АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Способи стерилізації медичних об’єктів

Таблиця 4

Дезінфекція. Дезінфекція – це сукупність заходів для повного, часткового або селективного знищення потенційно патогенних для людини збудників на різних об’єктах довкілля з метою попередження передачі збудника від джерела інфекції до сприйнятливого організму.

Оскільки мікроорганізми мають різну чутливість до дезінфікуючих засобів, виділяють чотири ступені дезінфекції: A, B, C, D. Дезінфекційні заход и ступеня A передбачають знищення аспорогенних форм мікробів, рикетсій, мікоплазм, най-простіших. Заходи ступеня B використовуються для ліквідації грибів, деяких вірусів, бактерій, що мають підвищену стійкість (стафілококи, мікобактерії). Бо-ротьба із збудниками особливо небезпечних інфекцій (чуми, холери, висипного тифу, меліоїдозу, сапу) вимагає заходів ступеня С. Знищення спор мікроорганізмів і найпростіших – заходів ступеня D.

Заходи дезінфекції, що використовуються в клініках, мікробіологічних, віру-сологічних та інших лабораторіях досить різноманітні. Їх умовно можна поділити на 2 групи: фізичні та хімічні.

До першої групи можна віднести спалювання використаного перев’язочного матеріалу, відходів, сміття, пропалювання в полум’ї пальника, дію сухого жару, автоклавування за різних режимів, використання ультразвуку. Ефективними захо-

Частина І. Загальна мікробіологія

дами є кип’ятіння предметів особливо з поверхнево активними речовинами, дез-інфекція повітря за допомогою ультрафіолетового опромінення. Постійно вико-ристовуються такі елементарні заходи, як вологе прибирання, миття, очищення, витріпування ко вд р, простирадл тощо. Такі заходи хоча й не знищують мікроор-ганізмів, однак сприяють суттєвому зниженню їх популяцій на різних об’єктах.

Потужним комплексом дезінфекційних заходів виступають численні хімічні препарати – дезінфектанти. До них пред’являють певні вимоги: 1) протимікроб-ний ефект широкого спектра дії; 2) висока розчинність у воді, здатність утворюва-ти з водою або повітрям активні та стійкі суспензії, емульсії, аерозолі; 3) здатність не втрачати протимікробних властивостей при наявності в середовищі органіч-них домішок; 4) низька токсичність; 5) відсутність алергізуючої дії; 6) відсутність пошкоджуючого ефекту щодо предметів, які ними обробляються; 7) доступність сировини, з якої виготовляються дезінфектанти, її дешевизна тощо.

Існує декілька сотень дезінфікуючих засобів різних груп. Серед них алко-голі, альдегіди, четвертинно-амонієві сполуки. Найширше використання знайшли хлоромісткі препарати. До них належать 0,2-1,0 % хлорне вапно, яке виготовля-ють ex tempore з 10 % освітлених розчинів цієї речовини; 0,2-1,0 % розчини хло-раміну В або Т; 5 % водні розчини гіпохлориду кальцію; 0,05-0,1 % розчин трихлоізоцианурової кислоти (диконіту); 0,1-0,2 % розчин сульфохлорантину. Окислювачі представлені 1-10 % розчином перекису водню, фенолами та їх по-хідними – 3-5 % розчинами лізолу, карболової кислоти, фенолу. До групи препа-ратів із солей важких металів належать мертиолят натрію, сулема. Широке засто-сування н а бул и 2-3 % розчин формальдегіду, 3-10 % розчин крезолу та інші. Вико-ристовуються в практиці й газоподібні дезінфектанти – 40 % водний розчин формальдегіду, суміші окису етилену з вуглекислим газом (1:10) і окису етилену з бромідметилом (1:1).

На практиці виділяють поточну та заключну дезінфекцію. Поточну дезінфек-цію проводять для зменшення мікробної контамінації у вогнищах інфекції. Їй підля-гають ліжка, постільна і натільна білизна, рушники, матраци, подушки, меблі, килими, посуд, інструменти, прилади, що знаходяться на поверхні різних об’єктів, повітря, виділення, стічні води тощо.

Зокрема, поверхні столів, вікон, стелі, стіни, меблі дезінфікують протиран-ням і миттям з допомогою дезінфікуючих розчинів, постільну та іншу білизну перуть у цих розчинах. Ліжка, матраци, подушки обробляють у спеціальних каме-рах термохімічними методами, м’які меблі – за допомогою спеціальних аерозолів, посуд – зануренням у дезінфікуючі розчини. Обробка виділень і стічних вод про-водиться термічними і хімічними методами. Повітря приміщень можна дезінфіку-вати пропусканням через спеціальні антибактеріальні фільтри, як це роблять в палатах гнотобіологічної ізоляції, або опромінюючи його ультрафіолетовими про-менями. Медичні інструменти, прилади спочатку очищають, дезінфікують, а потім, у разі потреби, стерилізують відомими способами.

Заключна дезінфекція проводиться з метою знищення збудників інфекцій-них захворювань у приміщенні, де перебував інфекційний хворий, і предметах, з

Розділ 4. Фізіологія бактерій

якими він бу в у контакті. Така ситуація складається після виписування його з інфек-ційного стаціонару, переводу із соматичного відділення в інфекційне тощо.

Для забезпечення догляду за проведенням дезінфікуючих заходів розроблену спеціальну систему контрою. Вона включає в себе: а) зовнішній і внутрішній кон-троль відділами дезінфекції санітарно-епідеміологічних станцій та лабораторій лікувально-профілактичних закладів, який здійснюється візуальним, бактеріоло-гічним, біологічним, хімічним та іншими методами; б) бактеріологічний контроль проводять, виявляючи у вогнищах інфекції індикаторних бактерій: при кишкових захворюваннях – кишкові палички, при крапельних інфекціях, туберкульозі – ста-філококи, у лікувально-профілактичних закладах – умовно-патогенні мікроорган-ізми; контроль здійснюється 1 раз у місяць – один раз у квартал залежно від рангу лабораторії; в) забір контрольних проб (10-30 штук) проводять не раніше, ніж через 30-45 хвилин після закінчення дезінфекції; площа змивів не повинна бути меншою, ніж 200 см²; г) змиви беруть стерильними ватними тампонами і засіва-ють на живильні середовища з дотриманням всіх правил асептики з метою запо-бігання контамінації сторонньою флорою; для виділення бактерій групи киш-кової палички і золотистих стафілококів користуються спеціальними наборами живильних середовищ і схемами ідентифікації, визначених відповідними інструкціями.

Дезінфікуючі заходи вважаються ефективними, якщо у пробах не визнача-ються бактерії групи кишкової палички, умовно-патогенні мікроби, золотисті ста-філококи.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 934 | Нарушение авторских прав