АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Профілактика та подолання синдрому емоційного вигорання у педагогів

В даний час проблемою лікування та профілактики синдрому емоційного вигорання займаються як медики, так і психологи.
Профілактичні та лікувальні заходи при синдромі емоційного вигорання в чому схожі: те, що захищає від розвитку даного синдрому, може бути використано і при його лікуванні.
У медиків профілактичні, лікувальні та реабілітаційні заходи мають спрямовуватися на зняття дії стресора: зняття робочої напруги, підвищення професійної мотивації, вирівнювання балансу між витраченими зусиллями й одержуваною винагородою. При появі і розвитку ознак синдрому емоційного вигорання у пацієнта (клієнта) необхідно звернути увагу на поліпшення умов його праці (організаційний рівень), характер створених взаємин у колективі (міжособистісний рівень), особистісні реакції і захворюваність (індивідуальний рівень).
Істотна роль у боротьбі з синдромом емоційного вигорання відводиться, насамперед, самому пацієнту. Дотримуючись перераховані нижче рекомендації, він не тільки зможе запобігти виникненню синдрому емоційного вигорання, але й досягти зниження ступеня його виразності:
- Визначення короткострокових і довгострокових цілей (це не тільки забезпечує зворотний зв'язок, що свідчить про те, що пацієнт знаходиться на вірному шляху, а й підвищує довгострокову мотивацію; досягнення короткострокових цілей - успіх, який підвищує ступінь самовиховання);
- Використання "тайм-аутів", що необхідно для забезпечення психічного і фізичного благополуччя (відпочинок від роботи);
- Оволодіння вміннями і навичками саморегуляції (релаксація, ідеомоторні акти, визначення цілей і позитивна внутрішня мова сприяють зниженню рівня стресу, що веде до вигоряння);
- Професійний розвиток і самовдосконалення (одним із способів запобігання від синдрому емоційного вигорання є обмін професійною інформацією з представниками інших служб, що дає відчуття більш широкого світу, ніж той, який існує всередині окремого колективу, для цього існують різні способи - курси підвищення кваліфікації, конференції тощо);
- Відхід від непотрібної конкуренції (бувають ситуації, коли її не можна уникнути, але надмірне прагнення до виграшу породжує тривогу, робить людину агресивною, що сприяє виникненню синдрому емоційного вигорання);
- Емоційне спілкування (коли людина аналізує свої почуття і ділиться ними з іншими, ймовірність вигоряння значно знижується або процес цей виявляється не настільки вираженим);
- Підтримання гарної фізичної форми (не варто забувати, що між станом тіла і розумом існує тісний зв'язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном, зменшення ваги або ожиріння посилюють прояви синдрому емоційного вигоряння).
З метою спрямованої профілактики синдрому емоційного вигорання слід:
- Намагатися розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження;
- Вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший;
- Простіше ставитися до конфліктів на роботі;
- Не намагатися бути кращим завжди й у всьому [1].
У психології спочатку з клієнтом укладається контракт. У контракті фіксуються дві активні позиції. Перша - визнання існування синдрому емоційного вигорання. Тут «вражений» визнає існування синдрому і бере на себе відповідальність за своє власне переживання стресу. І друга активна позиція - визнання необхідності зміни і прийняття рішення змінитися. Згода на підписання контракту - рятівне коло для «ураженого», який дозволяє зупинити процес вигоряння, визнати його існування і шукати шляхи оздоровлення.
Далі, якщо психотерапевт працює в рамках рансактного аналізу, йде аналіз его-станів особистості професіонала:
- Першим аналізується его-стан Дбайливий Батько. Аналізу піддаються аспекти турботи: якість турботи про себе, способи реалізації. Наприклад, чи добре професіонал про себе дбає? як він виглядає? як одягнений? яке фінансове благополуччя, про сімейне становище? коли останній раз відпочивав, де був у відпустці? Що любить їсти, чи часто балує себе улюбленою їжею? Чи добре спить? Далі аналізуються способи реалізації турботи про себе. Як «вражений» професіонал проявляє турботу про себе? Його турбота про себе спрямована на здоров'я, професійний розвиток, на зміни? Або його турбота яскравіше проявляється в жалості до себе, коли він хворий, скривджений або ображений іншою людиною, наприклад, клієнтом або начальником? Якщо це так, то кілька сеансів приділяється тому, щоб навчити професіонала більш ефективної турботи про себе.
- Друге его-стан, що аналізується у підданого вигоряння професіонала, - критикує батько. Тут аналізуються аспекти самокритики. Чому професіонал приділяє перевагу: своїм промахам та прорахунків або досягненням і успіхам? Деструктивна самокритика створює перешкоди будь-яким успіхам. Тут важливо образ внутрішнього критика, негативного критикує Батька відокремити, розщепити, вивести за межі особистості професіонала. Якщо професіонал бореться проти своїх змін, використовуючи критикує Батька, зосередженого на недосконалості інших людей, то терапія буде неможлива, поки звинувачення не припиняться. Він буде провокувати критикує Батька психотерапевта для «вселенського суду». Тут важливою стратегією є деконтамінація - очищення Дорослого его-стану від деструктивного впливу его-стану Батько. Інтервенція виглядає так: «Наскільки критичні зауваження правомірні і дієві?».
- Наступний крок у психотерапевтичній роботі з синдромом вигоряння - робота з Дорослим его-станом. Аналізуються такі аспекти его-стану Дорослий: чи є Дорослий, або мисляча частина особистості, самостійної, не зараженої ні дитячими страхами, ні батьківськими думками і забобонами? Якщо ці забобони заважають здійсненню контракту, вони повинні бути переглянуті. Наприклад, такі думки, як: «Вихід клієнта з терапії - вина терапевта», «Ти поганий терапевт!», ​​«Начальник завжди правий», «Ти - не професіонал, впав у клієнтську позицію, слабак!», «Ти ніколи не доб'єшся успіху»,«Клієнта треба любити, а не боятися»,«Випий і заспокойся»,«покурити, легше стане». Використовуються техніки деконтамінації. Знаходження позитивних прикладів з практики успішної та ефективної роботи. Знаходження сенсу у синдромі емоційного вигорання, позитивне переформування досвіду вигоряння. Наприклад, синдром емоційного вигорання - це час для перегляду цінностей, пауза, перепочинок, час для себе. Це матеріал для позитивного переформування старих, неусвідомлюваних переконань. Фрустрація, гнів, цинізм, почуття невпевненості в собі перед обличчям безперервного страждання і болю, повинні стати стимулами для творчого, особистісного та інтелектуального зростання професіонала.
- Тут дорослу частини особистості приходить на допомогу Дитяча. Природний, спонтанний Дитина за визначенням, це здоровий, щасливий, живий і розумний джерело ресурсів, який є в кожній людині. Саме Природний Дитина і співпрацю з ним - запорука успішної психотерапії і консультування. Творчий Дитина, що підтримує, мудрий Батько та проникливий Дорослий роблять роботу ефективною і захоплюючою як для клієнта, так і для терапевта. Турбота Батька, творчість Дитини і розумність Дорослого дозволяють підійти до роботи з Адаптивним Дитиною клієнта. Саме его-стан Адаптивний Дитина найбільш вражений синдромом. Перебуваючи в адаптивному Дитині людина наполегливий і старанний, одночасно, дуже ранимий до критики і своїм невдачам. У ході терапевтичної роботи аналізуються ранні дитячі рішення, які зумовлюють сьогоднішні проблеми вигоряння.
Транзактний аналітики вважають, що кожна людина приймає в дитинстві важливі рішення у відповідь на зовнішні приписи, які виходять від значущих постатей. Це може бути слідування або відмову слідувати розпорядженням. Якщо приписи прийняті, індивід продовжує посилювати їх протягом всього життя.
Ось первинні приписи, які були виявлені: не живи, не люби себе: Не будь самим собою; не випробовуй бажань і потреб; не відчувай, не досягай успіху, не будь дитиною, не величався, не будь задоволеним, не довіряй; не зближувався; не будь здоровим.
Адаптивний Дитина має набір способів реалізації батьківських приписів, набір драйверів. У роботі з клієнтами драйвери «Будь сильним», «Радуй інших» і «Будь досконалим» - найчастіше зустрічаються у психотерапевтів і консультантів, які страждають синдромом емоційного вигорання.
Аналіз драйверне поведінки і ранніх батьківських приписів дозволяє підійти до основного, кульмінаційного моменту терапії синдрому вигоряння. Після проведеної роботи з діагностики его-станів, аналізу драйверне поведінки і ранніх дитячих рішень разом з учасниками терапії узагальнюється отримана інформація та пропонується кожному визначитися з контрактом. Пропонується уточнити мету зміни, до якої клієнт прагне, але відчуває себе не в змозі досягти її в поодинці. Цілі можуть бути різними. Можливий запит на новий контракт, спрямований на глибинну психотерапію, метою якої буде прийняття нового рішення. Клієнт у своїй уяві повертається до сцен дитинства, щоб скасувати старі приписи і прийняти нові рішення щодо себе та цінностей реальному житті. Він використовує свій дорослий ресурс і приймає рішення більш відповідні до його справжньому. Між сеансами він тренується здійснювати знову ухвалені рішення в своєму повсякденному житті.
Клієнт може залишитися в рамках початкового контракту і йому досить мати контроль над симптомом вигоряння. При груповій формі роботи учасники частіше залишаються в рамках контракту з контролю над симптомом. Тоді проводяться дебрифінг, балінтовскі і супервізорскіх групи, тренінги впевненої поведінки, тренінги асертивності, медитації, транси.
Дебрифінг проводиться відразу після події, що з'явилося сильним стресором для професіоналів, що у ньому. Професіонали, які проводять дебрифінг, самі є мішенню для синдрому вигоряння. Вислухати докладну інформацію про пережиті жахи з вуст десятка колег дуже важко. Ділитися травмуючої інформацією не обов'язково. Вона буде травмувати по ланцюжку професіонала, який проводить дебрифінг, потім його супервізора, потім супервізора супервізора і так далі. Досить працювати тільки з почуттями. Мета дебрифінгу - звільнити від безсилля, від сумнівів.
Балінтовскі групи - також гарна профілактика синдрому емоційного вигорання професіоналів. На відміну від традиційного клінічного розбору або консиліуму акцент у роботі балінтовскій групи робиться на різних особливостях терапевтичних взаємовідносин, на реакціях, труднощі, невдачі, які консультанти чи психотерапевти самі виносять на обговорення. Заняття в балінтовскі групах дозволяють учасникам прояснити стереотипи дій, що перешкоджають вирішенню проблем, встановлювати більш ефективні взаємини з пацієнтами. У роботі семінару можуть використовуватися рольові ігри, елементи психодрами, прийоми емпатичних слухання, невербальної комунікації та ін
Разом з тим кожен психолог, консультант або психотерапевт може виконувати самостійно певні ритуали очищення. У кінці робочого дня, проведеного в найпотаємніших куточках людських життів, корисно застосувати щось, що допомогло б повернутися до іншої частини життя й усунути «негативні осколки», зберігаючи відповідні кордони між роботою і домом.
Крім індивідуальних засобів захисту та профілактики настав час організаційних підходів. Коли керівник бере на роботу співробітника, він розглядає його як цінний ресурс для реалізації завдань організації. Турбота про кожного співробітника є збереження ресурсу організації. Особливості професії, емоційна включеність і синдром емоційного вигорання вимагають певних умов від організації. Це наявність наставництва, супервізорства, проведення дебрифінг, підвищення кваліфікації. Індивідуальне консультування з питань як професійної діяльності, наприклад, профорієнтація всередині допомагають професій або професійна непридатність. Професіонали, які займаються психотерапією, консультуванням повинні мати інші умови на роботі, які враховували б особливості їхньої професії. І ці умови були б профілактикою синдрому вигоряння. Можливо, програмами щодо створення умов роботи професіоналів в області ментального здоров'я повинні займатися професійні спільноти. Відстоювати необхідність впровадження програм і захищати своїх членів від синдрому емоційного вигорання [2].

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 991 | Нарушение авторских прав