеження і моніторингу контингенту того, що піддається вакцинації. У зв'язку з цим значно зросла роль лікаря-імунолога у визначенні видів вакцин і індивідуальних термінів проведення щеплень при відхиленнях у функціонуванні імунної системи. Погіршення екологічної обстановки в місцях мешкання міського і сільського населення зажадало розробки методів імунореабілітації населення.

II. Навчальна мета.

Студент повинен знати:

1. Поняття про імунотерапію, її завдання, види, клінічні критерії призначення.

2. Види специфічної і неспецифічної імунотерапії.

3. Класифікацію имунотропних препаратів, механізм дії, побічні ефекти.

4. Характеристика основних груп імуномодулюючих препаратів, їх дії і показань до призначення.

5. Механізм дії, показання і схеми застосування нормального імуноглобуліну людини.

6. Побічні реакції і ускладнення при проведенні імунотерапії.

7. Знайомство з поняттям і видами імунореабілітації.

Студент повинен вміти:

· розподіляти дітей на групи здоров'я.

· оцінювати стан імунної відповіді.

· адекватно вибирати з основних видів імуномодуляторів.

· своєчасно діагностувати побічні реакції і ускладнення при проведенні імунотерапії.

· підібрати імунобіологічні препарати для певних вікових категорій дітей та дорослих;

III. Виховна мета.

На занятті необхідно:

1. Оволодіти вміннями встановлювати психологічний контакт з батьками дітей, які підля­гають лікуванню.

2. Визначити відповідальність лікаря за правильне і своєчасне проведення імунокорекції та імунореабілітації.

3. Визначити відповідальність лікаря за правильну тактику в підготовці дітей з “груп ри­зику” до профілактичних щеплень.

з

1. Принципи імунотерапії, імунокоррекції і імуномодуляції

2. Специфічна імунотерапія

3. Неспецифічна імунотерапія

4. Іммунотропні лікарські засоби

5. Характеристика імуномодуляторів

6. Препарати, що отримуються з кліток і органів системи імунітету

7. Класифікація інтерферонів

8. Основні критерії призначення іммуномодулюючих препаратів

9. Іммунотропні лікарські засоби, дозволені до медичного застосування в Україні і Росії

10. Правила призначення імунотропних препаратів

11. Хвороби і ускладнення, обумовлені імунотерапією і імунопрофілактикою

12. Види імунореабілітації

7.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття

Тести.

11. Завданнями імунотерапії є

A) стимулювання пониженої иммунореактивности;

B) ослаблення підвищеної иммунореактивности;

C) заміщення бракуючих чинників иммунореактивности;

D) Жодна з вище перерахованих.

12. Клінічними критеріями призначення імуностимулюючої терапії є

A) хронічна гнійна інфекція;

B) низька ефективність лікування основного захворювання (запального процесу) загальноприйнятими засобами;

C) лікування високими дозами імунодепресантів

D) тривала глюкокортикостероидная, антибактеріальна, променева терапія.

E) Жоден з вище перерахованих.

13. Іммунотропниє препарати можна розділити по дії на імунну систему на

A) імуносупресори;

B) імуностимулятори;

C) імуномодулятори;

D) тимические;

E) Синтетичні;

F) Рослинні.

14. Які імуномодулятори відносяться до препаратів бактариального походження?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

15. Які імуномодулятори відносяться до синтетичних препаратів?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

16. Які імуномодулятори відносяться до препаратів інтерферону?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

17. Які імуномодулятори відносяться до препаратів интерфероногенам?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

18. Які імуномодулятори отримують з органів імунної системи?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

19. Які імуномодулятори є аналогами цитокинов?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

20. Які імуномодулятори відносяться до препаратів рослинного походження?

A) имунофан

B) циклоферон

C) бронхомунал

D) нуклеинат натрію

E) тималин

F) ронколейкин

G) виферон

H) иммунал

21. Проведення імунотерапії обгрунтоване в ситуаціях:

A) Особам, що мають клінічні ознаки порушення імунітету і зміни імунологічних показників.

B) Особам, що мають клінічні ознаки порушення імунної системи за відсутності змін імунологічних показників, що виявляються за допомогою звичайних лабораторних тестів.

C) Особам, що мають тільки зміни імунологічних показників без клінічних ознак недостатності імунної системи.

D) Особам, що не мають змін імунологічних показників і без клінічних ознак недостатності імунної системи.

22. Які імуномодулятори переважно призначати при поразці кліток моноцнтарно-макрофагальной системи

A) полиоксидоний

B) тималин

C) миелопид

D) імуноглобулін людський нормальний

23. Які імуномодулятори переважно призначати при дефектах клітинної ланки імунітету

A) полиоксидоний

B) тималин

C) миелопид

D) імуноглобулін людський нормальний

24. Які імуномодулятори переважно призначати при порушенні синтезу антитіл В-лімфоцитами

A) полиоксидоний

B) тималин

C) миелопид

D) імуноглобулін людський нормальний

25. Які імуномодулятори переважно призначати при порушенні гуморального імунітету (агамаглобулінемії)

A) полиоксидоний

B) тималин

C) миелопид

D) імуноглобулін людський нормальний

7.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу.

1) Інструктивно-методичні матеріали:

а) Постанова Кабінету Міністрів України № 288 від 21.03.93 р. Про затвердження Національної програми імунопрофілактики населення на 1993-2000 рр.

б) Приказ М3 СССР N 654 от 13.12.89 г. Об усовершенствовании системы отчета отдельных инфекционных и паразитарных заболеваний.

в) Наказ МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р. Про порядок проведення профілактичних щеп­лень в Україні.

д) Наказ МОЗ України № 207 від 17.04. 2008 р. Про затвердження змін до наказу МОЗ України від 03.02.2006р. №48.

2} Табличне забезпечення:

1. Види імунітету

2. Види щеплень

3. Організація щеплень

4. Календар профілактичних щеплень

5. Строки розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень

6. Критерії оцінки імунітету проти деяких інфекційних захворювань

7.3. Матеріали контролю забезпечення основного етапу.

VIII. Література.

1. Навчальна література.

а'.) Основна:

1. Інформаційний матеріал.

2. Матеріал лекцій.

3. Беляков В.Д., Яфаєв Р.Х. Эпидемиология: Учебник.- М.:Медицина, 1989,- 416 с.

4. Епідеміологія/ За ред. К.М.Синяка, В.М.Гиріна. - K.: Здоров’я., 1998.- 480 с.

5. Шляхов Э.Н.Практическая эпидемиология,- Кишинев: Штиинца, 1991.- 567 с.

6} Додаткова:

1. Касьяненко А.М., Синяк K.M., Павлов A.B. Справочник по эпидемиологии.- К: Здоров’я, 1989.- 300 с.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 452 | Нарушение авторских прав