 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Дизентерія (шигельоз)
Дизентерія – гостра або хронічна інфекційна хвороба, що характеризується проносом, ураженням слизової оболонки товстої кишки та інтоксикацією організму. Це одне з найчастіших кишечних захворювань у світі. Його викликають різні види бактерій роду Shigella: S.dysenteriaе, S.flexneri, S.boydii, S.sonnei (див. вкл., рис. 14). У повоєнні роки в промислово розвинених країнах дизентерію найчастіше викли-кають S.flexneri й S.sonnei. В Україні користуються міжнародною класифікацією цих бактерій, яка вра-ховує їх біохімічні властивості та особливості антигенної структури. Всього нара-ховують 44 серовари шигел (табл. 40). Таблиця 40 Класифікація бактерій роду Shigella
Підсеровари
- 1a, 1b 2a, 2b 3a,3b, 3c 4a, 4b 5a, 5b C – S. boydii D – S. sonnei Основним методом мікробіологічної діагностики дизентерії є бактеріологіч-ний. Схема виділення збудника класична: посів матеріалу на середовище збага-чення та агар Плоскирєва, одержання чистої культури, вивчення її біохімічних властивостей та ідентифікація за допомогою полівалентних і моновалентних аг-лютинуючих сироваток. Взяття матеріалу для дослідження. Позитивний результат мікробіологіч-ного аналізу значною мірою залежить від своєчасного і правильного забору дослі- Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія джуваного матеріалу. У хворих і бактеріоносіїв найчастіше беруть випорожнення, значно рідше – блювотні маси і промивні води шлунка та кишок. Фекалії (1-2 г) беруть скляною паличкою із судна або пелюшок, включаючи шматочки слизу і гною (але не крові). Краще всього для дослідження взяти слиз (гній) із місць ура-ження слизової оболонки під час колоноскопії. При заборі та посіві матеріалу важ-ливо суворо дотримуватись певних правил. Бактеріологічне дослідження по можливості потрібно починати до початку етіотропного лікування. Посуд до взяття фекалій (судна, горшки, банки) ошпарю-ють окропом і ні в якому разі не обробляють дезинфікуючими розчинами, до яких шигели дуже чутливі. Досліджуваний матеріал потрібно швидко (біля ліжка хво-рого) посіяти в середовище збагачення і паралельно на селективний агар в чашці Петрі. Брати випорожнення можна, не чекаючи дефекації, за допомогою ватного тампона або ректальних трубок Цимана. Взятий матеріал або засіяні середовища треба негайно доставити до лабора-торії. При неможливості посіву в лікарні і швидкої доставки випорожнення збері-гають у консерванті (30 % гліцерину + 70 % фосфатного буферу) при 4-6 °С не більше доби. Збудники дизентерії дуже рідко проникають в кров і сечу, у зв’язку з чим ці об’єкти звичайно не сіють. Бактеріологічний аналіз секційного матеріалу необхі-дно проводити якомога скоріше після смерті (товстий кишечник, мезентеріальні лімфатичні вузли, шматочки паренхіматозних органів). При спалахах дизентерії досліджують також харчові продукти, особливо молоко, сир, сметану. Бактеріологічне дослідження. Посіви випорожнень проводять паралельно на селективне середовище Плоскирєва для отримання ізольованих колоній і обо-в’язково в селенітовий бульйон з метою накопичення шигел, якщо їх мало в дослі-джуваному матеріалі. Бактеріологічною петлею вибирають слизово-гнійні шма-точки, ретельно прополіскують їх у 2-3-х пробірках з ізотонічним розчином хло-риду натрію, наносять на середовище Плоскирєва і скляним шпателем втирають в агар на невеликій ділянці. Потім відривають шпатель від середовища і втирають ним залишковий матеріал досуха в решту незасіяної поверхні. При посіві в 2-3 чашки на кожну з них наносять нову порцію посівного матеріалу. В селенітовий бульйон грудочки слизу і гною сіють без прополіскування. При відсутності слизово-гнійних шматочків фекалії емульгують у 5-10 мл 0,85 % розчину хлориду натрію і 1-2 краплі надосаду засівають на середовище Плоскирєва. У селенітовий бульйон сіють неемульговані випорожнення у співвідношенні 1:5. При посіві блювотних мас і промивних вод використовують селенітовий бульйон подвійної концентрації і забезпечують співвідношення по-сівного матеріалу до середовища 1:1. Засіяні біля ліжка хворого живильні середо-вища безпосередньо вміщують у термостат. Всі посіви вирощують при 37 °С про-тягом 18-20 год. На другий день неозброєним оком або за допомогою лупи 5×-10× досліджу-ють характер росту на середовищі Плоскирєва, де шигели утворюють дрібні, про-зорі, безбарвні колонії. Шигели Зонне можуть давати колонії двох видів: одні плес- Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 211 куваті із зазубреними краями, інші – круглі, опуклі, з вологим блиском. 3-4 колонії мікроскопують, досліджують на рухливість і пересівають на середовище Ольке-ницького для виділення чистої культури. Якщо на агарі Плоскирєва росту немає, або відсутні характерні колонії шигел, роблять висів із селенітового бульйону на агар Плоскирєва або Ендо. При достатній кількості типових колоній ставлять орі-єнтовну реакцію аглютинації на склі з сумішшю сироваток Флекснера і Зонне. На третій день враховують характер росту на середовищі Олькеницького. Шигели викликають характерні зміни трицукрового агару (жовтіє стовпчик, колір скошеної частинки не змінюється, почорніння відсутнє). Підозрілу культуру сіють в середовища Гісса для визначення біохімічних властивостей (табл. 41), або вико-ристовують ентеротести. Таблиця 41 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 749 | Нарушение авторских прав |
