АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Обов’язкові критерії оцінки ступеня тяжкості хворих на гострий

панкреатит:

· APACHE II

· Ranson

· Glasgow

· Оценка полиорганной недостаточности согласно MOF

· На основании данных КТ – критерии Baltazar с дополнением Bradly

Обов’язково: консультація реаніматолога при поступленні; госпіталізація хворих з тяжким гострим панкреатитом в відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Основні принципи консервативної терапії гострого набрякового панкреатиту:

1. Етіопатогенетична терапія, яка полягає у знеболюванні, зменшенні секреторної функції та набряку підшлункової залози, ліквідації біліарної гіпертензії, гальмуванні синтезу цитокінів, ферментів і аутолізу тканини підшлункової залози, кінінемії, інтоксикації.

2. Корекція порушень функціонального стану життєво важливих органів та систем (тобто лікування синдрому поліорганної недостатності (дисфункції).

3. Профілактика ускладнень гострого панкреатиту, що потребують медикаментозного або оперативного лікування.

Етіопатогенетична терапія:

1. Зменшення секреторної функції підшлункової залози:

- голод;

- аспірація шлункового вмісту;

- інгібітори секреторної активності підшлункової залози.

2. Знеболювання – анальгетики, сапазмолітики, перидуральна анестезія.

3. Гальмування синтезу цитокінів, ферментів, аутолізу підшлункової залози, кінінемії, інтоксикації:

- блокатори Н₂-рецепторів калієво-протонової помпи;

- інгібітори секреторної активності підшлункової залози;

- інгібітори протеаз (габестат, мезилат, контрикал);

- інгібітори цитокінів;

- антагоністи фактору активації тромбоцитів (проглумід, локсіглумід);

- терапія кортикостероїдами (гідрокортизон, преднізолон).

Корекція порушень функціонального стану життєво важливих органів та систем (тобто лікування синдрому поліорганної недостатності (дисфункції):

1. Корекція геодинамічних порушень, перфузії тканин, електролітів, плазматичного та глобулярного об’ємів:

- колоїдні розчини;

- кристалоїдні розчини;

- кардітропні препарати (допамін, добутамін, допексамін);

- гепарин, фраксипарин, клєксан, плавікс.

2. Корекція дихальної недостатності – штучна вентиляція легень.

3. Лікування гострої печінково-ниркової недостатності:

- гепатопротектори (ессенціале, ліпостабіл);

- сечогінні засоби (фуросемід).

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 484 | Нарушение авторских прав