АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Характеристика процесів стомлення і відновлення в спорті

Проблема стомлення вважається актуальною загальнобіологічною проблемою, становить великий теоретичний інтерес і має важливе практичне значення для діяльності людини в праці і спорті.

Згідно з центрально-кірковою теорією, початковою стадією стомлення при м'язовій роботі людини є зміни кортикальних центрів. Рівень працездатності м'язів, пов'язаний з налаштуванням їх збудливості, тонусу і пружно-в'язких властивостей, з особливостями кровопостачання і трофічних процесів у них, визначається рівнем працездатності нервових центрів, які управляють м'язами.

Стомлення кіркових нервових клітин призводить, з одного боку, до порушення контрольованої ними складної координації процесів, а з іншого – змінює характер впливів кори мозку і пов'язаних з нею утворень, що знаходяться нижче, на виконавські органи.

У розвитку стомлення розрізняють приховане стомлення, при якому зберігається висока працездатність, підтримувана вольовим зусиллям. Економічність рухової діяльності в цьому випадку знижується, робота виконується з великими енергетичними витратами. Це форма стомлення, що компенсується. При подальшому виконанні роботи розвивається некомпенсоване (повне) стомлення. Головною ознакою цього стану є зниження працездатності. При некомпенсованому стомленні пригнічуються функції надниркових залоз, зменшується активність дихальних ферментів, відбувається вторинне посилення процесів анаеробного гліколізу.

У спортивній практиці набувають особливого значення діагностика і вивчення показників, які супроводжують і сигналізують про стомлення.

Видрізняють декілька найбільш загальних напрямів:

1) збільшення кількості помилок як результат розладу координації рухів;

2) нездатність до засвоєння нових корисних навичок, порушення старих, раніше набутих навичок;

3) збільшення енергетичних, перш за все вуглеводних, витрат на одиницю проведеної роботи тощо.

Синдром перенапруження, або перетренування, є дисбалансом між тренуванням і відновленням. Це цілий комплекс психофізіологічних реакцій організму у відповідь на надмірне тренувальне навантаження, пов’язане з підготовкою або участю в масштабних змаганнях, і недостатній час для відновлення сил. Звичайно, існують ще і додаткові чинники, що провокують це стан, такі як емоційні стреси, несприятливий психологічний клімат у команді, часті переїзди, перельоти з перетинанням часових поясів і, як наслідок, брак сну і харчування тощо.

Багато спортсменів, не зважаючи на відчуття втоми, продовжують інтенсивно тренуватися і брати участь у змаганнях, що призводить до перетренування. В інших випадках цей стан може виникнути, коли спортсмен дуже рано починає тренування після хвороби. Велике значення мають також особливості харчування, перенапруження виникає найчастіше у тих, у кого недостатньо калорій, вітамінів у раціоні, в їжі переважають прості вуглеводи. Синдром перенапруження пов'язаний з великою кількістю травм та інфекційних захворювань. Гормональні зміни, викликані виснажливими тренуваннями, негативно впливають на імунну систему спортсмена. Відбуваються порушення і в опорно-руховому апараті у вигляді зменшення еластичності зв'язок і пружності м'язів. Порушується діяльність м'язів-антагоністів і, відповідно, координація рухів, погіршуються захисні реакції й увага, що пояснює частоту виникнення травм.

Спортсмен високої кваліфікації, починаючи від майстра спорту, постійно балансує на грані між оптимальним рівнем тренування і перетренуванням.

До симптомів перетренування належать:

- недостатнє відновлення викликає відчуття постійної втоми, що часто супроводжується болем у м'язах. Головне, що повинне насторожити спортсмена під час циклу напружених тренувань, це необхідність докладати все більше і більше зусиль на тренуваннях при одночасному зниженні спортивних результатів, саме це характерно для синдрому перенапруження;

- спортсмен відчуває постійне відчуття втоми, що супроводжується порушеннями сну, наприклад, погане засипання, часті пробудження. Сон стає поверхневим, неспокійним, супроводжується кошмарами;

- можуть спостерігатися розлади в емоційній сфері – апатія, млявість, небажання тренуватися, іноді, навпаки, жартівливість, несерйозне ставлення до тренування, підвищена дратівливість;

- іноді спортсмена турбують неприємні відчуття або болі в області серця і серцебиття;

- у стані спокою нерідко спостерігається тахікардія і підвищений артеріальний тиск. У юних спортсменів, навпаки, може знижуватися частота серцевих скорочень і артеріального тиску;

- часто відбувається зниження апетиту, язик покривається білим нальотом, при висовуванні з рота наявний його тремор (тремтіння);

- нерідко спостерігається зменшення маси тіла;

- у жінок-спортсменок відбуваються порушення менструального циклу аж до аменореї.

Саме ці попереджувальні сигнали повинні вказати спортсменові і його тренерові на необхідність коректування тренувального процесу і підготовки до змагань, а спортивному лікареві – скласти програму відновлення і не допустити посилення патологічного процесу. Дуже важливо симптоми перетренування виявити якомога раніше, оскільки термін, необхідний для повного відновлення, більше за той час, протягом якого спортсмен перебував у цьому стані. Найбільш ефективним засобом лікування є зміна режиму тренувань, як за рахунок зменшення їх кількості, так і часу. Слід також виключити тривалі й інтенсивні вправи, технічно складні й ті, які спрямовані на розвиток витривалості. У важких випадках перетренування заняття припиняються на один- три тижні. Призначається активний відпочинок з поступовим залученням до спортивного режиму. Починати слід із загальної фізичної підготовки, невеликого навантаження і лише в разі поліпшення загального стану спортсмена переходити до спеціальної підготовки.

Для того, щоб уникнути перетренування, спортсмен, як і тренер, повинен уважно стежити за появою перших ознак цього явища. Якщо ви серйозно займаєтеся спортом, бажано вести облік тренувальних занять, відзначаючи своє самопочуття під час і після заняття. У щоденник слід вносити будь-які зміни маси тіла, апетиту, відзначати тривалість сну й ін. Уважне ставлення з боку тренерів, спортсменів і лікарів, а також ретельне спостереження за інтенсивністю тренувань дають оптимальну можливість для своєчасного виявлення і профілактики цього порушення фізичного стану.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 507 | Нарушение авторских прав