АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дерматомікози

Грибкові захворювання шкіри, її придатків і підшкірної клітковини мають загальну назву дерматомікози (дерматофітії). Залежно від роду і виду збудників та реакції організму на їх проникнення розрізняють такі види дерматомікозів: епі-дермофітія, руброфітія, трихофітія, мікроспорія і фавус (парша).

Епідермофітія. За клінічною картиною і найчастішою локалізацією патоло-гічного процесу виділяють дві форми цього захворювання: пахвинна епідермофі-тія і епідермофітія стопи. Пахвинну форму викликає Epidermophyton floccosum (син. E. inguinalе). Збудником епідермофітії стоп є Epidermophyton interdigitalе (син. Trychophyton mentagotophytes). Обидві форми захворювання зустрічаються лише у людей і поширені в усіх країнах світу.

При пахвинній епідермофітії уражається шкіра пахвинних, міжсідничних і пахвових складок, ділянки шкіри під молочними залозами, інколи й нігтьові пла-стинки. При епідермофітії стоп у міжпальцевих проміжках злущується епітелій, часто приєднується ураження нігтів.

Лабораторна діагностика обох форм епідермофітії подібна. Залежно від ло-калізації патологічного процесу для дослідження беруть шкірні лусочки, клапті мацерованого епідермісу, кришечки пухирців, зскрібки з нігтьових пластинок.

Для мікроскопічного дослідження патологічний матеріал подрібнюють, вно-сять у краплю 10 % розчину КОН або NaOH на предметному склі, підігрівають до появи парів і залишають на 15 хв, а зскрібки з нігтів – на 1-2 год. При мікроскопії надавленої краплі виявляють короткий (2-4 мкм) переплетений розгалужений міцелій і артроспори прямокутної форми, які розташовані у вигляді ланцюжків.

Мікологічне дослідження дає можливість виділити чисту культуру і визначи-ти рід та вид збудників. Для цього подрібнений патологічний матеріал сіють на щільне середовище Сабуро з антибіотиками в пробірках. На поверхню агару на-носять 4-5 шматочків матеріалу в кожну пробірку. Оптимальна температура для культивування становить 27 °С, але хороший, хоч і повільний ріст грибів можли-вий і при кімнатній температурі.

Частина V. Мікози

Колонії E. floccosum мають округлу форму, трохи вдавлені в центрі, часто з радіальними складками. Поверхня їх пухнаста, ніби густо припорошена борош-ном, колір білувато-сірий або жовтувато-зелений. При мікроскопії таких колоній видно септований міцелій з 4-5 – кінцевими веретоподібними структурами, що нагадують грона бананів (рис. 97²).

Колонії E. interdigitale ростуть швидше, центр їх куполоподібний, складчас-тий або бугристий, білого кольору, рідше – жовтуватого, рожевого, коричневого; поверхня їх ніби припорошена борошном. При мікроскопії колоній виявляють дов-

гий, розгалужений, септова-тий міцелій, на кінцях якого є завитки та спіралі. Кінцеві розгалуження можуть мати гроноподібні структури.

Вид збудників епідер-мофітії визначають на основі структури колоній і даних їх мікроскопії.

Серологічні, біологічні і алергологічні дослідження при поверхневих епідермофі-тіях не проводять.

Руброфітія (рубромікоз) – хронічне грибкове захворювання з переважним ураженням шкіри стоп і кистей, нігтів, великих складок, пушкових волосків, рідше – шкіри кінцівок і всього тулуба. Збудник – Trichophyton rubrum. Уражені ділянки шкіри лущаться, борозняться, розвивається гіперкератоз стоп і долонь, нігті товстішають, кришаться. Хронічний процес загострюється в теплі пори року і може перейти в генералізовану форму.

Для постановки діагнозу важливе значення мають результати мікроскопічно-го і мікологічного дослідженння патологічного матеріалу – шкірних лусочок, пуш-кових волосків, зскрібків нігтьових пластинок.

На агарі Сабуро виростають спочатку білі пухнасті колонії. Через 1-2 тижні їх основа і пушок забарвлюються у вишнево-червоний колір; пігмент забарвлює і середовище. При мікроскопії колоній видно тонкий білий септований міцелій із грушоподібними, овальними або паличкоподібними мікроконідіями. У старих культурах зустрічаються хламідоспори.

Трихофітія (стригучий лишай) – дерматомікоз, що спричиняється грибами роду Trichophyton. Найважливішими з них є антропофіли Trichophyton tonsurans і T. violaceum. При поверхневій трихофітії уражується шкіра і волосиста частина голови. Волосся при цьому стає коротким (1-2 мм), білуватим, ломким, сухим, інколи виглядає як чорні цяточки. Такі зміни є головною ознакою стригучого ли-

² Цей і наступні рисунки запозичені з посібника П.Н. Кашкина і В.В. Лисина Практическое руководство по медицинской микологии.– М.: Медицина, 1983.

Розділ 16. Лабораторна діагностика окремих мікозів

шая. Хронічні форми трихофітії супроводжуються ураженням нігтів, глибоких шарів шкіри і навіть внутрішніх органів.

У лусочках шкіри і нігтьових пластинках збудник знаходиться у вигляді гілля-стого міцелію, у волоссі розташовується за типом “ендотрикс”. Спори однакові, крупні, овальні, рідко квадратні, знаходяться всередині волосини у вигляді довга-стих ланцюжків.

При посіві на агар Сабуро T. violaceum починає рости на 4-5 день у вигляді білого або ледь жовтуватого горбика. Дозріла колонія щільна, суха, порошкопо-дібна зі складками і тріщи-нами. У препараті надавле-ної краплі, виготовленої з колонії, видно прямий тон-кий міцелій із багатьма мікроконідіями овальної та паличкоподібної форми, які часто нагадують гілоч-ки листяних дерев. У ста-рих культурах можуть ут-ворюватись хламідоспори (рис. 98).

T. violaceum у патоло-гічному матеріалі виглядає під мікроскопом як і попередній вид. При посіві на середовище Сабуро зрілі колонії появляються через 25-30 днів. Поверхня їх складчаста, матова або масляниста, з чітко окресленими краями блідо-бузкового або фіолетового кольору, рідко безбарв-ні. При мікроскопії колонії методом надавленої краплі виявляють тонкий, малосеп-тований міцелій з боковими розгалуженнями. Видно також малі й крупні кінцеві та вільні хламідоспори.

Мікроспорія – хронічне захворювання шкіри і волосся, яке викликають дер-матофіти роду Microsporum. Дуже рідко уражуються нігті. Найчастішими збудни-ками є антропофільні гриби Microsporum audouinii, M. ferrugineum і зоофільний – M. canis. Всі вони характеризуються високою контагіозністю і викликають захво-рювання переважно у дітей ясельного та дитсадкового віку, а також у школярів. У місці проникнення збудника на шкірі появляються чітко окреслені запальні плями округлої або овальної форми з характерним висівкоподібним злущуванням. При ураженні волосистої частини голови виникають 1-2 осередки ушкодження, де во-лосини обламані до 5-8 мм над шкірою і вкриті білим чохлом із спор грибів.

Для лабораторної діагностики мікроспорії використовують мікроскопічні й мікологічні дослідження. При вивчені шкірних лусочок із ураженої ділянки шкіри під мікроскопом гриби мають вигляд тонких розгалужених гіфів з невелекою кількістю чітко окреслених перетинок (септ). Можна зустріти ланцюжки міцелію, що розпадаються на спори. При мікроскопії ураженого волосся видно велику кількість круглих спор, які оточують волосину суцільним шаром. У фолікулярній

Частина V. Мікози

частині волосини можна виявити септоватий міцелій. Уражені пушкові волоски мають спори лише всередині.

При посіві патологічного матеріалу (лусочки, волосся) на агар Сабуро спос-терігають повільний ріст круглих, плоских, пухнастих, сіруватих або кремуватих

колоній з радіальними бо-розенками. При мікроско-пії колоній міцелій тонкий, світлий, довгий, розгалу-жений, септований. Мікро-конідії овальні і грушопо-дібні; хламідоспори, як правило, кінцеві (рис. 99). Характерною ознакою мікроспорії є голубувато-зелене світіння уражених волосин при люмінесцен-тному їх освітленні (лампа Вуда) у темній кімнаті. Фавус (парша) – хронічне грибкове захворювання шкіри, волосся і нігтів. Зустрічається в усіх країнах світу, в Україні останнім часом реєструється дуже рідко. У переважній більшості випадків збудником є антропофіл Trichophyton schonleini (Achorion schonleini). Найхарактернішою ознакою фавуса є утворення скутул (фавозних щитків) – круглих, плоских або блюдцеподібних структур діа-метром 2-3 см, спаяних зі шкірою. Вони мають жовтий колір, крихку консистен-цію, складаються з уражених епітеліальних клітин і елементів грибів. Уражені волосини міцно з’єднані в товщі скутули, але залишаються довгими і сухими, на-бувають сірого кольору.

При мікроскопії лусочок з уражених ділянок шкіри видно розгалужений сеп-тований міцелій, часто з артроспорами. Елементи грибів у волоссі розміщені все-редені. Це поліморфний (тонкий і більш широкий) септований міцелій із заокруг-леними або загостреними кінцями. Тут же зустрічаються ланцюжки і купки круг-лих і багатогранних спор, бульки повітря, крапельки жиру.

Виділення чистих культур грибів проводять шляхом посіву на щільне сере-довище Сабуро. Колонії починають рости з 3-4 дня у вигляді сіруватого горбика. На 10-й день вони досягають розмірів 1-2 см, ще пізніше стають зморшкуваті, ніздрюваті, сухі, подібні на гриб сморж або губку, мають різноманітний колір: білий, жовтий, кремовий, коричневий.

При мікроскопічному дослідженні молодих колоній у препараті надавленої краплі виявляють тонкий, ніжний, чітко сегментований міцелій; пізніше він стає грубшим, на ньому появляються бокові веретеноподібні здуття і розгалуження на кінцях, що нагадують канделябри, роги північних оленів тощо. У великій кількості видно інтеркаларні й кінцеві хламідоспори. Макроконідії множинні (по 5-8 штук), тонкосептовані, їх розміри коливаються від 6-10 мкм до 30-80 мкм.

Розділ 16. Лабораторна діагностика окремих мікозів

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 950 | Нарушение авторских прав