АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мікробіологічне дослідження води

Мета проведення санітарно-мікробіологічного дослідження води може бути різною:

1. Вибір джерела водопостачання.

Роз ді л 5. Екологія мікроорганізмів

2. Контроль знезараження питної води центрального водопостачання.

3. Визначення придатності для вживання криничної й джерельної води.

4. Перевірка якості і ступеня очищення стічних вод.

5. Розслідування водних спалахів інфекційних хвороб.

6. Контроль знезараження води плавальних басейнів.

7. Спостереження за санітарно-епідеміологічним станом відкритих водоймищ. Санітарно-мікробіологічне дослідження води, перш за все, повинно вирішу-

вати питання про наявність або відсутнісфть у ній патогенних бактерій, вірусів і грибів. Але їх безпосереднє виявлення має ряд методичних труднощів. У зв’язку з цим широкого розповсюдження набули методи непрямої оцінки її епідеміологіч-ного благополуччя шляхом виявлення так званих санітарно-показових мікроор-ганізмів і визначення загального мікробного числа (ЗМЧ).

Основним джерелом збудників заразних хвороб є люди й теплокровні твари-ни, які виділяють їх в оточуюче середовище фекальним або повітряно-краплин-ним шляхом разом з численними представниками нормальної мікрофлори кишеч-ника й верхніх дихальних шляхів. Тому санітарно-показові мікроорганізми для різних об’єктів довкілля відібрані саме з представників нормальної мікрофлори. Для води такими санітарно-показовими мікроорганізмами в усіх лабораторіях світу прийняті бактерії групи кишкової палички (БГКП).

До категорії БГКП належать бактерії родини Enterobacteriaceaе, що об’єднує роди Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella. Це грамнегативні, безспорові, оксидазо-негативні палички, які ферментують глюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37 °С. Вони виділяються в зовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокров-них тварин і є кількісним показником ступеня фекального забруднення води. То м у чим більше її фекальне забруднення, тим вища ймовірність контамінації води відпо-відними патогенними мікроорганізмами.

Серед БГКП окремо виділяють групу коліформних бактерій, а в ній – фе-кальні кишкові палички (ФКП), які розкладають лактозу при 44,5 °С. До E. coli відносять бактерії, що не ростуть на цитратному агарі. Саме вони є показником свіжого фекального забруднення. Для його визначення можна використати S. fae-calis, який порівняно швидко гине в оточуючому середовищі.

При повноцінному санітарно-мікробіологічному дослідженні води визнача-ють ЗМЧ, БГКП, E. coli, ентерококи, стафілококи, патогенні мікроорганізми (хо-лерні вібріони, сальмонели, шигели, лептоспіри, ентеровіруси та ін.).

Взяття проб води. Для проведення мікробіологічного аналізу відбирають 500 см³ води у стерильні флакони, закриті ватно-марлевою пробкою, покритою зверху паперовим ковпачком. Взяття проб з водопровідних кранів проводять після обпалювання їх спиртовим факелом і наступного випускання води протягом 10 хв. Проби хлорованої води беруть у флакони з дехлоратором (на 500 см³ води 2 см³ 1,5 % розчину гіпосульфіту натрію, простерилізованого в автоклаві).

Якщо дослідження проводять на виявлення не лише індикаторних, а й пато-генних мікроорганізмів, потрібно брати пробу об’ємом 2500 см³ води. Коли виз-начають ще й індекс коліфагів об’єм проби збільшують до 3500 см³.

Частина І. Загальна мікробіологія

У відкритих водоймах проби беруть за допомогою бато-метра. Цей прилад має металевий каркас із масивним дном-грузилом, всередині якого вміщують стерильний флакон, за-критий гумовим або скляним притертим корком (рис. 24).

На потрібній глибині корок відкривають, потягнувши за шнур. Після заповнення флакона його відпускають, завдяки чому ємність автоматично закривається. Після виймання фла-кона з батометра притертий корок замінюють ватно-марле-вою пробкою. Як правило, пробу води беруть на глибині 15 см, але не ближче як за 10-15 см від дна водойми.

На флакон із відібраною водою наклеюють етикетку, на

якій вказують місце взяття проби, її номер, дату і час, темпе-

ратуру води й повітря, прізвище санітарного лікаря чи його

_{Рис. 24. Батометр:} помічника, мету дослідження й адресу лабораторії, яка буде

_{а – стерильний} проводити аналіз.

_{флакон; б – пробка;} Мікробіологічне дослідження води необхідно провести

в – шнур для відкри- не пізніше 2 год після її відбору. Якщо це неможливо, вказа-

^{вання флакона; г –} ний строк може бути продовжений до 6 год, але при умові

^гр_о^у_п^з_у^и_с^л_к^о_а^;_н ^д_{н я}^– _п^ш_р^н_и^у_л^р_ад^д_у^л_. ^я транспортування проби при температурі 1-5 °С, що досяга-

ють за допомогою пакетів з теплою водою взимку і льоду –

влітку. Після доставки проб до лабораторії негайно проводять дослідження, яке

включає визначення загального мікробного числа в 1 см³ води, числа бактерій

групи кишкових паличок у 1 дм³ (індекс БГКП), число термостабільних кишко-

вих паличок (фекальних коліформ – індекс ФК) у 100 см³, число патогенних мікро-

організмів у 1 дм³, число коліфагів у 1 дм³ води, що досліджується.

Визначення загального мікробного числа води. Цей показник визначає кількість мезофільних, мезотрофних аеробів і факультативних анаеробів, які ви-ростають на МПА при 37 °С протягом 24 год. Залежно від ступеня ймовірного бактерійного забруднення воду сіють із таким розрахунком, щоб на агарі в чашках виростало від 30 до 300 колоній. Звичайну водопровідну або артезіанську воду сіють у нерозведеному стані в об’ємі 1 см³. Проби з відкритих водойм, криниць, джерел і т.п. сіють після попереднього їх розведення від 10^-1 до 10^-3 і більше (особ-ливо стічних вод). Для цього в ряд пробірок наливають по 9 мл стерильної води, в першу з них вносять 1 см³ досліджуваної води, ретельно перемішують, із цієї про-бірки переносять 1 см³ у другу, потім у третю і всі наступні по 1 см³ попереднього розведення. Для виготовлення кожного розведення необхідно брати нову стериль-ну піпетку.

Нерозведену або розведену воду в об’ємі 1 см³ вносять, рівномірно розкапую-чи, на дно стерильної чашки Петрі, потім заливають її 10-12 см³ розтопленого й охолодженого до 45 °С м’ясо-пептонного агару. Обережними круговими рухами змішують воду з агаром. Як правило, сіють не менше двох розведень і для кожно-го з них використовують дві чашки. Після застигання середовища посіви вирощу-ють у термостаті при 37 °С протягом 24 год. Через добу підраховують число коло-

Роз ді л 5. Екологія мікроорганізмів

ній у двох чашках і знаходять середнє арифметичне. При значній кількості ко-лоній підрахунки проводять за допомогою спеціального приладу АПК (апарат для підрахунку колоній). Методика користування ним регламентована спеціальною інструкцією.

Відповідно до існуючих вимог звичайна водопровідна вода може містити не більше 100 мікробів. ЗМЧ відкритих водойм і криничної води не повинно переви-щувати 1000.

Визначення кількості бактерій групи кишкових паличок. Цей показник (індекс БГКП) визначають за допомогою методу мембранних фільтрів і бродиль-них проб. Мікробіологічні лабораторії частіше використовують метод мембран-них фільтрів. Він значно простіший і дає стабільні результати.

Метод мембранних фільтрів. Суть методу полягає в концентруванні бак-терій з певного об’єму досліджуваної води на мембранний фільтр, вирощуванні на середовищі Ендо при 37 °С і підрахунку індексу БГКП в 1 дм³ води.

При аналізі водопровідної води необхідно фільтрувати не менш як 333 см³. При дослідженні води невідомої якості слід фільтрувати менші об’єми: наприк-лад, 3, 30, 100, 200 см³.

Промисловість випускає нітроцелюлозні мембранні фільтри під 6 номерами: чим менший номер, тим дрібніший діаметр пор. Для дослідження води викорис-товують фільтри № 2 і № 3. Їх вміщують у підігріту до 80°С дистильовану воду і ставлять на слабкий вогонь до закипання. Кип’ятять тричі по 15 хв, кожного разу замінюючи воду. Після останнього кип’ятіння воду не зливають, фільтри залиша-ють в ній до вживання.

Для фільтрування води використовують апарат Зейтца або прилад Рубльовсь-ко ї водопровідної станції (рис. 25).

Прилади обтирають ватним тампоном, змоченим у
спирті, і фламбірують. Після охолодження їх монтують
на колбі Бунзена. На нижню частину апарата (столик)
кладуть стерильним пінцетом підготовлений мембранний
фільтр, притискають його верхньою частиною приладу
(стакан, воронка) і закріплюють пристроєм, передбаче-
ним конструкцією. У воронку (стакан), дотримуючись
правил асептики, наливають досліджуваний об’єм води
й за допомогою масляного насоса створюють вакуум у
колбі Бунзена. Після закінчення фільтрування знімають
воронку (стакан), мембранний фільтр беруть обпаленим
на вогні пінцетом і вміщують на середовище Ендо так,
щоб між агаром і фільтром не було бульбашок повітря. В
одній чашці Петрі можна розмістити 3-4 фільтри. Чашки
з фільтрами на середовищі Ендо поміщають у термостат ^{Рис. 25. Прилади для}
догори дном, інкубують при 37 °С протягом 18-24 год. _а ^ф _– ^{і л} _Р ^ь _у ^т _б ^р _л ^у _ь ^в _о ^а _в ^н _сь ^н _к ^я _{о ї} ^в _в ^о _о ^д _д ^и _о ^: _-

Облік результатів проводять через добу. При відсут- _{провідної станції;}

ності будь-яких колоній або при рості лише плівчастих, _{б – апарат Зейтца.}

Частина І. Загальна мікробіологія

зубчастих та інших колоній, не властивих для ешерихій, видають негативний ре-зультат. Якщо виростають типові для коліформних бактерій колонії, з них виго-товляють мазки. У випадках виявлення грамнегативних паличок залишок колонії пересівають у глюкозо-пептонне середовище й при позитивній бродильній пробі присутність БГКП вважають доказаною. Дослідження закінчують постановкою проби на оксидазу. Для цього знімають фільтр і кладуть його колоніями на фільтру-вальний папір, змочений реактивом на виявлення оксидазної активності. При на-явності оксидази колонії забарвлюються у синій колір. Коліформні бактерії не утворюють оксидази.

Результат дослідження виражають у вигляді індексу БГКП, тобто кількості бактерій групи кишкових паличок у 1 дм³ води. Його вираховують так: кількість колоній БГКП, що виросли після посіву певної кількості води, множать на 1000 і ділять на даний об’єм води. Наприклад: при посіві 333 см³ води не виросло жод-ної колонії – (1×1000): 333 = 3, індекс БГКП менше 3; при посіві трьох об’ємів води по 100 см³ на одному фільтрі виросло три колонії коліформних бактерій, індекс БГКП = (3×1000): 300 = 10.

Питна вода відповідає вимогам стандарту, якщо індекс БГКП не перевищує 3.

Бродильний метод. Суть методу полягає в посіві певних об’ємів води й підро-щуванні при 37 °С у середовищі нагромадження з наступним висівом на агар Ендо, диференціюванні бактерій, що виросли, та визначенні індексу БГКП за таблицями.

При дослідженні водопровідної води сіють три об’єми по 100 см³, три об’єми по 10 см³ і три об’єми по 1 см³. При аналізі на етапах очищення і знезараження засівають 100, 10, 1,0 і 0,1 см³ води. Вказані об’єми вносять у флакони й пробірки з глюкозо-пептонним або лактозо-пептонним середовищем із поплавками. Посіви 100 і 10 см³ води проводять у флакони й пробірки відповідно з 10 і 1,0 см³ концен-трованого середовища (на 1000 см³ дистильованої води 100 г пептону, 50 г глюко-зи, 50 г хлориду натрію, 100 см³ індикатора Андреде). Проби по 1,0 і 0,1 см³ води сіють у пробірки, що містять 10 см³ середовища нормальної концентрації (на 1000 см³ дистильованої води 10 г пептону, 5 г глюкози, 5 г хлориду натрію, 10 см³ інди-катора Андреде). Посіви інкубують 24 год при 37 °С.

Із кожного флакона чи пробірки, де відмічено помутніння, кислоту й газ, або помутніння й кислоту, роблять висів на середовище Ендо. При відсутності росту або при наявності плівчастих, губчастих пліснявих та інших колоній, не характер-них для колоній E.coli, видають негативний результ ат. Якщо ж на се редовищі Ендо виростають темно-червоні колонії з металевим блиском або без нього, їх належність до БГКП підтверджують за допомогою мікроскопії, посіву на середовище Ольке-ницького та проби на оксидазу. Наявність грамнегативних паличок у мазках і не-гативний оксидазний тест дають право негайно видати відповідь про наявність бактерій групи кишкових паличок.

Результат аналізу оцінюють у вигляді індексу БГКП і колі-титру за таблиця-ми 5 і 6.

При виявленні мікробного забруднення вищедопустимих норм потрібно про-водити повторний відбір проб і досліджувати їх на наявність термостабільних

Роз ді л 5. Екологія мікроорганізмів

Таблиця 5

Визначення індексу БГКП при посіві 333 см³ води

Таблиця 6

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 3063 | Нарушение авторских прав