АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І низьких температур

Знання спортсменом і тренером основних станів організму, які можуть виникнути у разі гіпер- і гіпотермій, способів профілактики цих явищ, постійна турбота про оптимальний терморегуляторний баланс організму спортсмена в процесі підготовки і змагань не тільки в багато разів знижують ризик гіпер- і гіпотермічних травм, а й сприяють істотному підвищенню ефективності процесу підготовки і діяльності у ході змагання.

Спеціальні заходи, що забезпечують ефективну підготовку організму спортсмена до виконання інтенсивної фізичної роботи в умовах високих температур, повинні включати:

• раціональне дозування інтенсивності і тривалості роботи залежно від величини і характеру теплового навантаження;

• контроль за внутрішньою температурою і температурою шкіри, реакціями серцево-судинної системи;

• поступове підведення спортсменів до навантажень в умовах жари (до 8–12 днів);

• контроль за дегідратацією організму і споживанням рідини;

• заповнення запасів електролітів в організмі;

• застосування одягу, що створює гарні умови для тепловіддачі.

Коли спортсменам доводиться виїжджати на змагання з країн з прохолодним або помірним кліматом до країн з теплим або жарким кліматом, то необхідно передбачити попередню акліматизацію. Якщо немає можливості тренуватися в умовах жари, слід використовувати костюми, які перешкоджають віддачі тепла й обмежують випаровування поту.

Юні спортсмени порівняно з дорослими гірше переносять підвищену температуру повітря, повільніше акліматизуються до жаркого клімату.

Американською академією педіатрії і Асоціацією спортивної медицини розроблені спеціальні рекомендації для дітей і підлітків, де серед основних правил приводяться:

1) інтенсивність роботи, що триває 30 хв і більше, необхідно зменшувати, якщо відносна вологість і температура повітря вищі за критичний рівень;

2) після переїзду в регіон з жаркішим кліматом інтенсивність і тривалість вправ спочатку скорочують, потім поступово збільшують (у період від 10 до 14 днів);

3) до виконання тривалої фізичної роботи організм дитини необхідно наситити водою, воду слід вживати і під час роботи (при масі тіла 40 кг – приблизно 150 мл води кожні 30 хв);

4) одяг дитини повинен бути легкий, обмежений до одного шару матерії, щоб забезпечити випаровування води і відкрити якомога більше поверхні шкіри.

Ці рекомендації при відповідній корекції з успіхом можуть використовувати і спортсмени високого класу, які значно легше переносять високу температуру.

Важливим чинником запобігання гіпертермії у спортсменів, які спеціалізуються з велосипедних шосейних гонок і марафонського бігу, є раціональний прийом рідини під час тренування і змагань. Особливо це важливо в жарку погоду, коли обезводнення організму посилює дія інтенсивного виробництва тепла і високої температури повітря. У цих умовах внутрішня температура може перевищити 40 – 41 ^оС, що може привести до колапсу. Навіть часткове поповнення рідини у випадку, якщо її втрати перевищують 1,1–1,3 л, при інтенсивній фізичній роботі в умовах жари здатне позитивно вплинути на фізичний і психічний стан спортсмена, його працездатність.

Порушення водно-сольового балансу при тренуванні і змаганнях в умовах жари часто виявляється ланкою, лімітуючою працездатність, навіть у добре підготовлених і адаптованих до високої температури спортсменів.

Втрати електролітів (насамперед натрію, а також калію і хлору) повинні поповнюватися. Якщо щоденні втрати рідини не перевищують 3% маси тіла, втрати електролітів можуть бути поповнені за рахунок мінералів, що містяться в їжі. Збільшення втрат рідини в результаті потовиділення, яке може становити на добу 8% маси тіла і більше, вимагає прийому спеціальних препаратів і напоїв, що містять ці препарати. У цьому плані важливим є прийом хлориду натрію як досить ефективного засобу профілактики гіпертермічних травм. Проте проблема заповнення електролітів виникає не тільки під час роботи, а й після її закінчення. Під час роботи втрати води значно вищі, ніж втрати електролітів. Таким чином, хоча електроліти і втрачаються з потом, їх концентрація в рідких компонентах організму підвищується.

При особливо тривалій роботі великого значення набуває поповнення запасів глікогену з метою запобігання виникненню гіпоглікемії. Тут ефективним є попереднє насичення, а також споживання під час тренування і змагань спеціальних вуглеводних напоїв.

У літературі зустрічається багато рекомендацій з раціонального питного режиму при проведенні тренування і змагань в умовах жари. Дж. Костілл, наприклад, за 30 хв перед змаганнями або напруженою тренувальною роботою рекомендує прохолодні напої (до 500 – 600 мл) з невеликою кількістю цукру (2,5 г/100 мл); під час змагань рекомендується пити по 100 – 200 мл напою з інтервалом 15 хв; після змагань і тренування рекомендується приймати підсолену їжу, томатний і фруктові соки, що дає змогу поповнити втрати електролітів. Ці рекомендації розширює Е.Р. Надів, який стверджує, що в напоях повинен міститися хлорид натрію і 6 – 8% глюкози або сахарози; за 2 год до тренування або змагань слід випивати 400 – 500 мл рідини, а за 15 хв – 200 – 250 мл; через кожних 15 – 20 хв тренувальної або змагання роботи слід випивати близько 200 мл рідини. Не слід споживати напої, що містять кофеїн, оскільки вони підвищують діурез і збільшують дегідратацію.

Подібні рекомендації дають й інші фахівці. При підготовці до змагань в умовах жари рекомендується наситити організм спортсмена рідиною напередодні змагань: за 1,5 год слід випити близько 1 л молока або соку, 300 – 400 мл води – перед розминкою, а під час роботи – 200–300 мл кожні 15 мін; після роботи замість води рекомендується розчин полімеру глюкози (4 – 8%); при цьому споживання рідини під час тривалої роботи дуже важливо пов'язувати зі швидкістю потовиділення, що залежить від інтенсивності роботи, температури навколишнього середовища і маси тіла спортсмена.

Т.Д. Ноукс та інші дають такі рекомендації при виконанні тривалої (до 6 год) роботи:

1. Безпосередньо перед виконанням фізичного навантаження або під час розминки спортсменові слід випити до 300 мл прохолодної (10 °С) води. При виконанні фізичного навантаження протягом перших 60 – 75 хв рекомендується випити 100 – 150 мл прохолодного розчину, що містить глюкозу (5,0 г – 100 мл), через однакові (10 – 15 хв) інтервали часу. Не рекомендується споживати в цей період більше 30 г вуглеводів, оскільки в першу годину виконання фізичного навантаження середньої інтенсивності незалежно від виду спожитих вуглеводів і режиму пиття окислюється тільки 20 г.

2. Через 75 – 90 хв після початку виконання фізичного навантаження слід збільшити концентрацію розчину, що містить полімер глюкози, до 10 – 12 г/100 мл, і додати в нього 20 мг/л хлориду натрію. Вища концентрація хлориду натрію, хоча і може забезпечити швидшу абсорбцію рідини кишечником, виявляється неприємною для більшості спортсменів. У напій можна додати невелику (2 – 4 мг/л) кількість калію хлориду, який сприяє процесу регідратації внутрішньоклітинної рідини. На решті частини дистанції спортсменові слід випити 100 – 150 мл цього розчину через однакові проміжки (10 – 15 хв) часу. Подібний режим пиття забезпечить оптимальну інтенсивність поповнення рідини й енергетичних субстратів, тим самим обмежуючи зменшення об'єму плазми унаслідок обезводнення організму і підтримуючи інтенсивність окислення вуглеводів в кінці виконання навантаження.

Дуже важливо, щоб при виконанні тривалої інтенсивної роботи, характерної для тренування з марафонського бігу, бігу на довгі дистанції, велосипедного спорту, часто у веслуванні, футболі, волейболі, тенісі й ін., поповнення рідини в організмі здійснювалося постійно у міру її втрати шляхом випаровування.

Слід уникати значної дегідратації з подальшим поповненням всього об'єму рідини. Невчасна компенсація втрат води приводить до значного підвищення температури тіла, зниження працездатності спортсменів, погіршення самопочуття, значного уповільнення відновних процесів після тренувальних і змагальних навантажень.

Проте слід зазначити, що швидкість споживання рідини навіть при максимально інтенсивному питному режимі (250 – 300 мл води кожні 15 хв) не гарантує від поступового розвитку збезводнення організму. Збезводнення організму в умовах напруженої роботи не тільки в умовах жари, а й при нормальній температурі навколишнього середовища відбувається інтенсивніше, ніж споживання рідини. Спроби спортсменів випити кількість рідини, що значно перевищує можливості її споживання, приводять до неприємного відчуття зайвої наповненості шлунку.

Слід враховувати, що спортивний одяг значною мірою може утруднювати тепловіддачу у зв'язку зі зменшенням площі тіла, з якої відбувається випаровування, і через зайву щільність одягу. Дослідження показують, що теплові травми значно частіше виникають у щільно одягнених спортсменів порівняно з тими, які користуються легким одягом. При дуже інтенсивній роботі метаболізм може підвищуватися в 25 – 30 разів, що може призвести до значного потовиділення навіть у холодну погоду. Одяг повинен бути дуже легким і пропускати піт, оскільки його накопичення приводить в умовах жари до перегрівання, а в умовах холоду – до переохолодження організму.

При підборі одягу для тренування і змагань слід особливу увагу звертати на паропроникненість тканин. Це особливо актуально для велосипедного спорту, лижних гонок, ковзанярського спорту, в яких почали застосовуватися костюми, які щільно прилягають.

Для ефективної підготовки до діяльності змагання в багатьох видах спорту, особливо таких як велосипедний спорт (шосе), марафонський біг, біг на довгі і середні дистанції, лижні гонки (кросова і лижеройлерна підготовка), веслування, футбол та інші, вирішальне значення має інтенсивність руху рідини зі шлунку в кишечник. Дослідження показують, що інтенсивність спорожнення шлунку визначається об'ємом рідини, її температурою і складом.

Існує можливість значно підвищити споживання рідини, звернувши увагу на такі чинники, як частота і кількість споживаної рідини, температура і смак напою, а також наявність у ньому електролітів, зокрема хлориду натрію. Напій, об'єм якого досягає 400 – 500 мл, виводиться з шлунку дещо швидше, ніж невеликі порції рідини, а холодний напій виводиться набагато швидше, ніж теплий. Напої зі значною кількістю глюкози істотно утруднюють спорожнення шлунку, а при тривалому виконанні інтенсивної роботи можуть навіть його блокувати, тому з великою обережністю слід вживати різні спортивні напої з підвищеним вмістом глюкози: за швидкістю виведення з шлунку вони значно поступаються воді. Водночас напої, електроліти, що містять у необхідній кількості глюкозу і сахарозу, не тільки забезпечують працюючі м'язи енергетичними ресурсами, а й стимулюють абсорбцію рідини.

Слід також пам'ятати, що тривала робота аеробного характеру вимагає не тільки інтенсивного поповнення запасів рідини, а й відновлення енергетичних запасів, які значною мірою вичерпуються вже через 1 – 1,5 год напруженої роботи. Подальше продовження роботи вимагає заповнення вуглеводних запасів організму. Проте тут дуже важливо знайти оптимальне співвідношення між об'ємом рідини і концентрацією глюкози в ній, оскільки високий вміст глюкози скорочує швидкість спорожнення шлунку і всмоктування рідини.

Зайва кількість вуглеводів у розчині може зменшити абсорбцію рідини кишечником, а недостатнє споживання їх може негативно впливати на працездатність, обмежуючи окислення вуглеводів при виконанні тривалої роботи, тому вибір оптимальної концентрації вуглеводів у розчині, а також раціонального питного режиму є важливими чинниками профілактики перегрівання й ефективного забезпечення роботи енергією. Тут необхідно враховувати один важливий момент: інтенсивність окислення поглинених вуглеводів може обмежуватися або їх виділенням у велике коло кровообігу, або інтенсивністю поглинання працюючими м'язами. Зайва кількість вуглеводів у розчинах не тільки обмежує абсорбцію рідини кишечником, а й втрачають цінність як енергетичні субстрати.

У зв'язку зі зменшенням поглинання рідини з розчинів, що містять глюкозу, для кожного напою слід підібрати оптимальний питний режим.

Підвищенню стійкості до жари сприяє і раціонально побудоване харчування. Разом з адекватним споживанням рідини і електролітів в раціоні живлення слід знизити кількість білків, оскільки їх спалювання пов'язане з утворенням більшої кількості тепла порівняно із спалюванням інших речовин. Підвищенню теплової толерантності сприяє додаткове застосування (250 – 500 мг) аскорбінової кислоти.

Розглядаючи проблему адаптації до умов жари, слід зазначити, що тренування в нормальних умовах з навантаженнями, що приводять до утворення великої кількості метаболічного тепла і підвищеного потовиділення, сприяє вдосконаленню механізму потовиділення, збільшенню об'єму плазми, меншому накопиченню тепла перед початком роботи в умовах жари і збереженню нижчої внутрішньої температури під час роботи. Найбільш ефективним режимом тренування в нормальних умовах є тривала аеробна робота в дистанційному й інтервальному режимах на рівні порогу анаеробного обміну.

Адаптації до умов жари сприяють сухоповітряні і парні лазні. Особи, які регулярно відвідують лазні, відрізняються підвищеною здібністю до потовиділення, значно економічнішою реакцією на високу температуру з боку серцево-судинної системи, меншим теплоутворенням. Правильний питний режим при відвідуваннях лазень сприяє вдосконаленню процесу утилізації споживаної рідини.

При використанні лазні з метою попередньої акліматизації до умов жари слід звертати увагу не тільки на температуру повітря, а й на його вологість. У випадку якщо очікується переїзд в зони із сухим жарким кліматом, попередня адаптація повинна здійснюватися за допомогою сухоповітряних лазень. Якщо ж тренування і змагання проводитимуться в умовах жаркого вологого клімату, адаптація повинна проходити в парних лазнях. Проте просте перебування в лазні є лише доповненням до спеціального тренування і само по собі не здатне привести до необхідного рівня адаптації.

Якщо змагання планується проводити в умовах жари, її негативна дія на організм спортсмена може бути значною мірою пом'якшена тренуванням в умовах штучної жари. Спеціальні кліматичні камери і спортивні зали з регульованим мікрокліматом, з розташованими в них велоергометрами, біговими тредбанами, грібними ергометрами й іншим устаткуванням дають змогу забезпечити формування у спортсменів попередньої адаптації до умов жари. Навіть невеликої кількості (6 – 10) занять, проведених в умовах високих температур протягом завершальних двох тижнів перед переїздом у кліматичну зону з жарким кліматом, може бути достатньо для значного пом'якшення дії жари на організм спортсмена.

Загальна тривалість роботи при температурі 40 °С – 50 хв (4 порції – 30 хв і 1-на – 20 хв), пасивне перебування при температурі 60 °С – 40 хв і при температурі 20 °С – 30 хв. Дуже важливо підібрати характер вправ так, щоб вони залучали до роботи значну частину м'язового апарату. Особливо ефективним можуть бути велоергометричні навантаження, біг на тредбані, робота на грібному ергометрі, силові вправи на тренажерах. Навіть якщо немає спеціальних умов для підготовки в умовах високих температур, то слід провести частину основних тренувальних занять у найбільш жаркий час доби. Для профілактики теплових травм при проведенні змагань, а також при підготовці спортсменів можуть бути використані рекомендації Американського коледжу спортивної медицини для спортсменів, тренерів, лікарів і організаторів змагань з бігу на довгі дистанції:

1) керувати медичною службою на таких змаганнях повинен лікар, який має досвід і знання щодо дії фізичних навантажень на організм, профілактики і лікування теплових травм. Керівник медичної служби свою діяльність, особливо профілактичну, зобов'язаний здійснювати в тісному контакті з організаторами змагань, суддями, тренерами. Керівник медичної служби повинен укласти угоду з найближчою лікарнею про надання допомоги постраждалим від теплової травми. Медперсонал, обслуговуючий змагання, повинен мати право оцінювати і знімати з дистанції спортсмена з ознаками колапсу, що наближається, або такого, котрий, фізично і психічно погано контролює свої дії. У розпорядженні медичного персоналу, спеціально підготовленого до надання допомоги у разі теплових травм, повинні бути всі необхідні засоби: карета швидкої допомоги, засоби для реанімації, пакети з льодом, вентилятори для охолоджування тощо;

2) змагання не слід проводити в найжаркіші літні місяці і в найжаркіший час доби. Небезпечними є і не по сезону жаркі весняні дні, оскільки учасники змагань ще не акліматизувалися до жари. Зважаючи на значне коливання регіональних погодних умов, при плануванні змагань слід використовувати дані про місцеві погодні умови для того, щоб уникнути проведення змагань, коли неминучий високий рівень теплового навантаження. Прогноз величини теплового навантаження на день змагань найточніше може бути здійснений за вологим термометром. Якщо температура по вологому термометрі вище 28 °С, терміни старту слід перенести. Якщо температура наближається до 28 °С-ї відмітки, учасників змагань необхідно попередити про підвищену небезпеку теплової травми;

3) при проведенні змагань у літній час старти слід планувати на ранній уранішній час (бажано до 8 год) або на вечірнє (після 18 год) для того, щоб звести до мінімуму дію сонячного випромінювання. При проведенні змагань в умовах жари учасників необхідно забезпечити достатньою кількістю води, встановивши на відстані 2 – 3 км спеціальні пункти. У кожному пункті рекомендується споживати по 100 – 200 мл рідини. Судді на дистанції повинні добре розбиратися в симптомах колапсу. Суддя повинен зупинити спортсмена, який зазнає серйозних труднощів, і надати йому першу допомогу;

4) важливим в профілактиці теплових травм є навчання учасників змагань. Слід знати, що до теплових травм, у першу чергу, схильні такі групи осіб: недостатньо акліматизовані до умов жари, з великою масою тіла, погано треновані, такі, що мали у минулому теплові травми, мають захворювання. Діти схильні до гіпертермії значно більше, ніж дорослі;

5) при підготовці й участі в змаганнях, що проводяться в жарких умовах, необхідно враховувати таке:

• раціональна підготовка і хороший стан перед стартом є важливим чинником профілактики теплових травм;

• попереднє тренування в жарку погоду забезпечує теплову акліматизацію і знижує ризик теплової травми;

• споживання рідини до і під час змагань знижує ризик теплової травми;

• наявність захворювань до і під час змагань різко підвищує ймовірність теплової травми;

• первинними симптомами теплової травми є: надмірне потовиділення або його припинення, головний біль, запаморочення, апатія, нудота, порушення координації, поступове порушення свідомості;

• вибір раціональної швидкості проходження дистанції, ефективної тактичної схеми відіграють велику роль для профілактики теплової травми;

• рекомендується бігти поряд з партнером з тим, щоб була можливість у разі потреби надати один одному допомогу.

Цілком природно, що ці рекомендації повною мірою можуть бути перенесені на змагання з велосипедного спорту, футболу, тенісу й інших видів спорту, для яких проблема адаптації до умов жари і профілактики теплових травм особливо актуальна.

Дуже важливим є знання основних видів і ознак гіпертермічних травм, а також заходів першої допомоги, які повинні бути застосовані до постраждалих від теплових травм. При судомах м'язів слід перемістити спортсмена в прохолодне місце і поповнити запаси рідини в організмі. При тепловому перевантаженні, пов'язаному з різким ослабленням серцевої діяльності, пострадавшему слід забезпечити відпочинок в умовах нижчої температури. З метою запобігання шоку ноги спортсмена повинні бути підняті вище за голову. Обов'язково дати випити сольового розчину. Якщо спортсмен знепритомнів, розчин повинен бути введений внутрішньовенно. Зволікання з цими заходами може призвести до того, що теплове перевантаження перейде в тепловий удар. При тепловому ударі необхідні термінові заходи – швидке охолоджування пострадавшего у ванні з холодною водою або замотування у вологі простирадла і змахування рушником. Якщо не вжити цих заходів, тепловий удар може перейти в кому і призвести до швидкої смерті.

Підготовка організму спортсменів до ефективної тренувальної і змагальної діяльності в умовах низьких температур є значно менш складною проблемою порівняно з підготовкою до умов жари. Водночас є спеціальні рекомендації, наприклад:

• застосування ефективних варіантів розминки;

• застосування одягу, що запобігає втратам тепла і вологи, що разом з тим не допускає накопичення;

• раціональне планування роботи різної інтенсивності і тривалості, що не допускає переохолодження;

• контроль за внутрішньою температурою і температурою шкіри, реакціями серцево-судинної системи.

У разі відповідності інтенсивності і тривалості роботи особливостям одягу, погодним умовам можна досягти високого рівня працездатності спортсменів, які тренуються і змагаються в умовах знижених температур. При морозній вітряній погоді слід використовувати одяг, що запобігає втратам тепла. В умовах зниженої (але не морозу) температури при безвітряній погоді, навпаки, слід одягатися достатньо легко, оскільки полегшені умови для тепловіддачі сприяють прояву витривалості.

Необхідно також пам'ятати, що ймовірність гіпотермії і холодових травм підвищується при тренуванні і змаганнях в гірських умовах у зв'язку зі зниженням температури і посиленням вітру. При піднятті на кожні 150 м над рівнем моря температура знижується на 1°С. Таким чином, на висоті 2000 м над рівнем моря температура повітря буде на 13 – 14°С нижче, ніж в умовах рівнини.

При проведенні змагань у холодні, дощові й вітряні дні обслуговуючий персонал на фініші повинен мати у своєму розпорядженні ковдри і теплі напої для профілактики і лікування гіпотермії.

Погана погода порушує ритм руховою і вегетативних функцій, призводить до негативних реакцій з боку функцій нервової системи, кровообігу, дихання й ін. Водночас стабільна, зі стійкими характеристиками основних елементів погода є сприятливим фоном для ефективної підготовки і діяльності змагання.

Є безліч різних засобів, які можуть пом'якшити негативний вплив несприятливих погодних умов. До них слід віднести вибір місця занять і змагань, спортивної форми, зміст розминки і спрямованість тренувальних занять, підбір вправ, режим роботи і відпочинку, харчування, питний режим, застосування відновних засобів тощо.

Таким чином, урахування відомостей про фактичну погоду, а також даних прогнозів дає змогу значною мірою підвищити якість підготовки спортсменів і проводити змагання у багатьох видах спорту, сприяє ефективнішому вирішенню тренувальних і змагальних завдань. Планування процесу підготовки спортсменів і участі в змаганнях з урахуванням погодних умов є важливим чинником забезпечення високої працездатності спортсменів, ефективної діяльності різних функціональних систем організму. При цьому разом доцільно користуватися даними короткострокових прогнозів, які підтверджуються з вірогідністю 80 – 90%, середньострокових – 70 – 75% і довгострокових – 60 – 65%.

При теплій комфортній погоді можна скоротити тривалість розминки, дещо знизити її інтенсивність.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 434 | Нарушение авторских прав