АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Конструювання технічних об’єктів

Вступ

Розвиток творчого підходу до будь-якої навчальної чи практичної діяльності, розвиток ініціативи, активності й самостійності у студентів – важлива вимога сучасного процесу навчання.

Найзручнішою формою для ознайомлення студентів із застосуванням наукових досягнень у фізиці і техніці, для формування студентів в них раціоналізаторських і винахідницьких здібностей є робота в майстернях і на гурткових заняттях з конструюванням нових приладів.

Досвід показує, що найбільших успіхів у розвитку творчих здібностей можна досягти, якщо цю роботу проводити на базі вивчення основ наук, у процесі розкриття фізичної суті явищ та їх закономірностей.

На базі теоретичних знань з основ наук треба вчити студентів створювати прилади і пристрої. Важливо привчити їх до пошуків нового, досконалішого, щоб технічна творчість не була суто репродуктивною.

У процесі вивчення основ наук і трудового навчання в майстернях і на заняттях гуртків студенти знайомляться:

- з процесом творчої діяльності;

- з методами і прийомами по шукачів нового, економічного і, отже, досконалішого;

- з потенціальними можливостями професії щодо творчості, з перспективою розвитку професії.

Робота студентів в напрямку розвитку їх технічної творчості на базі вивчення основ наук – фізики, математики, інформатики та практичного трудового навчання розвивають і формують в них творчі раціоналізаторські і винахідницькі здібності на базі вивчення фізичних явищ і закономірностей в поєднанні з корисною працею в навчальних майстернях.

Науково-технічний прогрес іде від фундаментальних теоретичних досліджень до прикладних, від них до розробок і впроваджень у виробництво.

Отже, щоб наука відігравала роль виробничої сили, кожна ланка ланцюга, який сполучає науку і виробництво, повинна працювати надійно, зв’язки між ними мають бути міцні й гнучкі. Лише за цих умов швидко використовуватимуться ті можливості, які відкриває сучасна наука для прогресу техніки й виробництва.

Конструювання технічних об’єктів

Основною задачею проектування і конструювання є робота документацій, необхідної для виготовлення монтажу, випробування і експлуатації конструкції, що створюється. Проектування, як правило, має на увазі розроботку загальної конструкції виробу.

Технічне конструювання (від латинського слова соnsruere-будувати, споруджувати, створювати) – частина процесу створення машини, споруди, закінчуються складанням робочих креслень і текстів вигляді спеціальних технічних вимог, вказівок до виготовлення, контролю якості, випробування і др. документів, яка одержана в процесі проектування і конструювання, носить єдину назву – проект.

В створенні технічних пристроїв бере участь великий творчий колектив різних спеціалістів: інженерів-конструкторів, художників-конструкторів, технологів, економістів. Робота їх виконується як єдиний процес, але кожний має своє поле діяльності, свої задачі, які вирішуються в тісній творчій співдружності. Спеціалізація праці дозволяє враховувати кваліфікацію, знання, досвід і нахильність кожного члена колективу. В кінцевому рахунку прискорюється процес проектування і побудови нової машини.

Можливі три варіанти конструювання: конструювання принципового технічного пристрою; існуючий технічний пристрій замінюється новим; покращуються окремі параметри і техніко-економічні показники працюючого технічного пристрою.

Процес конструювання технічного пристрою ділиться на етапи:

Перший етап – уточнення технічного завдання. Роблять це і замовники і виконавець – інженери, художники-конструктори. Перед усім вони стараються утвердитися втому, що кінцева метав завданні сформульована правильно. Критичний підхід до формулювання мети – одна з особливостей рішення конструкторських задач.

Участь в роботі на цьому етапі різних спеціалістів об’єднує їх для подальшої діяльності. Конструктор одержує чітке бачення принципової схеми пристроїв, додаткових технічних вимог і загального технологічного напрямку конструювання пристрою.

Другий етап – ескізне конструювання. Художник-конструктор забезпечує зручність користування пристроєм, його найбільш повну відповідність умовам експлуатації, естетичні якості та ін.

Технічні пристрої межують з людиною. При цьому простота і зручність грають важливу роль. Негарний, незручний станок, примітивний, грубий інструмент роблять роботу неприязною, знижають продуктивність праці. Незручне розміщення елементів на пульті управління, за яким сидить оператор, може швидко визвати втому і навіть привести до аварії. Тому при конструюванні систем управління, регулювання і контролю рукоятки, важелі, кнопки і другі елементи розміщують так, щоб людині було зручно ними користуватися, щоб тексти і цифри пультах, приладах легко читалися і т.п.

В сферу діяльності художника конструктора, який працює над проектуванням, наприклад, автомашини, входить наступний перелік задач:

- загальна компоновка машини (розміщення її основних приміщень, механізмів, агрегатів);