АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Забарвлення окремих структур мікробної клітини

Прочитайте:
  1. II. СТРУКТУРА И ОБЪЕМ ДИСЦИПЛИНЫ
  2. III. Структура иммунной системы у животных и птиц
  3. VI. Графическая структура темы занятия
  4. VI. Графическая структура темы занятия
  5. VII. Логическая структура темы.
  6. VII. Синдромы поражения подкорковых структур
  7. Анатомические структуры лимбической системы
  8. Аномалии величины и структуры почек
  9. Аномалии структуры мочеточников
  10. Аномалии структуры мочеточников

З науковими й діагностичними цілями в бактеріологічних лабораторіях дос-ліджують не тільки форму, розміри, загальні тинкторіальні властивості мікроор-ганізмів, а й окремі елементи важливих структур: нуклеоїд, цитоплазму, включен-ня, клітинну стінку, цитоплазматичну мембрану, капсулу, спори, джгутики тощо.

Нуклеоїд. У прокаріотів ще немає морфологічно оформленого ядра, а є лише його попередник – нуклеоїд. Він представлений однією або кількома хромосома-ми, що складаються з ДНК і вільно розташовані в цитоплазмі, не відмежовані від



Частина І. Загальна мікробіологія


неї будь-якою мембраною. Морфологічно дослідити цю структуру під світловим мікроскопом дуже важко.

Розроблені спеціальні мікрохімічні реакції на виявлення ДНК. Однією з них є реакція Фельгена. Після легкого гідролізу мазка розчином соляної кислоти при підігріванні від дезоксірибофосфату відщеплюються пурини й піримідини, які переходять в альдегіди. Останні реагують з безбарвною фуксинсірчистою кисло-тою реактиву Шиффа, при цьому нуклеоїд забарвлюється в червоно-фіолетовий, а цитоплазма в світло-рожевий колір.

Ядерну субстанцію можна виявити за методом Пікарського. Фіксований ме-тиловим спиртом або сумішшю Никифорова мазок обробляють 1 % розчином со-ляної кислоти, підігріваючи його до 60 °С протягом 7 хв. Після промивання його забарвлюють барвником Гімзи 10-20 хв, промивають дистильованою водою, ви-сушують і мікроскопують. Ядерні елементи фарбуються в темно-червоний, а ци-топлазма клітин – у рожевий колір.

Ще краще можна виявити нуклеоїд і дослідити його структуру за допомогою електронної мікроскопії ультратонких зрізів бактерійних клітин.

Цитоплазма та її включення. Цитоплазма бактерій – складна колоїдна сис-тема. У молодих клітин вона гомогенна, у старих набуває зернистої або волокни-стої структури. При забарвленні аніліновими барвниками цитоплазма фарбується рівномірно й монотонно.

У процесі життєдіяльності бактерій у цитоплазмі з’являються метахроматичні (волютинові) зерна, краплини нейтральних ліпідів, воску, сірки, гранульози, гліко-ген, пігмент та ін. Вони є для клітини запасним джерелом енергії.

У лабораторній практиці найбільше значення має виявлення волютинових зерен. Волютиновими їх назвали тому, що вперше ці включення відкриті у Spirillum volutans. Їх ще називають метахроматичними, оскільки вони дають явище мета-хромазії – здатність забарвлюватись у тон, що відрізняється від основного кольо-ру поліхромного барвника. Наприклад, при фарбуванні метиленовим синім зерна набувають пурпурово-синього кольору через надзвичайно сильну спорідненість їх з азурами, які завжди присутні в метиленовому синьому барвнику. Поява пур-пурового відтінку і обумовлена здатністю давати метахромазію. Ці включення називають також зернами Бабеша-Ернста за іменами авторів, які вперше описали їх. Розташовуються вони переважно на полюсах бактерій, рідше – по всій дов-жині клітини. Волютинові зерна є характерною диференціальною ознакою для збудника дифтерії – Corynebacterium diphtheriaе.

Для виявлення цих включень використовують методи Леффлера, Нейссера, П’ю, Мейера, Раскіної та ін.

Метод Леффлера. Фіксований мазок забарвлюють лужним спиртово-вод-ним розчином метиленового синього протягом 4-5 хв, висушують і мікроскопу-ють. При цьому волютинові зерна забарвлюютьcя в темно-синій, а цитоплазма – в блідо-голубий колір (див. вкл., рис. 3).

Метод Нейссера належить до складних методів забарвлення. Він проводиться за таким алгоритмом:


Розділ 3. Морфологія мікроорганізмів



1. На фіксований препарат наносять оцтово-кислу синьку Нейссера і фарбу-ють протягом 1 хв, зливають барвник і промивають водою.

2. Діють на мазок розчином Люголя протягом 20-30 с.

3. Не промиваючи препарат водою, наносять розчин везувіну (або хризоїди-ну) і забарвлюють протягом 1-3 хв.

4. Забарвлений мазок промивають водою, висушують і досліджують під мікроскопом.

Мікроскопічна картина: цитоплазма бактерійних клітин фарбується в світлий жовто-коричневий відтінок, мет ахроматичні зерна – в темно-синій, майже чорний колір (див. вкл., рис. 4).


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 687 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)