АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієнічне забезпечення спортсменів у гірських умовах

Постійно зростає інтерес до умов середньогір’я і високогір'я у зв'язку з розширенням кількості змагань, що проводяться в гірських умовах. Перш за все, це більшість зимових видів спорту, змагання в яких останніми роками проводяться в основному в умовах середньогір’я. На сьогодні в умовах середньогір’я часто проводяться змагання і з інших видів спорту, зокрема з велосипедного спорту і легкої атлетики. Прагнення проводити змагання в гірських умовах до певної міри зумовлюється і бажанням створити спортсменам кращі умови для встановлення світових рекордів у таких видах спорту, як легка атлетика (біг, стрибки), ковзанярський спорт, оскільки результат в цих видах значною мірою визначається опором повітря.

Негативні результати використання гірської підготовки у видах спорту, пов'язаних з витривалістю, з метою подальшого поліпшення результатів у змаганнях, що проводяться на рівнині, були зумовлені недоліками в організації тренування в горах, а не відсутністю позитивного впливу висотної гіпоксії на функціональні можливості спортсменів. Висока ефективність гірської підготовки як високоефективного засобу підвищення функціональних можливостей спортсменів і спортивних результатів у всіх видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості спортсменів.

У літературі зустрічаються різні позначення гірських рівнів – «високогір’я», «середньогір’я», «низькогір’я», «великі, малі і помірні висоти», «гірський, середньогірний і високогірний клімат» та інші, що, на жаль, призводить до суперечностей у зв'язку з різним розумінням цих термінів. Одні автори вважають середньогірним клімат на висоті до 1000 – 1200 м, інші – до 2000 – 2500 м; те саме і відносно високогірного клімату: в одних випадках високогірним вважають клімат на висоті понад 1200 м, в інших – понад 2000 – 2500 м. Проте у всіх випадках при класифікації гірських умов за основу беруть показник, що найрадикальніше впливає на організм людини, – гіпоксія, хоча ніхто не заперечує істотного впливу й інших природних чинників.

Більшість фахівців, спираючись на аналіз фізіологічних реакцій на перебування і тренування в гірських умовах, пропонують таку класифікацію.

Низькогір'я – 800 – 1000 м над рівнем моря. На цій висоті в умовах спокою і при помірних навантаженнях ще не виявляється істотний вплив нестачі кисню на фізіологічні функції. Тільки при дуже великих навантаженнях спостерігаються виражені функціональні зміни.

Середньогір'я – від 800 – 1000 до 2500 м над рівнем моря. Для цієї зони характерне виникнення функціональних змін вже при помірних навантаженнях, хоча в стані спокою людина, як правило, не відчуває негативного впливу нестачі кисню.

Високогір'я – понад 2500 м над рівнем моря. У цій зоні вже в стані спокою виявляються функціональні зміни в організмі, що свідчать про кисневу недостатність.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 404 | Нарушение авторских прав