АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ускладнення. У 55—65 % випадків гострого панкреатиту, особливо за його деструктивних форм, виникають різні ускладнення

У 55—65 % випадків гострого панкреатиту, особливо за його деструктивних форм, виникають різні ускладнення, які розділяють на дві групи:

1. Загальні ускладнення: (виникають протягом першого тижня від початку захворювання):

— легеневі (респіраторний дистрес-синдром, плеврит, пневмонія, ателектази, гіпоксія);

— кардіоваскулярні (шок, гостра коронарна та міокардіальна недостатність, перикардит);

— ниркові (токсичний нефрит, олігурія, анурія);

— гематологічні та геморагічні (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, синдром Меллорі—Вейса, внутрішні кровотечі із стресових ерозій та виразок, тромбоемболії судин);

— печінкові (жовтяниця змішаного характеру, токсичний гепатит, синдром гострої печінкової недостатності);

— метаболічні (гіперглікемія, гіпокальціємія, гіперліпідемія, метаболічний ацидоз);

— панкреатична енцефалопатія (гострі психози, деліріозні стани);

— сепсис;

— різні поєднання ускладнень.

Локальні (місцеві) ускладнення частіше виникають після 2 тиж захворювання на тлі системних ускладнень, значно їх посилюючи. У таких випадках виникає синдром взаємного обтяжування.

2. Локальні ускладнення ( частіше виникають після 2 тижнів з початку захворювання на тлі системних ускладнень, значно їх посилюючи):

- перитоніт, ретроперитоніт, гнійний оментобурсит;

- піддіафрагмові, міжпетльові, параколічні, заочеревні абсцеси, абсцеси малого таза;

- арозивні кровотечі, розрив селезінки;

- непрохідність дванадцятипалої кишки;

- панкреатогенний шок;

- тромбоемболічні ускладнення (тромбоемболія легеневої артерії та бри-жових судин з масивним некрозом стінки шлунка, дванадцятипалої киш­ки, ободової кишки);

- кишкові та панкреатичні зовнішні нориці;

- цукровий діабет;

- синдром позапечінкової (лівобічної) портальної гіпертензії;

- хронічний панкреатит.

Абсцес підшлункової залози.

У разі формування панкреатичного (парапанкреатичного) абсцесу, інфікування псевдокісти, за незначної кількості секвестрів або їх відсутності, оперативним втручанням вибору може бути зовнішнє черезшкірне дренування порожнини абсцесу шляхом його пункції під контролем ультразвукового дослідження або комп'ютерної томографії з подальшим лаважем.

За неможливості або неефективності черезшкірного дренування абсцесу шляхом його пункції показане оперативне втручання через мінідоступ. Однак за допомогою черезшкірного дренажного втручання важко видалити некротизовані маси підшлункової залози і прилеглої клітковини. Тому в 50 % випадків пункційного лікування панкреонекрозу доводиться виконувати найближчим часом лапаротомію. Окрім того, пункція ділянки підшлункової залози іноді призводить до інфікування стерильного панкреонекрозу, чим пояснюється доцільність виконання при інфікованому панкреонекрозі лапаротомії з міні-доступу.

Нориці підшлункової залози - патологічні сполучення між протоковою системою чи постнекротичною порожниною підшлункової залози та іншими органами, порожнинами чи зовнішньою поверхнею тіла.

Кіста підшлункової залози — це обмежена капсулою порожнина, заповнена рідиною (панкреатичний сік, ексудат, гній), інтимно спаяна з головкою, тілом або хвостом органа, яка має на внутрішній поверхні епітеліальне вистелення.

Псевдокіста (несправжня кіста) — це порожнина в підшлунковій залозі, яка утворилась внаслідок її деструкції, обмежена капсулою, що не має на внутрішній поверхні епітеліального вистелення

План і організаційна структура навчального заняття.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 559 | Нарушение авторских прав