АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЦЕФАЛОСПОРИНИ

Є 4 генерації цефалоспоринів, які різняться особливостями протимікробного спектра та фармакокінетики.

Але для всіх цефалоспоринів характерне:

- стійкісь до β- лактамази стафілококів;

- однакова фармакодинаміка (порушують синтез мікробної тінки в момент мітозу);

- широкий спектр протимікробної дії.

Тип дії – бактерицидний.

Механізм дії – порушення синтезу клітинної стінки в момент мітозу.

Є препарати для парентерального введення (цефазолін, цефотаксим(клафоран), цефуроксим, цефпірон) та для внутрішнього застосування – целексин, цефаклор, цефадроксил (дурацеф).

Застосовують при лікуванні захворювань дихальних шляхів (пневмонії, плевриті, абсцесі легень), бактеріальному менінгіті, інфекційних захворюваннях кісток, суглобів, шкіри, мяких тканин, при тяжких госпітальних інфекціях.

У разі застосування цефалоспоринів можливі:

- алергійні реакції;

- біль при введенні в/м, тому препарати розводять у розчині новокаїну. ПРИ введенні в/в можливі флебіти (слід вводити повільно, а краще крапельно); при прийомі перорально – диспепсичні розлади.

- нефротоксичність (особливо цефалоридин);

- нейротоксичність (марення, судоми);

- гепатотоксичність;

- дисбактеріоз (особливо при внутрішньому застосуванні).

МАКРОЛІДИ

- антибіотики, що продукуються деякими грибами Streptomices. Макроліди мають широкий спектр дії: патогенні коки, грамнегативні бактерії, бруцели, рикетсії, збудники трахоми та сифілісу.

Тип дії – бактеріостатичний. Механізм дії - гальмування синтезу білків мікробної клітини.

До них швидко розвивається резистентність, тому курс лікування – до 7 діб.

Існує 2 покоління макролідів:

І покоління – природні – еритроміцин, олеандоміцин;

ІІ покоління – напівсинтетичні – кларитроміцин, рокситроміцин.

Близькими за дією до препаратів ІІ покоління є азаліди – сумамед (азитроміцин).

Макроліди застосовують при:

- нетяжких формах бронхітів, тонзилітів, опіків, маститі;

- кашлюку та дифтерії;

- хламідійному кон′юнктивіті;

- пневмонії;

- первинному сифілісі та гонореї;

- холециститі, холангіті, ентериті, коліті;

- токсоплазмозі;

- урогенітальні інфекції.

Еритроміцин – призначають внутрішньо. Біодоступність – 30 – 70 %, таблетки слід

запивати лужною мінеральною водою або розчином натрію гідрокарбонату. Призначають також в/в та місцево. Добре проникає в тканини та рідини організму, а також через плаценту (малотоксичний, тому можна призначати вагітним). Не можна призначати жінкам в період лактації, бо інтенсивно накопичується в материнському молоці. Виводиться з сечею і жовчю.

До олеандоміцину сульфату мікрофлора швидко стає стійкою, тому його комбінують з тетрацикліном (олететрин).

Кларитроміцин – препарат ІІ покоління. Добре адсорбується з травного тракту, максимальна концентрація в крові – через 1 – 2 год. та утримується 8 – 12 год. Виділяється з нирками та жовчю. Має високу протимікробну активність відносно коків, мікоплазм, хламідій, токсоплазми, хелікобактера.

Азитроміцин (сумамед) – напівсинтетичний антибіотик ІІ покоління з широким спектром дії, більш стійкий у кислому середовищі, високоефективний при захворюванні дихальних, сечовивідних шляхів, має значну тривалість дії (вводять 1 раз на добу).

Макроліди – це малотоксичні препарати. Серед побічних ефектів слід виділити:

- диспепсичні явища (нудота, блювання, діарея);

- стоматит, гінгівіт;

- флебіт (при введенні внтурішньовено). Для запобігання цьому вводять інфузійно протягом 30 – 60 хв.

Не можна вводити макроліди в одному шприці з вітамінами групи В, аскорбіновою

кислотою, тетрацикліном, левоміцетином, гепарином, оскільки утворюються комплекси, що випадають в осад.

ТЕТРАЦИКЛІНИ

Препарати широкого спектру дії. Поділяються на 2 групи:

- природні препарати, отримані біосинтетичним шляхом з грибів Streptomyces aurefacies (тетрациклін);

- напівсинтетичні препарати: доксіцикліну гідрохлорид (вібраміцин), метацикліну гідрохлорид (рлондоміцин). Вони мають більшу тривалість дії, їх застосовують у менших дозах, що дозволяє зменшити можливість прояву побічних явищ.

Спектр протимікробної дії: грам позитивні та грам негативні бактерії, спірохети, лептоспіри, рикетсії, крупні віруси, хелікобактер.

Тип дії – бактеріостатичний.

Механізм дії – гальмування синтезу білка мікробною клітиною, пригнічення ферментних систем.

Тетрацикліни досить токсичні антибіотики, тому з появою нових високоактивних препаратів їх застосовують обмежено при:

- особливо небезпечних інфекціях (холера, чума, бруцельоз, туляремія);

- рикетсіозах;

- хламідіозах;

- урогенітальній інфекції, зумовленій хламідіями, трепонемою або гонококом.

Побічні явища та ускладнення:

- гепатотоксичність;

- фотосенсибілізація (підвищена чутливість шкіри до ультрафіолетового опромінення);

- порушення розвитку кісток і зубів у дітей (може виникнути синдром тетрациклінових зубів);

- дисбактеріоз, кандидоз.

Не можна вводити в одному шприці з гепарином, барбітуратами, глюкокортикоїдами,

макролітами (хімічна взаємодія).

Необхідно пам’ятати про несумісність тетрациклінів при пероральному введенні з молоком та молочними продуктами, а також антацидами.

Протипоказані вагітним (тератогенна дія) та дітям віком до 8 років (порушення розвитку кісткової системи та зубів).

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 478 | Нарушение авторских прав