 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Диференціальні ознаки клебсієл
сироватки, а також краплю 0,9 % розчину хлориду натрію (контроль). Біля кра-пель сироваток та ізотонічного розчину розтирають повну петлю досліджуваної культури, змішують їх, добиваючись ретельної гомогенізації. При позитивному результаті утворюється аглютинат у вигляді грубих ниток або тяжів. У контрольній краплі аглютинації не повинно бути. Для О-аглютинації виділені культури стерилізують в автоклаві протягом 150 хв при 2-ох атм. При цьому руйнується капсула, культура не взаємодіє з К-сироватка-ми і аглютинується О-сироватками. Простерилізовану культуру потрібно двічі відмити у фізіологічному розчині шляхом центрифугування і з осадом поставити реакцію аглютинації на склі. Із додаткових методів ідентифікації клебсієл використовують фаготипуван-ня. Фаги капсульних бактерій мають чітку видову специфічність. Техніка прове-дення реакції аглютинації та фаготипування детально викладена в інструкціях до відповідних препаратів. Визначають також чутливість виділених культур до антибіотиків за допомо-гою дискодифузійного методу. Серологічні дослідження проводять шляхом постановки розгорнутої реакції аглютинації з сироваткою крові хворих і капсульним та безкапсульним антигена-ми, а також зв’язування комплементу (титр 1:40 і вище) та більш чутливої і спе-цифічної реакції непрямої гемаглютинації з еритроцитарним клебсієльозним діаг-ностикумом. Для постановки останньої сироватку хворих розводять у лунках полі-стиролових планшет від 1:20 до 1:320 в об’ємі 0,25 мл і добавляють такий же об’єм 1% зависі сенсибілізованих еритроцитів. Облік результатів проводять через 2 год експозиції планшет при 37 °С. Діагностичний титр 1:160 і вище. Надійніше результати отримують при постановці реакції в динаміці, коли виявляють 4-крат-не наростання титру антитіл. Холера Холера – гостра, карантинна, особливо небезпечна інфекційна хвороба з фекально – оральним механізмом передачі, характеризується рясним поносом, Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 215 блюванням, сильною інтоксикацією та зневодненням організму. Збудниками за-хворювання є два біовари холерного вібріона Vibrio cholerae і Vibrio eltor. Обидва відносяться до роду Vibrio родини Vibrionaceae. Окрім цих збудників, до роду Vibrio відносяться також умовно – патогенні вібріони: V.metschnikovii, V.parahaemolyticus, V.alginolyticus, V.vulnificus, V.fluvialis. За певних умов вони можуть викликати у людини гастроентерити. Узяття і доставка матеріалів. Для мікробіологічного дослідження сте-рильною ложкою беруть випорожнення, блювотні маси, промивні води хворого в об’ємі 10-20 мл, переносять їх роздільно у стерильні скляні банки, закривають скляними чи гумовими пробками і заливають парафіном. Найкращі результати дає дослідження проб, взятих до початку антимікробної терапії. Другу порцію випорожнень і блювотних мас в об’ємі 1-2 мл засівають біля ліжка хворого у 10-50 мл транспортного середовища (1 % пептонна вода рН 7,8 чи рН 9,3). Якщо випорожнень в момент забору матеріалу немає, вирізають забруд-нені фекаліями ділянки білизни. Досліджують також жовч, узяту за допомогою дуоденального зондування. Під час епідемічного спалаху холери широко практикують ректальний забір. Для цього стерильний ватний тампон або алюмінієву петлю вводять у пряму киш-ку на глибину 5-19 см, забирають вміст і вносять у флакон або пробірку з 1 % лужною пептонною водою. Від трупа беруть невеликі ділянки тонкої кишки з верхнього і нижнього від-ділу, які перев’язують з обох кінців лігатурами. Забирають також відрізок прямої кишки довжиною 10-15 см. Жовчний міхур вирізають з частиною паренхіми печінки. При бактеріологічному обстеженні людей, що були в контакті з хворими або вібріоносіями, а також реконвалесцентів перед виписуванням із стаціонару доціль-но заздалегідь дати їм проносне, яке одночасно діяло б і як жовчогінне (напр. 25-30 г сульфату магнію). Для дослідження відбирають рідку частину випорожнень, що надійшли з верхнього відділу тонкої кишки і мають вміст жовчного міхура. За епідеміологічними показниками досліджують воду відкритих водоймищ, водопровідну воду, стічні води, мул, гідробіонтів (риб, жаб, устриць, молюсків, рачків тощо), харчові продукти. Змиви з об’єктів навколишнього середовища відби-рають з площі 0,25 м2 ватними тампонами, змоченими 1% лужною пептонною водою, і в ній транспортують до лабораторії. На кожну банку, флакон, пробірку наклеюють направлення, в якому вказу-ють прізвище, ініціали, вік хворого, його домашню і службову адресу, попередній діагноз, дату і час взяття проб, підпис лікаря, що направив матеріали. Відібрані проби потрібно доставити до лабораторії протягом 3-х годин. Якщо це неможли-во, матеріал сіють в 1 % пептонну воду з телуритом калію (1:100000) і на чашки з лужним м’ясо-пептонним агаром. При великій віддалі до лабораторії всі проби вміщують у металеві пенали або банки, обмостивши ватою чи стружками. Потім їх пакують у дерев’яний ящик, пломбують, надписують “верх, обережно!” і з ве-ликими пересторогами спеціальним транспортом із посланцем доставляють до лабораторії. Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія Холера – особливо небезпечне захворювання. Тому бактеріологічне дослід-ження потрібно проводити в режимних лабораторіях, в яких працює спеціально підготовлений персонал. Якщо поблизу такої лабораторії немає, досліджуваний матеріал направляють до найближчої звичайної бактеріологічної лабораторії. То д і прийом інших аналізів припиняють, встановлюють суворий протиепідемічний ре-жим, персоналу забороняють працювати натщесерце. Лабораторія повинна пра-цювати цілодобово. Бактеріологічне дослідження. Лабораторна діагностика холери має винят-ково велике значення, оскільки виділення збудника дає право встановити остаточ-ний діагноз і розгорнути профілактичні заходи для припинення епідемічного роз-повсюдження захворювання. Окрім того, вона дозволяє виявити вібріоносіїв, оці-нити контроль за об’єктами оточуючого середовища і ефективність дезінфекції. Бактеріологічну діагностику проводять поетапно. Перший етап. Із досліджуваних матеріалів виготовляють мазки, фіксують спиртом або сумішшю Никифорова, забарвлюють за Грамом і мікроскопують під імерсійним об’єктивом. Холерні вібріони виглядають трохи зігнутими паличками червоного кольору, розташованими між тяжами слизу у вигляді своєрідних скуп-чень, що нагадують “табунці рибок” (рис. 66). Поряд з типовими вібріонами в мазках часом виявляють кулясті, колбоподібні, спіралеподібні клітини. Це зменшує діагностичну цінність бактеріоскопічного методу. На цьому етапі з метою прискорення дослідження доцільно використову-вати реакцію імунофлуоресценції з міченими діагностичними ОІ холерними си-роватками та РНГА з антитільним еритроцитарним діагностикумом. Використо-вують і імунотушовий метод: фіксовані мазки обробляють 2 хв у вологій камері тушшю, змішаною з протихолерною сироваткою, промивають і мікроскопують. Холерні вібріони фарбуються в чорний колір. Для швидкого і надійного виявлення холерних вібріонів у різних об’єктах навколишнього середовища, особливо тих, що погано або зовсім не культивують-ся, використовують метод полімеразної ланцюгової реакції. Одночасно з бактеріоскопією проводять посів досліджуваного матеріалу в рідкі і на щільні живильні середовища. З рідких
середовищ найчастіше використовують 1 % луж- ну пептонну воду з телуритом калію і середовище Монсура, з щільних – лужний МПА, селективні середовища TCBS, Аронсона, Монсура. Посіви роблять в 1 % пептонну воду, лужний МПА і на одне з селективних середовищ (краще всього TCBS). При доставленні матеріалу в транспортно- му середовищі з нього роблять висів у 50 мл 1 % пептонної води pH 9.3 (середовище збагачення). Середовище Аронсона: МПА, до якого добав- Рис. 66. Холерні вібріони ляють сахарозу і фуксин, знебарвлений сульфітом у мазку з випорожнень. натрію. Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 217 Середовище Монсура: на 1 літр дистильованої води беруть 15 г агар-агару, 1 г желатину, 10 г хлориду натрію, 50 г таурохолату натрію, 30 г карбонату натрію. Середовище TCBS (тіосульфат-цитрат-бромтимол сахарозний агар) має стан-дартний склад, випускається в готовому сухому вигляді. На 1 л дистильованої води додають 69 г сухого порошку. Другий етап. Через 5-6 год інкубації посівів у термостаті виготовляють ма-зок з поверхні рідкого середовища, висячу краплю для визначення рухливості й проводять орієнтовну реакцію аглютинації на склі з O1 (або RO, O139) діагнос-тичною сироваткою (“слайд-аглютинація”). Одночасно роблять висів з 1% пептонної води на лужний МПА або інші се-лективні середовища з метою отримання ізольованих колоній. При відсутності видимого росту в першій пептонній воді проводять висів з неї в другу пептонну воду (в разі первинного посіву в середовище збагачення з pH 9,3 подальший висів з нього проводять через 14-20 г). Посіви в рідкі і на щільні середовища проводять великою бактеріологічною петлею діаметром 5 мм. За результатами дослідження видають попередню відповідь про виявлення холерного вібріона. Третій етап. Висів із другого середовища збагачення проводять на лужний МПА (або на одне з елективних щільних середовищ) чере з 5-6 г при pH 7,8 і через 14-20 год при pH 9,3. Четвертий етап. Через 16-24 год вирощування посівів на щільних електив-них середовищах проводять макро- і мікроскопічне дослідження ізольованих ко-лоній та пересів на двовуглеводне середовище Ресселя (лактозно-сахарозний агар) або на тривуглеводне середовище Кліглера (глюкозо-лактозо-сахарозний агар) з метою виділення чистої культури та її ідентифікації. Колонії холерних вібріонів на лужному МПА в типовій S-формі мають роз-міри 2-3 мм, круглі, гладенькі, плоскі, голубуваті, прозорі, гомогенні, з рівними краями, маслянистої консистенції, легко знімаються петлею і емульгуються. При посіві матеріалів від хворих, що приймали антибіотики, та віброносіїв, можуть виростати атипові колонії. На агарі Аронсона колонії холерних вібріонів мають яскраво-червоний колір, на середовищі TCBS вони жовті на зеленому фоні, на середовищі Монсура колонії без кольору, напівпрозорі, з темним центром. З коло-ніями на лужному МПА ставлять пробу на оксидазу, а з тими колоніями, що ви-росли на елективних середовищах, цю пробу ставити недоцільно. При відборі колоній використовують індикаторні папірці (СІП-1 – набір для ідентифікації вібріонів). Оксидазопозитивні колонії перевіряють в “слайд аглю-тинації” з холерною сироваткою О1 (RO,O139) в розведенні 1:100 і варіантоспе-цифічними сироватками Інаба і Огава (1:50) готують мазки для забарвлення за Грамом і обробляють люмінесцентною сироваткою. Позитивні результати дають право видати попередню відповідь про виявлення холерного вібріона. П’ятий етап. Досліджують характер росту на полівуглеводних середовищах. Холерний вібріон на агарі Ресселя змінює колір стовпчика при збереженні первіс-ного кольору скошеної частини без утворення газу. Середовище Кліглера жовтіє повністю без утворення газу і сірководню. Культури перевіряють за морфологіч- Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія
Таблиця 43 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 750 | Нарушение авторских прав |
ними і аглютинабельними властивостями, а в разі потреби визначають групу за Хейбергом (табл. 43).