 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ БАКТЕРІЙ ДО АНТИБІОТИКІВАнтибіотики – це речовини мікробного, рослинного або тваринного похо-дження, їх напівсинтетичні та синтетичні аналоги і похідні, що вибірково при-гнічують життєдіяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а також затримують ріст пухлин. Антибіотикам притаманна висока біологічна активність. Вони спричиняють біологічний ефект у дуже малих кількостях (наприклад, пеніцилін викликає вира-жену бактерицидну дію на бактерії у концентрації 0,000001 г/мл). Антибіотики мають високу вибіркову специфічність, оскільки проявляють свою дію тільки Частина І. Загальна мікробіологія відповідно до певних груп організмів, не завдаючи шкоди іншим. Так, бензилпе-ніцилін затримує ріст грампозитивних бактерій (стафілококів, стрептококів) і прак-тично не впливає на грамнегативні мікроби, гриби. Біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних одиницях, які міс-тяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або в 1 мг препарату (ОД/мг). У таких антибіотиків, як еритроміцин, новобіоцин, ністатин, трихоцетин та ін. одна одиниця активності еквівалентна 1 мкг препарату. За одиницю антибіотичної активності пеніциліну приймають мінімальну кількість препарату, здатну затримувати ріст штаму Staphylococcus aureus 209 у 50 мл поживного бульйону. Активність стрептоміцину вимірюється мінімальною кількістю антибіотика, який інгібує ріст Escherichia coli в 1 мл поживного бульйону. Фактично для більшості антибіотиків 1 ОД відповідає 1 мкг хімічно чистого препарату. Однак є антибіотики, для яких існують винятки. Так, наприклад, для пеніциліну 1 ОД відповідає 0,6 мкг, поліміксину В – 0,1 мкг, ністатину – 0,333 мкг хімічно чистих антибіотиків. Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків та вивчення їх фармакокінетики в організмі хворого є основними лабораторними показниками, які при їх співстав-ленні дозволяють прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії. Крім того, результати визначення антибіотикочутливості використовують як маркер, що доз-воляє виявляти та контролювати зміни антибіотикограми збудників у динаміці, використовувати детермінанти резистентності, які найчастіше зустрічаються, або їх сполучення як додаткові маркери при діагностиці внутрішньолікарняних інфек-цій, для виявлення джерел інфікування та шляхів розповсюдження полірезистент-них штамів. Такі дані, одержані та узагальнені у різних регіонах країни протягом фіксованих проміжків часу, використовуються при формуванні політики антибак-теріальної терапії та визначенні номенклатури антибіотиків, які випускаються в країні. Найрозповсюдженішими методами визначення антибіотикочутливості збуд-ників інфекцій є диско-дифузійний (метод дисків) та серійних розведень. Живильні середовища для визначення чутливості бактерій до антибіотиків повинні відповідати таким вимогам: • бути стандартними та забезпечувати оптимальні умови росту мікроорганізмів; • не містити інгібіторів бактеріального росту і великої кількості стимуляторів; • не мати речовин, що пригнічують активність препаратів. На результати дослідження може суттєво впливати значення рН середовища. Найдоцільніше вибирати нейтральне або дещо лужне середовище (рН 7,0-7,4), оскільки ці значення придатні для більшості антибіотиків. При визначенні чутли-вості бактерій використовують бульйон і 1,5-2 % агар на переварі Хоттінгера, зви-чайний м’ясо-пептонний бульйон і 1,5-2 % агар на ньому, середовище АГВ (агар Гівенталя-Вєдьміної), агар Mueller-Hinton 2. Вони придатні при визначенні анти-біотикочутливості стафілококів, ентеробактерій, псевдомонад. Однак стрептоко-ки та гемофільні бактерії вимагають добавки ростових факторів; дріжджі та ана-еробні бактерії – спеціальних середовищ і певних умов культивування. На резуль-тати визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків-аміноглікозидів, Розділ 8. Визначення чутливості бактерій до антибіотиків поліміксинів, тетрациклінів впливає вміст у живильних середовищах катіонів каль-цію, магнію, що особливо важливо при дослідженні P. aeruginosa. Оптимальний вміст – 50 мг/л Са2+ і 25 мг/л Mg2+. Більшість с ередовищ, що випускаються країна-ми СНД, за цим показником, як правило, не стандартизуються. Це призводить до суттєвих коливань вмісту двовалентних катіонів у різних серіях середовищ, навіть якщо вони випускаються одним підприємством, і спотворює результати. Диско-дифузійний метод визначення антибіотикочутливості є найпростішим якісним методом і широко використовується для епідеміологічного контролю ре-зистентності. Достовірність результатів забезпечується шляхом стандартизації проведення тесту на всіх етапах дослідження: вибір і виготовлення живильних середовищ із врахуванням всіх властивостей можливих збудників, взяття проб і умови їх доставки, виготовлення і розливання посівного матеріалу на поверхню агару, вибір дисків (використання набору дисків у відповідності до виду виділе-ного збудника та локалізації інфекції). Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків слід визначати тільки у чистій культурі. Однак у ряді випадків для швидкого одержання орієнтовних даних про антибіотикограму бактерій використовують безпосередньо патологічний матері-ал. Щільні субстрати (харкотиння, гній, кал та ін.) розтирають, рідини (сеча, ексу-дати та ін.) центрифугують, а для посіву використовують осад. Досліджуваний матеріал наносять на поверхню живильного середовища петлею або ватним там-поном. Після одержання чистої культури дослідження повторюють. Для виготовлення інокулюму 5-10 однорідних колоній суспендують у 2 мл рідкого середовища або фізіологічного розчину. Бактеріальну суспензію (103-105 КУО/мл залежно від виду мікробів) в об’ємі 1 мл рівномірно розподіляють по поверхні середовища при похитуванні чашки, надлишок рідини видаляють піпет-кою. Чашки підсушують при кімнатній температурі протягом 20-30 хв, а потім на них на однаковій віддалі кладуть диски з антибіотиками. Рівномірність газону, яка визначається величиною посівної дози, – найголов-ніший фактор одержання достовірних результатів і підлягає кількісній оцінці та якісній стандартизації. Ступінь нестандартності результатів дослідження, який пов’язаний із зміною величини дози інокулюму, варіює залежно від виду збуд-ників, властивостей антибіотика та інших факторів. При невеликій дозі інокулю-му при визначенні чутливості до бета-лактамних препаратів пеніциліназо-утво-рюючих бактерій можна одержати великі розміри зон затримки росту, які створю-ють уявлення про високу чутливість штамів. І, навпаки, розмір зон різко знижується при збільшенні щільності інокулюму. Вирішальне значення має його величина при визначенні чутливості до бета-лактамних антибіотиків метицилінорезистент-них варіантів стафілококів внаслідок гетерогенності їх саме за показником чутли-вості. Для виявлення стійкості до метициліну необхідно дотримуватись певних температурних режимів (30-35 °С). Оскільки ці стафілококи повільніше ростуть при 37 °С, слід їх культивувати на середовищах з додаванням 5 % хлориду натрію. Результати враховують через 24 та 48 год (рис. 40). Для контролю стандартності проведення досліджень у кожному досліді використовують тест-культури з відо- Частина І. Загальна мікробіологія
мою чутливістю до антибіотиків. ВООЗ рекомен-дує три штами типових культур: Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa. При визначенні антибіотикочутливості виділених штамів слід співставляти отримані дані з розмі-рами зон пригнічення росту навколо дисків з ан-тибіотиками для контрольних культур (табл. 12). Їх порівнюють з допустимими контрольними зна-ченнями. Якщо діаметри зон пригнічення росту конт-рольних штамів знаходяться у певних межах, це Рис. ч 4 у 0 т . лВиивзонсатчіе знан дяо апнотмиобгіооютико- свідчить про достатню стандартизацію і точність методу стандартних дисків. проведених експериментів. Не слід розміщати на чашці Петрі понад 6 дисків, так як при великих діаметрах зон затримки росту це може бути джерелом помилок і впливати на кількісну інтерпретацію результатів. Правильний підбір набору дисків є факто-ром, який визначає коректність досліджень і, без сумніву, інтерпретацію резуль- Таблиця 12 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 3086 | Нарушение авторских прав |
