АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Менінгококові інфекції

Збудник менінгококових інфекцій Neisseria meningitidis належить до родини Neisseriaceae, роду Neisseria. Основним біотопом менінгококів є слизова оболон-ка носоглотки людини. Окрім N.meningitidis, в цій ділянці часто знаходяться непа-тогенні нейсерії, що входять до складу резидентної мікрофлори здорових людей. За полісахаридними антигенами менінгококи поділяють на серогрупи А, В, С, D, 29E, X, Y, Z, W-135 та недавно ідентифіковані H, I, K, L.

Лабораторна діагностика менінгококових інфекцій базується на бактеріоско-пії досліджуваного матеріалу, виділенні чистої культури збудника, його біохімічної та серологічної ідентифікації. Залежно від клінічної форми захворювання, матеріа-лом для дослідження служить спинномозкова рідина (при менінгіті), слиз із носо-глотки (при назофарингіті та бактеріоносійстві), кров і вміст петехій (при менінгіті). Забір матеріалу необхідно проводити до початку етіотропної терапії, сіяти його біля ліжка хворого або негайно направляти до лабораторії, не допускаючи пере-охолодження, оскільки менінгококи дуже чутливі до температурних коливань.

Бактеріоскопічне дослідження. Якщо спинномозкова рідина гнійна (кала-мутна), мазки з неї виготовляють без будь-якої обробки, ко л и ж вона прозора – мазки готують з осаду після центрифугування. Препарати фарбують метилено-вою синькою, за Романовським-Гімзою та Грамом. Останній метод дає найменш чіткі результати, оскільки клітини ліквору дуже змінюються, появляються чисельні артефакти, що імітують присутність менінгококів. У типових випадках бактерії в мазках виглядають як грамнегативні диплококи (рис. 62), що мають вигляд кавових зерен, які роз-ташовуються парами, тетрадами, або хаотично, ча-сто всередині лейкоцитів (незавершений фагоци-тоз). У та кому разі, при типовій клінічній картині, первинна мікроскопія ліквору набуває важливого значення для встановлення менінгококової етіології захворювання.

Мікроскопічне дослідження крові при менін-гококемії зводиться до виготовлення й забарвлення товстої краплі. Виявлення численних темно-синіх

диплококів, розташованих парами або у вигляді _{Рис. 62. Менінгококи в мазку} скупчень, дає змогу швидко поставити діагноз. Од- з спинномозкової рідини.

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

нак, позитивні результати бактеріоскопії мазків крові бувають не завжди, навіть при типовій формі генералізованої менінгококової інфекції.

Майже постійно й дуже швидко N.meningitidis можна виявити мікроскопічно в мазках із метастатичних вогнищ інфекції, якими є елементи висипу (екзантеми, петехії, розеоли, папули). Аспіровані за допомогою голки зі шприцом маленькі крапельки крові з петехій розмазують на предметному склі й фарбують за Рома-новським-Гімзою. Мазки із вмісту петехій можна також виготовити у вигляді відбитків. Для цього стерильною петлею обережно скарифікують поверхню пе-техії, потім до неї прикладають стерильне предметне скло, фіксують у полум’ї пальника й забарвлюють. На основі даних мікроскопії можна видати попередню відповідь. Таким способом менінгококи можна виявити навіть тоді, коли гемо-культура не виділяється.

При мікроскопії виділень із носоглотки, взятих тампоном із глибоких відділів слизової позаду м’якого піднебіння, виявлення грамнегативних диплококів має обмежене значення, оскільки там можуть бути подібні за морфологією непато-генні види нейсерій.

Інші експрес-методи діагностики зводяться до постановки серологічних ре-акцій для визначення менінгококових антигенів у крові, спинномозковій та сино-віальній рідинах. З цією метою використовують реакції коаглютинації, латекс-аглютинації, зустрічного імуноелектрофорезу, ІФА, вживаючи специфічні групові антименінгококові сироватки.

Бактеріологічне дослідження. У хворого на епідемічний гнійний менінгіт зразу ж при госпіталізації бе ру т ь 2-5 мл спинномозкової рідини. Стерильною пасте-рівською піпеткою з дна пробірки (краще після центрифугування) набирають 0,3-0,5 мл й по 2-3 краплі засівають на поверхню підігрітих середовищ у двох чашках Петрі, розтираючи матеріал шпателем. В одній чашці міститься сироватковий агар (до розтопленого й охолодженого до 45 °С МПА добавляють 20 % кінської або би-чачої сироватки), у другій – “шоколадний” агар (до розтопленого й охолодженого МПА додають 10 % дефібринованої крові, тричі підігрівають, не доводячи до кипін-ня). Посіви на асцитичні середовища дають гірші результати. Залишки ліквору ви-користовують для посіву на середовище збагачення (напіврідкий сироватковий агар) і одночасно для проведення вище вказаних експрес-методів діагностики. Залишок матеріалу в пастерівській піпетці використовують для виготовлення мазка.

Посіви вміщують в ексикатор, де створюють підвищену концентрацію вугле-кислоти, поставивши в нього запалену свічку й герметично закривши кришкою. Коли свічка погасне, в ексикаторі буде атмосфера з 7-10 % СО₂. Після цього посу-дину із засіяними середовищами ставлять у термостат при 37 °С.

Через 24 год інкубації досліджують культуральні властивості. Колонії менін-гококів на сироватковому агарі ніжні, гладенькі, безбарвні, в’язкої консистенції, розміром 2-3 мм. Менінгококові колонії на “шоколадному” агарі мають сіруватий колір, блискучу поверхню, рівний край, маслянисту консистенцію, розміри 1-3 мм. Колір середовища навколо колоній не змінюється. Якщо в мазках із таких колоній виявляють грамнегативні коки, які дають позитивні проби на оксидазу та катала-

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 185

зу, це дає право віднести культури до роду нейсерій і провести диференціацію видів. З цією метою відсівають колонію на скошений сироватковий агар для виді-лення чистої культури. В разі відсутності росту на обох чашках, досліджують ріст у середовищі збагачення.

На третій день дослідження визначають серогрупу виділеної культури в ре-акції аглютинації на склі з менінгококовими сироватками. Ліофільно висушені сироватки розчиняють, вносячи в ампулу 1 мл стерильного 0,85 % розчину хлори-ду натрію. На предметні скельця наносять окремими піпетками краплі діагнос-тичних сироваток різних серогруп (А, В, С, D і т.д.) і краплю фізіологічного роз-чину (для контролю культури на спонтанну аглютинацію). Бактеріологічною пет-лею виділену культуру емульгують у краплі кожної сироватки та краплі фізіологічного розчину. Через 2-3 хв враховують результат реакції. Висновок про належність культури до певної серогрупи роблять на основі реакції аглютинації з відповідною сироваткою. При появі спонтанної аглютинації в краплі фізіологіч-ного розчину реакцію не враховують.

Визначають дискодифузійним методом чутливість виділеної культури до ан-тибіотиків і сульфаніламідних препаратів та проводять інші тести для диферен ціації менінгококів від інших патогенних і непатогенних нейсерій (табл. 34).

Таблиця 34

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 767 | Нарушение авторских прав