АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Та розвитку медичної допомоги населенню Р.О.МоісеєнкоР.О.Моісеєнко

Додаток №6

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

від 27.12.2005 № 767 „_____”___________ №______

ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З КРОПИВ′ЯНКОЮ

Нозологічна форма шифр МКХ-10

Кропив′янка L50- L50.9

L50. Кропив′янка

L50.0 Алергічна кропив′янка

L50.1. Ідіопатична кропив′янка

L50.2. Кропив′янка внаслідок дії низької та високої температури

L50.3. Дерматографічна кропив′янка

L50.4. Вібраційна кропив′янка

L50.5. Холінергічна кропив′янка

L50.6. Контактна кропив′янка

L50.8. Інша кропив′янка

L50.9. Кропив′янка неуточнена

T78.3. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке)

Кропив′янка (urticaria) – це захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирців досить чітко контурованих або сверблячих плям, папул розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з′являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) вважають одним із варіантів кропив′янки, в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив′янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.

Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він локалізується в ділянці голови (лице, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей рук, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скаржаться на печію і дискомфорт, рідше – на свербіння.

Класифікація кропив′янки (S.Fineman, 1984)

Імунна кропив′янка (типи I, II, Ш).

Анафілактоїдна кропив′янка:

а) природжений ангіоневротичний набряк

б) хімічні лібератори медіаторів

в) підвищена чутливість до гістаміну.

Фізична кропив′янка:

холодова

теплова

вібраційна

холінергічна

сонячна

від механічного стискання

аквагенна.

Змішана група:

а) папульозна кропив′янка

б) пігментна кропив′янка

в) мастоцитоз системний

г) кропив′янка, як прояв системних захворювань сполучної тканини, деяких пухлин, ендокринних порушень.

д) ідіопатична.

е) психогенна.

За перебігом кропив′янку поділяють на гостру і хронічну. До гострої форми відносять кропив′янку і ангіоневротичний набряк, які тривають не більше 6 тижнів. Якщо ознаки хвороби утримуються довше, то говорять про хронічний перебіг захворювання.

По важкості перебігу кропив′янку поділяють на легку, середньої важкості та тяжку.

Особливості патогенезу кропив′янки у дітей.

Алергічна кропив′янк а спричиняється дією алергенів. В основі її патогенезу лежать І-ІІІ типи імунопатологічних реакцій, але провідна роль належить реагіновому механізму. Найчастіше алергічна кропив′янка зумовлена лікарськими засобами, харчовими та інсектними алергенами.

Псевдоалергічна кропив′янка характеризується різними етіологічними факторами і механізмами розвитку. В основі патогенезу цього варіанту захворювання лежать ліберація гістаміну, активація комплементу і калікреїн-кінінової системи, тощо.

Етіологічними чинниками найчастіше є:

- лікарські препарати (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, білкові препарати), тощо;

- харчові продукти;

- фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод, тощо).

У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив′янки важливу роль відіграє патологія травневого каналу, яка реєструється практично у всіх хворих. Найчастіше спостерігаються ураження гепатобіліарної системи.

L50.0. Алергічна кропив′янка – захворювання алергічного генезу, основним клінічним симптомом якого є уртикарна висипка на шкірі. Висип харакреризується значною сверблячкою та повною зворотністю. В основі її патогенезу лежать імунопатологічні реакції, але провідна роль належить реагіновому механізму. У цієї категорії хворих кропив′янка часто поєднується з респіраторними проявами.

L50.1. Ідіопатична кропив′янка – захворювання невідомого генезу, з появою характерних уртикарних елементів на шкірі. За перебігом поділяють на гостру і хронічну (більше 6 тижнів). Висип характеризується значною сверблячкою та повною зворотністю елементів, часто торпідністю до стандартної протиалергічної терапії. Діагноз ідіопатичної кропив′янки ставиться тоді, коли незважаючи на всебічні і багаторазові дослідження причину захворювання виявити не вдається. На сьогодні отримані докази аутоімунної природи деяких варіантів хронічної рецидивної кропив′янки. В багатьох випадках причинне значення можуть мати саліцилати, які містяться в природних продуктах харчування, а також хімічні додатки: нітрити, бензоати, барвники. Окремо виділяють спадковий варіант захворювання, який характеризується хронічним рецидивним ангіоневротичним набряком без кропив′янки. В основі його лежить природжений дефіцит інгібітора першого компонента комплементу (СІ-ІНГ).

L50.2. Кропив′нка в наслідок дії низької та високої температури. Х арактеризується виникненням уртикарних елементів після дії холодового та теплового фактору, або фактору випромінювання. Може носити як локалізований так і генералізований характер. Висип сверблячий має повну зворотність, часто поєднюється з ангіоневротичним набряком Квінке.

L50.3. Дерматографічна кропив′янка. Захворювання при якому виникають лінійні уртикарні елементи та гіперемія шкіри як наслідок її механічного подразнення. Характерна локалізація в місцях тривалого тиску предметів одягу та шкіряних складках. Ознаки захворювання можуть розвинутись негайно або протягом 4-6 годин. У період загострення можуть спростергігатись системні реакції.

L50.4. Вібраційна кропив′янка. Виникає під впливом механічної вібрації. У дітей зустрічається рідко.

L50.5. Холінергічна кропив′янка. Розвивається після різноманітних впливів на організм, які призводять до підвищення температури тіла (гарячі ванни, душ, енергійні фізичні вправи). Висип у вигляді дрібних (1-2 мм) уртикарних елементів локалізується, як правило, на тулубі, відзначається сильним свербінням. Елементи блідо-рожевого кольору обмежені широким кільцем яскравої еритеми.

L50.6. Контактна кропив′янка. Розвиток захворювання обумовлений тісним контактом шкіри або слизових оболонок з рядом біологічних, фармакологічних та інших алергенів.

L50.8. Інша кропив′янка. Сонячна кропив′янка – рідка форма кропив′янки при якій висип виникає через декілька хвилин після ультрафіолетового опромінення, у випадку фіксованої сонячної кропив′янки висип з′являється на тих самих ділянках шкіри навіть у разі опромінювання всього тіла. Захворювання пов′язано з генетичним дефектом порфірина у хворих з еритропоетичною порфірією. Цей дефект призводить до активації системи комплементу. Системні реакції рідкі. Аквагенна кропив′янка – рідке захворювання, при якому висип виникає тільки при контакті з водою будь-якої температури.

Дата добавления: 2014-12-12 | Просмотры: 669 | Нарушение авторских прав