АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Конструювання технічних об’єктів

Прочитайте:
  1. Лекція № 4. Розробка і виготовлення технічних об'єктів
  2. Основні функції територій і об’єктів природно-заповідного фонду.
  3. Правовий режим територій і об’єктів природно-заповідного фонду.
  4. Способи стерилізації медичних об’єктів

Вступ

Розвиток творчого підходу до будь-якої навчальної чи практичної діяльності, розвиток ініціативи, активності й самостійності у студентів – важлива вимога сучасного процесу навчання.

Найзручнішою формою для ознайомлення студентів із застосуванням наукових досягнень у фізиці і техніці, для формування студентів в них раціоналізаторських і винахідницьких здібностей є робота в майстернях і на гурткових заняттях з конструюванням нових приладів.

Досвід показує, що найбільших успіхів у розвитку творчих здібностей можна досягти, якщо цю роботу проводити на базі вивчення основ наук, у процесі розкриття фізичної суті явищ та їх закономірностей.

На базі теоретичних знань з основ наук треба вчити студентів створювати прилади і пристрої. Важливо привчити їх до пошуків нового, досконалішого, щоб технічна творчість не була суто репродуктивною.

У процесі вивчення основ наук і трудового навчання в майстернях і на заняттях гуртків студенти знайомляться:

- з процесом творчої діяльності;

- з методами і прийомами по шукачів нового, економічного і, отже, досконалішого;

- з потенціальними можливостями професії щодо творчості, з перспективою розвитку професії.

Робота студентів в напрямку розвитку їх технічної творчості на базі вивчення основ наук – фізики, математики, інформатики та практичного трудового навчання розвивають і формують в них творчі раціоналізаторські і винахідницькі здібності на базі вивчення фізичних явищ і закономірностей в поєднанні з корисною працею в навчальних майстернях.

Науково-технічний прогрес іде від фундаментальних теоретичних досліджень до прикладних, від них до розробок і впроваджень у виробництво.

Отже, щоб наука відігравала роль виробничої сили, кожна ланка ланцюга, який сполучає науку і виробництво, повинна працювати надійно, зв’язки між ними мають бути міцні й гнучкі. Лише за цих умов швидко використовуватимуться ті можливості, які відкриває сучасна наука для прогресу техніки й виробництва.


 

Конструювання технічних об’єктів

Основною задачею проектування і конструювання є робота документацій, необхідної для виготовлення монтажу, випробування і експлуатації конструкції, що створюється. Проектування, як правило, має на увазі розроботку загальної конструкції виробу .

Технічне конструювання (від латинського слова соnsruere-будувати, споруджувати, створювати) – частина процесу створення машини, споруди, закінчуються складанням робочих креслень і текстів вигляді спеціальних технічних вимог, вказівок до виготовлення, контролю якості, випробування і др. документів, яка одержана в процесі проектування і конструювання, носить єдину назву – проект.

В створенні технічних пристроїв бере участь великий творчий колектив різних спеціалістів: інженерів-конструкторів, художників-конструкторів, технологів, економістів. Робота їх виконується як єдиний процес, але кожний має своє поле діяльності, свої задачі, які вирішуються в тісній творчій співдружності. Спеціалізація праці дозволяє враховувати кваліфікацію, знання, досвід і нахильність кожного члена колективу. В кінцевому рахунку прискорюється процес проектування і побудови нової машини.

Можливі три варіанти конструювання: конструювання принципового технічного пристрою; існуючий технічний пристрій замінюється новим; покращуються окремі параметри і техніко-економічні показники працюючого технічного пристрою.

Процес конструювання технічного пристрою ділиться на етапи:

Перший етап – уточнення технічного завдання. Роблять це і замовники і виконавець – інженери, художники-конструктори. Перед усім вони стараються утвердитися втому, що кінцева метав завданні сформульована правильно. Критичний підхід до формулювання мети – одна з особливостей рішення конструкторських задач.



Участь в роботі на цьому етапі різних спеціалістів об’єднує їх для подальшої діяльності. Конструктор одержує чітке бачення принципової схеми пристроїв, додаткових технічних вимог і загального технологічного напрямку конструювання пристрою.

Другий етап – ескізне конструювання. Художник-конструктор забезпечує зручність користування пристроєм, його найбільш повну відповідність умовам експлуатації, естетичні якості та ін.

Технічні пристрої межують з людиною. При цьому простота і зручність грають важливу роль. Негарний, незручний станок, примітивний, грубий інструмент роблять роботу неприязною, знижають продуктивність праці. Незручне розміщення елементів на пульті управління, за яким сидить оператор, може швидко визвати втому і навіть привести до аварії. Тому при конструюванні систем управління, регулювання і контролю рукоятки, важелі, кнопки і другі елементи розміщують так, щоб людині було зручно ними користуватися, щоб тексти і цифри пультах, приладах легко читалися і т.п.

В сферу діяльності художника конструктора, який працює над проектуванням, наприклад, автомашини, входить наступний перелік задач:

- загальна компоновка машини (розміщення її основних приміщень, механізмів, агрегатів);

- планування пасажирських і грузових приміщень, визначення положення розмірів сидінь, дверей, вікон і люків, проектування місця управління (органи управління, прилади і сидіння водія);

- пошук композиції, форми і зовнішнього оздоблення машини, участь аеродинамічних дослідженнях і графічній розробці поверхні; розробка інтер’єра, включаючи розробку сидінь, зовнішніх і внутрішніх освітлювальних приладів, емблем, товарних знаків і других декоративних елементів;

- розробка форми і оздоблення всіх видимих (а деколи і тих, які знаходяться в домашніх відсіках) механізмів і їх деталей: колес, приводних механізмів, механізмів управління;

- підготовка супроводжуючої документації, включаючи службове конструювання, довідкові і попереджувальні таблиці, знаки і надписи, які розміщуються на самій машині.

Особливу увагу художник-конструктор приділяє питанням експлуатації виробів, щоб забезпечити людині необхідний комфорт.

Інженер-конструктор на етапі ескізного проектування робить ескізи накидки основних частин пристрою і вибирає з них найбільш вдалий. Ескізи, як правило, зображають конструкторську схему і виконуються швидко, так як конструктор повинен розглянути багато варіантів. Вибрані варіанти перевіряють, виконують креслення в масштабі. Тепер взамін технічних вимог, реалізованих конструктивно, появляються зв’язки між частинами пристроїв.

Третій етап – розробка технічного проекту. Процес підготовки частин одна до одної ведеться шляхом пошуку вдалого поєднання яких-небудь двох частин по схемі, і на цій основі виконується ескізний варіант компоновки пристрою в цілому. Але ескіз не дає повного уявлення про майбутній виріб. На допомогу приходить макетування в масштабі (на початковій стадії пошуку) або в натуральну величину.

Об’ємний реальний макет дозволяє виявити допущені раніше помилки,

оцінити функціональні, технічні і естетичні достоїнства, а також представити форму предмета, його пропорції, кольорове оформлення. Макетування необхідно для розробки технічного проекту, в ході якого роблять розрахунки на міцність, зносостійкість, динамічний, тепловий і другі, визначають геометричну форму і основні розміри вузлів і деталей.

Виконання складного креслення підводить підсумок виконаній раніше великій роботі, але це не просто креслення, яке закінчується створенням креслення. По ходу цієї роботи продовжують вносити зміни в конструкцію, що створюється.

Технічний проект, як правило, утримує уточнену техніку характеристику пристрою і коротку пояснювальну записку, в якій приводяться дані розрахунків і техніко-економічні показники виробу. Технічний проект є основою для розробки робочих креслень.

Четвертий етап — створення робочого проекту. На кожну деталь, а їх в машині нерідко більше тисячі, розробляють окреме креслення. Паралельно ведуться розробка і виготовлення технічної оснастки. З її допомогою роблять окремі деталі, а з них в експериментальному цеху збирають дослідний зразок пристрою. При цьому уточнюють конструктивну форму деталей і технічні вимоги на їх виготовлення. Дослідний зразок проходить випробування в реальних умовах. В процесі випробувань виясняють слабкі місця конструкції. Конструктори і технологи детально вивчають результати випробувань і ведуть доробку технічної документації з метою ліквідації виявлення недоліків. Після цього документацію передають у виробництво, де налагоджують випуск запроектованого пристрою.

Для підвищення ефективності процесу конструювання технічних пристроїв розробляють систему заходів, реалізація яких скорочує час проектування і підвищує якість конструкторських розробок. До таких заходів відносяться: удосконалення процесу рішення технічних задач, кодування, зберігання і пошуку технічної інформації, створення пристроїв, які прискорюють виконання креслення, використання ЕОМ і т. д.

 


 


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 376 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)