АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сальмонельози (харчові токсикоінфекції)

Гастроентерити сальмонельозної етіології – гострі антропо-зоонозні інфекції, які викликають численні бактерії з роду Salmonella; характеризуються переваж-ним ураженням кишкового тракту й інтоксикацією. Всього відомо понад 2200 се-роварів сальмонел, із них більше 400 є патогенними для людини. Переважна їх більшість патогенні як для людей, так і для різних видів тварин та птахів. Винят-ком є сальмонели черевного тифу, паратифу А, які патогенні лише для людини і викликають зовсім інші клінічні форми захворювань.

Основними збудниками сальмонельозів є S. typhimurium, S. enteritidis, S. choleraesuis, S. heidelberg, S. anatum, S. haifa, S. derby та ін. Сальмонели мають О-, Н- і К-антигени. За О-антигеном вони поділяються на 50 серологічних груп, які позначаються великими літерами латинського алфавіту (A-Z) і цифрами (51-65).

Головним методом лабораторної діагностики сальмонельозів, виявлення бак-теріоносіїв і контамінації харчових продуктів та інших об’єктів оточуючого сере-довища є бактеріологічне дослідження.

Взяття досліджуваного матеріалу. Від хворих на сальмонельоз забира-ють блювотні маси, промивні води шлунка, випорожнення, кров (у перші години захворювання при підозрі на бактеріємію), кістковий мозок, жовч, сечу, спинно-мозкову рідину. Для виявлення бактеріоносіїв серед працівників підприємств гро-мадського харчування, водопостачання та дитячих закладів досліджують фекалії після прийому проносного. При розтині трупів беруть вміст шлунка і кишок, кров із серця, шматочки паренхіматозних органів, лімфатичні вузли брижі.

При діагностиці харчових токсикоінфекцій обов’язково беруть також залиш-ки підозрілої їжі, продукти, з яких її готували, змиви з поверхні столів, кухонних дощок, рук обслуговуючого персоналу тощо. Досліджуваний матеріал забирають в стерильний посуд у таких кількостях: випорожнення, блювотні маси – 50 мл; промивні води – 100 мл; м’ясо і м’ясні продукти – 0,5 кг; креми, масло, морозиво, молоко, сметану та інші рідкі й напіврідкі продукти – 100-150 г; тушки птахів направляють цілком.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 207

До лабораторії матеріали доставляють в упакованому та опечатаному виг-ляді. При неможливості швидкої доставки їх зберігають при 4-6 ⁰С не більше доби.

Перед посівом наважку щільних (густих) матеріалів гомогенізують у сте-рильній ступці з пептонною водою або 0,85 % розчином хлориду натрію у співвідношенні 1:5. Блювотні маси та кислі харчові продукти нейтралізують 10% розчином бікарбонату натрію. Випорожнення розмішують у стерильному фізіоло-гічному розчині 1:10. Поверхню м’яса, шинки, ковбаси, сиру стерилізують, прикла-даючи розжарений металевий шпатель, вирізають пробу з глибини, роблять мазки-відбитки для первинної мікроскопії, потім вносять її у фарфорову ступку, розти-рають із стерильним піском і добавляють ізотонічний розчин хлориду натрію.

Бактеріологічне дослідження. Посів крові для виділення гемокультури про-водять так само, як і при черевному тифі у флакон із жовчним бульйоном чи сере-довищем Рапопорт. Випорожнення, сечу, промивні води, блювотні маси, гній, сек-ційний матеріал, харчові продукти й змиви обов’язково сіють в середовище нако-пичення (селенітовий, магнієвий чи жовчний бульйон), а також паралельно на середовище Плоскирєва або вісмут-сульфітний агар. Крем, масло, морозиво сіють після їх розтоплення при 43-45 °С (краще з додаванням Твіну-80). Посіви вирощу-ють при 37 °С. Через 6-8 год із середовища накопичення роблять пересів на агар Плоскирєва. Наступного дня досліджують ізольовані лактозонегативні колонії (безбарвні на середовищі Плоскирєва і чорні або зеленкуваті на вісмут-сульфітному агарі), мікроскопують їх і пересівають на трицукровий агар Олькеницького для накопичення чистої культури. На третій день виділені культури ідентифікують.

Для вивчення біохімічних властивостей їх сіють у середовища Гісса або дос-ліджують у стандартних ентеротестах. Більшість сальмонел розкладають глюко-зу, мальтозу, маніт до кислоти і газу, не ферментують адоніт, лактозу, сахарозу, саліцин, не продукують індол, виділяють сірководень, не розкладають сечовину, не розріджують желатин, дають негативну реакцію Фогеса-Проскауера.

Для надійнішої ідентифікації сальмонел використовують реакцію аглютинації на склі з адсорбованими груповими сироватками А, В, С, Д і Е. Саме серед цих п’яти серогруп зустрічаються сальмонели, які найчастіше викликають захворю-вання. При отриманні позитивного результату хоча б із однією груповою сироват-кою, наступну реакцію аглютинації проводять з адсорбованими О-сироватками, характерними для даної серогрупи, а потім і з монорецепторними Н-сироватками (першої, а при необхідності й другої фази). При цьому необхідно користуватись схемою класифікації сальмонел за Кауффманом і Уайтом (табл. 39).

На основі реакції аглютинації з адсорбованими і монорецепторними сиро-ватками роблять остаточний висновок про вид і серовар збудника. Можна також використати реакцію флуоресценції з міченими флуорохромами антитілами і ме-тод ІФА. Культури, які не аглютинуються сальмонельозними сироватками, іден-тифікують за морфологічними, культуральними, біохімічними властивостями, а також за допомогою О-1 бактеріофага, який лізує переважну кількість сальмонел.

Збудники сальмонельозів найчастіше виділяють із фекалій хворих, рідше з блювотних мас і промивних вод, ще рідше з крові, жовчі та сечі. Ці результати

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

мають неоднакову діагностичну значущість. Виділення збудників із крові, кістко-вого мозку, спинномозкової рідини, блювотних мас і промивних вод є беззапереч-ним підтвердженням діагнозу. Знаходження сальмонел у випорожненнях, сечі, жовчі може бути обумовлене бактеріоносійством. Важливим доказом етіологіч-ного значення сальмонел у виникненні гастроентеритів є наростання титру ан-титіл у реакції аглютинації з автоштамом.

Таблиця 39

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 906 | Нарушение авторских прав