 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Алергійний риніт J30 - J31.0
J30 Вазомоторний і алергійний риніт. J30.1 Алергійний риніт, викликаний пилком рослин. J30.2 Інші сезонні алергійні риніти. J30.3 Інші алергійні риніти. JЗ0.4 Алергійний риніт неуточнений. J31.0 Хронічний риніт. Алергійний риніт (АР) -алергійнезапалення слизової оболонки порожнини носа, що характеризується наступними симптомами (одним чи більше): закладанням носа, ринореєю, свербіжем у порожнині носа, чханням. Алергійним ринітом правомірно називати лише ті випадки риніту, в патогенезі яких провідну роль має алергія. Зустрічаються два варіанти алергійного риніту: сезонний і цілорічний (хронічний). Сезонний алергійний риніт (САР) спричиняє пилок рослин, тому його часто називають полінозом. На відміну від зарубіжних авторів вітчизняні спеціалісти ці поняття відокремлюють, оскільки розвиток алергійного риніту можуть викликати будь-які екзогенні алергени, а не тільки пилок рослин. Разом з тим, при полінозі клінічна симптоматика може спостерігатися не тільки з боку слизової оболонки порожнини носа, а й з боку інших органів і тканин (нижні дихальні шляхи, кон’юнктива тощо). За клінічними ознаками алергійний риніт і поліноз розрізнити не можна. Діагноз грунтується лише на специфічному алергологічному дослідженні. У дітей алергійний риніт дуже рідко буває ізольованим: ушкоджується також слизова оболонка придаткових пазух носа, глотки, гортані, бронхів, слухових труб, а іноді середнього вуха (алергійна риносинусопатія, проте цей термін відсутній у міжнародній статистичній класифікації хввороб. Алергійна риносинусопатія часто у дитячому віці поєднується з бронхіальною астмою, атопічним дерматитом, алергійними ураженнями травного каналу (так звані дермореспіраторний та дермоінтестинальний синдроми).
КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ АЛЕРГІЙНОГО РИНІТУ: 1. Клінічні критерії: продромальні ознаки: свербіж, чхання, закладеність носа; «алергійний салют» – дитина постійно чухає ніс, морщить його, «алергійне сяйво» – сині і темні кола навколо очей; типові ознаки: значні слиззистіслизисті або водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання, спричинене набряком слизової оболонки; можуть бути свербіж повік та сльозотеча; кон’юнктивіт більш типовий для полінозу; підвищена чутливість слизової оболонки носа до охолодження, пилу, різких пахощів. Пацієнти з алергійним ринітом зазвичай розподіляються на дві групи: «чхальників» і «блокадників».
Клінічні відмінності між «чхальниками» та «блокадниками»
Симптоми хронічного алергійного риніту зберігаються постійно, частіше зустрічаються «блокадники», ніж «чхальники». 2. Риноскопічні критерії (за даними прямої риноскопії): набухання слизової оболонки носової перетинки носа; набряк нижніх і середніх носових раковин; слизова оболонка носа блідо-сіра з блакитним відтінком і блискучою поверхнею і мармуровим малюнком; іноді колір слизової оболонки носа – блідо-рожевий або синюшний; набухлі аденоїдні вегетації (за даними зворотної риноскопії); відсутність судиннозвужувального ефекту адреналіну. 3. Рентгенологічні критерії: потовщення слизової оболонки верхньощелепних пазух; може бути пристінковий гайморит. 4. Цитологічні критерії (за даними дослідження виділень з носа): еозинофілія, базофілія. 5. Додаткові алергологічні критерії: підвищення шкірної гіперчутливості до тих чи інших алергенів; провокаційні алергенні тести; підвищення рівня загального IgE у сироватці крові; виявлення специфічних IgE у сироватці крові до причинно-значущих алергенів, більш достовірним є виявлення специфічних IgE безпосередньо у крові з носових раковин. Дата добавления: 2014-12-12 | Просмотры: 634 | Нарушение авторских прав |