 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Визначення вірулентності мікроорганізмів, смертельної дії екзотоксинів та ендотоксинівМайже в усіх бактеріологічних лабораторіях в дослідах на тваринах часто визначають патогенні й вірулентні властивості збудників інфекційних захворю-вань. Патогенність – це потенційна здатність певного виду мікроорганізмів вик-ликати інфекційний процес. Вона не є абсолютною і стабільною. Ступінь або міру патогенності визначають вірулентністю. Для її кількісного визначення запропо-новані три умовні одиниці вірулентності. 1. Dosis letalis minima (DLM) – мінімальна смертельна доза, тобто найменша кількість живих мікроорганізмів або найменша доза токсину, яка здатна виклика-ти загибель 95 % тварин стандартної маси і віку через певний проміжок часу. Ця величина відносна й залежить від виду тварин. DLM для мишей, щурів, гвінейсь-ких свинок і кроликів буде різною. 2. Dosis certa letalis (DCL) – безумовно смертельна доза, яка викликає заги-бель 100 % взятих у дослід тварин; вона також є відносною. 3. Dosis letalis50 (DL50) – кількість мікроорганізмів (або токсину), яка викли-кає загибель 50 % взятих у дослід тварин. Остання величина є статистично найбільш достовірною летальною дозою. Вона визначається на основі обробки конкретних результатів загибелі тварин за методом Ріда і Менча, у якому реалізу-ються кумулятивні принципи обліку результатів. Інколи визначають і мінімальну інфікуючу дозу (ІД50), тобто найменшу кількість мікробів, яка викликає захворювання у 50 % заражених тварин. Титрування мінімальних смертельних доз, як правило, проводять на білих мишах як найбільш доступних і дешевих тваринах (рідко на гвінейських свинках Частина І. Загальна мікробіологія і кроликах). Мікроби (токсини) вводять внутрішньоочеревинно або внутрішньо-венно. Щоб отримати стабільні результати використовують тварин стандартної маси і віку. Мишей відбирають масою 16-18 г, гвінейських свинок – 200-250 г, кроликів – 1500 г. Завись бактерій для зараження готують із молодих агарових культур після 18-20 год їх вирощування в термостаті. Для цього в пробірку з культурою на ско-шеному агарі вносять 5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію й ретельно стру-шують. Частину густого змиву переносять в іншу пробірку такого ж діаметру як і пробірка зі стандартом мутності. Завись розводять 0,85 % розчином хлориду на-трію до мутності, яка відповідає вибраному стандартові. Централізованим шляхом готують такі еталонні стандарти мутності: № 5 – на п’ять одиниць мутності, що відповідає 500 млн мікробів у 1 мл; № 9 – 900 млн мікробів у 1 мл; № 10 – 1 млрд мікробів у 1 мл; № 11 – 1,1 млрд мікробів у 1 мл. Виготовляють також стандарти мутності для коклюшних бактерій на 9, 10 і 11 млрд мікробів у 1 мл. При визначенні вірулентності мікроорганізмів, як правило, виготовляють вихідну завись, в якій знаходиться 1 млрд бактерій в 1 мл. То д і для введення миші 100 млн мікробів беруть 0,1 мл зависі, для введення 200 млн – 0,2 мл і т.д. Стан-дартизовані зависі готують так, щоб бажані дози бактерій містились в однакових об’ємах, а загальної кількості їх повинно вистачити на всю групу тварин (наприк-лад, по 0,2 мл на 4-6 тварин). Через 24-48 год після зараження відмічають кількість тварин, що загинули в кожній групі і вираховують DL50 за методом Ріда і Менча. Наприклад, із наведених в таблиці даних видно, що DL50 знаходиться між розведеннями зависі мікробів 10-5 і 10-6. Для точного підрахунку DL50 визначають величину х, яку додають до логарифму того розведення, яке менше 50 % дози (у наведеному прикладі 5) за формулою: A-50 A-B де А – % тварин, які загинули від розведення менше 50 % (у даному випадку 66,7 %); В – % тварин, що загинули від розведення більше 50 % дози (за даними таблиці – 33,3 %). Підставивши у формулу отримані числові значення, одержимо 66,7 -50 66,7 - 33,3 Обчислення DL50 за методом Ріда і Менча Таблиця 11
Розведення зависі мікробів 10-4 10-5 10-6 10-7 Кількість заражених тварин загинуло З н их вижило % тварин, що загинули 100 66,7 33,3 Розділ 7. Генетика бактерій Отже, DL50 відповідатиме розведенню зависі 10-5,5. Враховуючи, що при се-рійних розведеннях послідовно з пробірки в пробірку переноситься 0,1 мл матері-алу (тобто, додається до 0,9 мл ізотонічного розчину), в 1 мл вихідної зависі бак-терій міститься 106,5 DL50. Розділ 7 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1337 | Нарушение авторских прав |