 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Сифіліс та інші трепонематози
Сифіліс – хронічна інфекційна венерична хвороба людини, що має цикліч-ний прогресуючий перебіг, уражає шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи і нервову систему. Збудником захворювання є Treponema pallidum. Розрізняють три основні періоди розвитку сифілісу, методи лабораторної діаг-ностики яких мають свої особливості. У ранній період хвороби матеріалом для лабораторної діагностики служить виділення з твердого шанкеру, пунктат із лімфа-тичних вузлів, зскрібки з розеол, сифілід тощо. При вторинному і третинному періодах досліджують сироватку крові і ліквор. У зв’язку з тим, що виділення чистих культур трепонем у звичайних бактеріо-логічних лабораторіях неможливе, під час первинного періоду хвороби (рідко пізніше) проводять бактеріоскопічний метод діагностики. Починаючи з вторин-ного періоду, використовують, в основному, серологічні методи. Бактеріоскопічне дослідження. Перед взяттям патологічного матеріал у спо-чатку сифілітичну виразку протирають ватним тампоном, для видалення сально-го нальоту і контамінуючої мікрофлори. Потім дно твердого шанкеру подразню-ють скальпелем чи металевою лопаточкою або енергійно стискають виразку з боків пальцями в гумовій рукавичці до виділення ранового ексудату. При невеликій Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 285 кількості прозорої рідини її можна внести у краплю 0,85 % розчину хлориду на-трію. При неможливості взяти матеріал із дна шанкеру (фімоз, рубцювання вираз-ки тощо) проводять пункцію регіонарних лімфатичних вузлів. Краплю рідини з виразки або пунктату наносять на тонке предметне скло (1,1-1,2 мм), накривають покривним скельцем і досліджують у темному полі зору (краще!), або за допомогою фазово-контрастного чи аноптрального мікроскопа.
Бліда трепонема у темному полі зору має вигляд злегка блискучої тонкої ніжної спіралі з крутими рівномірними округлими первинними завитками (рис. 81). Рухи її плавні, часом вона згинається під кутом. Та особливо характерні для неї маят-никоподібні коливання. Збудник сифілісу необхідно відрізняти від Treponema refringens (що колонізує зовнішні ста-теві органи), яка товстіша, грубіша, з нерівномір-ними крупнішими завитками і має активні без-ладні рухи, але не згинається. Трепонеми фузосп-ірохетозного симбіозу відрізняються тонким рисунком, пологими завитками і безладним рухом. При діагностиці ротового сифілісу бліду тре- тичної. Вона, правда, коротша, має 4-8 гострих за- витків, маятникоподібний рух відсутній. T. buccalis товстіша, має грубі первинні завитки і безладний рух. При будь-яких сумнівах потрібно враховувати, що всі сапрофітні трепонеми, на відміну від блідої, добре фарбуються аніліновими барвниками. Вони не прони-кають у лімфатичні вузли, тому дослідження пунктатів має більшу діагностичну цінність. Виявлення у пунктаті лімфатичних вузлів типових трепонем беззапереч-но підтверджує діагноз сифілісу. Отже, темнопольне дослідження надавленої краплі є найкращим методом виявлення збудника сифілісу. Його переваги полягають у тому, що матеріал дослі-джують швидко, а морфологія трепонем у живому стані найбільш характерна. Тушові мазки за методом Буррі тепер не використовують. В разі неможливості провести дослідження в темному полі зору можна вико-ристати різні методи фарбування. Бліда трепонема погано сприймає анілінові барвники. Із багатьох запропонованих способів забарвлення кращі результати отри-мують при використанні фарбування за Романовським-Гімзою. Виготовлені мазки фіксують метиловим спиртом або в суміші Никифорова. Чіткіші результати отри-мують тоді, коли фарбу Романовського-Гімзи наливають під препарат. Для цього в чашку Петрі кладуть уламки сірників, на них вміщують предметне скло мазком донизу і наливають барвник до тих пір, поки він змочить мазок. Час забарвлення при цьому подвоюють. При мікроскопії бліді трепонеми мають ніжно-рожевий колір, а інші види трепонем забарвлюються в синій або синьо-фіолетовий колір. Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія Можна використовувати і метод сріблення за Морозовим. Трепонеми повністю зберігають свої морфологічні особливості і виглядають під мікроскопом коричне-вими або майже чорними. Але посріблені препарати довго не зберігаються. Ос-таннім часом методи фарбування трепонем застосовують рідко. Якщо розпочато лікування сифілісу хіміопрепаратами, виявити збудник у патологічних матеріалах навіть за допомогою темного поля зору практично не вдається. При отриманні негативного аналізу його необхідно повторити. Серологічна діагностика сифілісу. При проведенні серологічних реакцій тепер використовують такі уніфіковані в Україні методи досліджень: реакції зв’я-зування комплементу (РЗК), імунофлуоресценції (РІФ), іммобілізації трепонем (РІТ), мікрореакцію преципітації (МПР) та імуноферментний аналіз (ІФА). Впродовж багатьох років основною й найбільш поширеною реакцією вважа-лась реакція зв’язування комплементу або реакція Вассермана (РВ, RW). Для її постановки використовують сироватку крові хворого на сифіліс і спинномозкову рідину при ураженні нервової системи. Методика постановки реакції Вассермана не відрізняється від техніки прове-дення РЗК. Різниця лише в тім, що для РВ використовують не лише специфічний трепонемний, а й неспецифічний кардіоліпіновий антиген. Взяття 5-10 мл крові з ліктьової вени проводять натщесерце або не раніше 6 год після прийому їжі. Не можна брати кров у хворих з підвищеною температу-рою, після вживання алкоголю і жирної їжі, у вагітних жінок за 10 днів до пологів і породіль. Добуту з крові сироватку прогрівають при температурі 56 °С протягом 30 хв для інактивації власного комплементу. РВ обов’язково ставлять із двома ан-тигенами: специфічним і неспецифічним. Специфічний ультраозвучений трепонемний антиген готують із культур блідих трепонем (штам Рейтера), вирощених у пробірках і підданих дії ультразвуку. Його випускають у вигляді ліофільно висушеного порошку. Неспецифічний кардіоліпі-новий антиген готують шляхом спиртового екстрагування ліпідів із бичачого сер-ця і очищення від баластових сумішей, розфасовують в ампули по 2 мл. Для вве-дення антигену в РВ його титрують згідно з даною інструкцією. Безпосередньо перед постановкою РВ проводять титрування комплементу і гемолітичної сиро-ватки за такою ж схемою, як і в РЗК. Реакцію Вассермана ставлять як якісним, так і кількісним методом. Якісну реакцію проводять у трьох пробірках із двома анти-генами за звичайною схемою (табл. 61). Результати реакції оцінюють за 4 плюсовою системою: позитивна реакція – коли є повна або значна затримка гемолізу (4+, 3+); слабопозитивна реакція – част-ков а затримка гемолізу (2+); сумнівна реакція – незначна затримка гемолізу (1+). В разі виникнення повного гемолізу РВ вважають негативною (див. вкл., рис.23). Кожну сироватку, що дала позитивну якісну реакцію, необхідно дослідити і кількісним методом з послідовним її розведенням від 1:10 до 1:640 (табл. 62). Титром досліджуваної сироватки (титр реагінів) вважають те максимальне її розведення, при якому настає повна (4+) або значна (3+) затримка гемолізу. Кількісний метод постановки РВ має важливе значення для оцінки ефективності Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 287 Таблиця 61 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 846 | Нарушение авторских прав |
