АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І ВІРУСОЛОГІЧНИХ ЛАБОРАТОРІЙ

Бактеріологічні лабораторії – спеціальні науково-дослідні, науково-прак-тичні або практичні установи, в яких проводять мікробіологічні, біологічні та серо-логічні дослідження. Їх організовують при профільних науково-дослідних інститу-тах, навчальних закладах, клінічних лікарнях, санітарно-епідеміологічних станціях (СЕС). Мікробіологічні лабораторії в лікувально-профілактичних установах вико-нують відповідні аналізи з метою діагностики інфекційних хвороб, визначення строків виписування хворих з лікувальних закладів, визначення чутливості збуд-ників до антибіотиків та інших препаратів, здійснюють контроль за ефективністю хіміотерапії, дотриманням санітарно-протиепідемічного режиму.

Бактеріологічні лабораторії районних СЕС проводять санітарно-бактеріоло-гічні аналізи води і харчових продуктів, мікробіологічні дослідження випорожнень, сечі, жовчі, блювотних мас, промивних вод шлунка з метою виявлення хворобо-творних і умовно-патогенних бактерій, виділення гемокультур при черевному тифі, паратифах, сепсисі та інших захворюваннях. Досить часто тут роблять аналізи харкотиння, слизу з рото- і носоглотки для виділення збудників туберкульозу, диф-терії, коклюшу, назофарингіту, проводять серологічну діагностику тифів, туля-ремії, бруцельозу, дослідження крові на виявлення малярійних плазмодіїв.

Бактеріологічні лабораторії міських і обласних СЕС, окрім вищеперелічених досліджень у більш повному обсязі, проводять аналізи повітря, посіви перев’язу-вальних матеріалів та лікарських препаратів на стерильність, змивів з рук, інстру-ментів та інвентаря лікарняних і дитячих закладів, підприємств громадського хар-чування, за епідеміологічними і санітарними показаннями, а також для перевірки якості поточної і заключної дезінфекції. У лабораторіях такого рангу проводять повний аналіз на кокову, анаеробну і кишечну мікрофлору, постановку реакцій нейтралізації правцевого, ботулінового і стафілококового токсинів, визначення чутливості виділених збудників до антибіотиків методом серійних розведень, серо-логічні та люмінесцентно-серологічні дослідження при інфекційних захворюван-нях, фаготипування і бактеріоцинотипування сальмонел і стафілококів, визначення видів атипових мікробних культур. З метою попередження або виявлення госпіталь-

Частина І. Загальна мікробіологія

них інфекцій проводять дослідження носійства стафілококів, сальмонел та інших мікроорганізмів серед медичного персоналу, а також серед працівників харчоб-локів і служб водопостачання для профілактики харчових токсикоінфекцій, здійснюють діагностику дисбактеріозів.

Планування, організація, устаткування і режим роботи бактеріологічної ла-бораторії повинні забезпечити основні вимоги до таких специфічних установ, тобто створити умови, які б забезпечили проведення досліджень при дотриманні сте-рильності, гарантували безумовне виключення можливого зараження персоналу і відвідувачів та спонтанну контамінацію мікробами довкілля, живильних середо-вищ, виділених чистих культур та інших матеріалів.

У структуру звичайної мікробіологічної лабораторії входить ряд приміщень спеціального призначення: одна або декілька лабораторних кімнат, бокс із перед-боксником, приміщення для приготування живильних середовищ (кухня), авто-клавна (стерилізаційна), термостатна, мийка, препараторська, кімната для забору або прийому досліджуваного матеріалу і його реєстрації, віварій для лаборатор-них тварин. У с і приміщення розташовують так, щоб заразний (“брудний”) матеріал не стикався і не перехрещувався з “чистим”.

Функціональні кабінети мають бути світлими, просторими, теплими, з підве-денням гарячої і холодної води, електричного струму, з виходом вікон на північ або північний захід. Стіни, двері, підлогу виготовляють із матеріалів, які легко миються і дезінфікуються.

Лабораторна кімната – основне приміщення для проведення досліджень. Жор-сткий протиепідемічний режим роботи вимагає її щоденного вологого прибиран-ня та щомісячного проведення дизінфекції підлоги, стін, столів і обладнання. Ро-бочі столи покриваються спеціальним пластиком або склом. У лабораторії доц-ільно виділити й обладнати окремі робочі місця та закріпити їх за кожним співробітником.

На робочому столі лікаря-мікробіолога повинні знаходитись тільки предмети, необхідні для проведення бактеріологічних досліджень: газовий пальник (спир-тівка), пастерівські й градуйовані піпетки, пінцети, бактеріологічні петлі, шпателі, предметні та покрівні скельця, пробірки, штативи, чашки Петрі, аглютиноскоп, лупа, мікроскоп, банка з дезінфікуючим розчином. Біля стола повинна стояти по-судина з дезрозчином, куди опускають відпрацьований заразний матеріал, який потім автоклавується.

Меблі бактеріологічної лабораторії мають бути простими, зручними, які легко миються і дезінфікуються. Сучасна лабораторія оснащується мікроскопами, авто-клавами, термостатами, сушильними шафами, центрифугами, дистилятором, апа-ратом для згортання сироватки, рН-метром, холодильником, лабораторною вагою, фотоелектроколориметром, апаратом для автоматичного підрахунку колоній, бак-терійними фільтрами, ко м п ’ютером, бактерицидними лампами.

Для проведення мікробіологічних досліджень в особливо стерильних умо-вах відводять окрему кімнату або бокс. Його площа повинна розраховуватись для роботи двох чоловік (5-8 м²), мати окремий вхід через тамбур (передбоксник).

Розділ 1. Організація, устаткування, режим роботи лабораторій

Меблі, які встановлюють у боксі (стіл, стільці, невелика шафа для стерильного посуду, середовищ тощо), мають бути простими, краще металевими, що спрощує їх знезараження. Стіни покривають облицювальною плиткою або світлою масля-ною фарбою, підлогу вистилають гладенькими плитами або лінолеумом. У там-бурі має бути водопровідний кран і умивальник для миття рук.

Сучасні бокси мають систему подачі стерильного повітря або ламінарних його потоків, що створює найкращі умови стерильності й безпеки. Перед початком і після роботи проводять вологе прибирання, дезінфекцію та опромінення бактери-цидними лампами протягом 1-2 год. Повітря боксів систематично перевіряють на обсіменіння мікробами.

Для малих об’ємів роботи існують переносні настільні бокси або бокси-сто-ли. Робочу його частину складає невелика скляна камера (100×70×70 см), яка має два отвори для рук, оснащені спеціальними нарукавниками. Кращим варіантом таких боксів є бокс з ламінарним потоком стерильного повітря.

Окрім звичайних бактеріологічних лабораторій в усіх обласних центрах, а також у великих морських портах організовують лабораторії для проведення діаг-ностики особливо небезпечних інфекцій (чума, холера, сибірка, туляремія, бруце-льоз, сап, меліоїдоз, лептоспіроз, геморагічні гарячки та ін.). У цих лабораторіях встановлюють більш жорсткий протиепідемічний режим, який регламентується спеціальними інструкціями. Тут працює спеціально підготовлений персонал; осо-би, які мають протипоказання для проведення щеплень, до роботи в таких лабо-раторіях не допускаються.

Вірусологічні лабораторії – установи, які вивчають віруси, проводять діаг-ностику вірусних інфекцій, виготовляють різноманітні вірусні препарати (вакци-ни, діагностикуми, противірусні імунні сироватки тощо). Устрій та їх оснащення дещо відрізняються від бактеріологічних лабораторій. У структурі вірусологічної лабораторії обов’язково повинен бути бокс з тамбуром і ряд підсобних приміщень для обробки і стерилізації посуду, виготовлення живильних середовищ для виро-щування клітинних культур, інкубатора для розвитку курячих ембріонів, устатку-ванням для ліофілізації вірусів, віварій та ін.

Окрім звичайного лабораторного оснащення, необхідно мати гомогенізатори для подрібнення тканин, камери для глибокого і надмірного заморожування до температур -30-70 °С, холодильники, які можуть тримати температуру -20 °С, цен-трифуги на 2-3, 12-15 і 60 тис. об/хв. Для збереження клітинних культур потрібні судини Д’юара з рідким азотом.

Перед і після роботи проводять вологе прибирання та дезінфекцію приміщень таким же способом, як і бокси в бактеріологічних лабораторіях.

У мікологічних лабораторіях проводять мікроскопічні дослідження та ідентифікацію культур патогенних грибів з метою діагностики мікозів, рідше – ставлять досліди на тваринах. Режим їх роботи повинен попередити розсіювання зараженого грибами матеріалу, щоб уникнути інфікування персоналу. Робочі місця тримають у зразковому порядку, особистий одяг і речі зберігають у спеціально відведеному місці.

Частина І. Загальна мікробіологія

Лабораторні столи покривають листовим склом, одну половину якого знизу фарбують у чорний колір, другу – в білий. На чорному фоні краще помітні світлі культури грибів, на білому – відтінки пігменту досліджуваних колоній. Необхідно мати лампу з фільтром Вуда для відбору ураженого волосся при освітленні ультра-фіолетовими променями.

При роботі з пліснявими грибами, які утворюють величезну кількість летючих спор, для захисту дихальних шляхів необхідно користуватись марлевими пов’яз-ками (масками). Досліджуваний матеріал беруть лише за допомогою інструментів: ложечок Фолькмана, лопаточок, манікюрних кусачок, епіляційних, анатомічних та хірургічних пінцетів, платинових петель, препарувальних голок тощо. Знезара-ження відпрацьованих матеріалів проводиться такими ж способами, як і в бакте-ріологічних лабораторіях.

Діагностичні мікологічні лабораторії організовують при шкірно-венерологіч-них диспансерах. Із збудниками особливо небезпечних мікозів (бластомікоз, гісто-плазмоз, кокцидіомікоз) працюють лише в спеціально оснащених лабораторіях.

Паразитологічні лабораторії – науково-практичні й практичні діагностичні установи, в яких здійснюються макроскопічні, мікроскопічні та імунологічні до-слідження з метою діагностики паразитарних хвороб. Їх організація і устаткування принципово мало відрізняються від оснащення бактеріологічних лабораторій. Обов’язково мають бути мікроскопи з окулярними мікрометрами та нагрівальни-ми столиками.

Макроскопічні методи дослідження полягають у виявленні паразитів на зовнішніх покривах хворого або в його випорожненнях. За допомогою мікрос-копічних методів виявляють збудників у мазках крові, інших біологічних ріди-нах, шматочках м’язів, взятих при біопсії, а також у харкотинні, фекаліях та інших виділеннях. Останнім часом досить широко використовують імунологічні методи діагностики паразитарних хвороб, особливо аскаридозу, трихінельозу і ехінококозу.

Для попередження проникнення паразитів із досліджуваних матеріалів у рот необхідно користуватися піпетками з гумовими грушами. При дослідженні фе-калій препарати з них слід виготовляти у витяжній шафі.

Весь заразний і відпрацьований матеріал треба кип’ятити, автоклавувати або обробляти дезінфікуючим розчином.

Імунологічні лабораторії виникли лише в другій половині ХХ століття. До цього серологічні дослідження проводили в звичайних бактеріологічних лабора-торіях. Бурхливий розвиток імунології, розробка оригінальних методик і діагнос-тичних тестів призвели до створення спеціальних імунологічних лабораторій, які можуть бути самостійними структурними одиницями або існувати в складі мікро-біологічних лабораторій. Вони оснащуються термостатами, холодильниками, цент-рифугами, спеціальним посудом і приладами чи пристроями для проведення іму-нологічних реакцій у великих кількостях.

У сучасних імунологічних лабораторіях визначають біля 30 показників гу-морального й клітинного імунітету (кількість Т- і В-лімфоцитів, концентрації ос-

Розділ 1. Організація, устаткування, режим роботи лабораторій

новних класів імуноглобулінів, фагоцитарна реакція лейкоцитів, реакція бласт-трансформації лімфоцитів, циркулюючі імунні комплекси та ін.).

Для діагностики багатьох бактерійних, вірусних, паразитарних і протозойних хвороб широко використовують різні варіанти реакцій аглютинації, преципітації, нейтралізації, зв’язування комплементу, імунофлуоресценції, імуноелектрофорезу, радіоімунного та імуноферментного аналізу тощо.

При проведенні бактеріологічних і вірусологічних досліджень у лабораторіях відповідного профілю співробітники повинні дотримуватись протиепідемічного режиму і встановлених правил роботи:

1. До роботи в бактеріологічній (вірусологічній) лабораторії допускаються особи, які обізнані з правилами роботи в ній.

2. Кожен співробітник повинен працювати лише на закріпленому за ним ро-бочому місці.

3. Персонал лабораторії повинен мати індивідуальний спецодяг (халат, ша-почку, взуття). У боксі працюють у стерильних халатах, шапочках і марлевих мас-ках. При зараженні й розтині тварин одягають ще й фартух, нарукавники й гумові рукавички.

4. Курити, вживати їжу й зберігати харчові продукти в лабораторії категорич-но заборонено.

5. Матеріал, що надходить у лабораторію для дослідження, завжди вважають заразним, його обов’язково записують у спеціальному журналі і маркірують.

6. Відпрацьовані культури мікробів і заразні матеріали підлягають обов’язко-вому щоденному знищенню. Робочі столи і використані інструменти дезінфікують.

7. Переливати рідини, які містять патогенні мікроорганізми, необхідно над посудиною з дезінфікуючим розчином. При набиранні таких рідин у піпетки по-трібно користуватися гумовими балонами або грушами.

8. Коли при розбиванні колби чи пробірки заразний матеріал або жива куль-тура потрапляє на робочий стіл, інші меблі, одяг, руки, підлогу, треба негайно повідомити про це завідувача лабораторії або лікаря-бактеріолога і в його присут-ності провести дезінфекцію заражених ділянок, потім обробити руки дезрозчи-ном і ретельно їх вимити.

9. У лабораторії не дозволяються зайві ходіння, різні рухи, непотрібні розмо-ви. Виконання цих вимог попереджує проникання сторонніх мікробів із повітря й ротової порожнини в досліджуваний матеріал.

10. Необхідно завжди уникати втрат і виносу з лабораторії заразного матері-алу, живих культур та інфікованих тварин. Ус і термостати, рефрижератори та сей-фи з культурами потрібно обов’язково пломбувати. Контролює виконання цих правил завідувач лабораторії або лікар-бактеріолог.

11. Музейні або виділені культури, якщо це необхідно, зберігають в агарових стовпчиках під вазеліновим маслом або в запаяних ампулах у ліофілізованому стані.

12. Після закінчення роботи столи дезінфікують, проводять вологе прибирання лабораторії з використанням дезінфікуючих розчинів. Предмети, матеріали, інструмен-ти, інфіковані під час роботи, збирають у баки (відра) і в той же день стерилізують.

Частина І. Загальна мікробіологія

Правила поводження з живими культурами, виділеними в процесі досліджен-ня, а також із музейними штамами мікроорганізмів, залежно від ступеня їх пато-генності, регламентуються відповідними інструкціями.

Робота в лабораторіях, де проводять мікробіологічну діагностику особливо небезпечних інфекцій, вимагає ще більш жорсткого протиепідемічного режиму. Перед входом до лабораторії в гардеробній з індивідуальними шафами співробіт-ники знімають верхній одяг і білизну.

Залежно від об’єму і характеру роботи одягають один із чотирьох типів про-тичумних костюмів у певній послідовності: піжама, шкарпетки, тапки, капюшон (косинка), протичумний халат, чоботи. Респіратор (маску) одягають так, щоб зак-рити рот і ніс, закладають ватні тампони з обох боків носа, потім надівають окуля-ри, гумові рукавички, за пояс халата з правого боку закладають рушник, змочений у дезрозчині.

По закінченні роботи руки в рукавичках занурюють у 5 % розчин лізолу на 2 хв. Протичумний костюм знімають у зворотній послідовності, за винятком ру-кавичок, які, не знімаючи з рук, занурюють у ємкість із дезінфікуючим розчином після зняття кожного предмета одягу і знімають останніми. Одяг складають зовн-ішньою стороною всередину і дезінфікують або автоклавують. Окуляри поміща-ють у 70 % спирт.

Після розтину трупів тварин усі інструменти кип’ятять у розчині лізолу про-тягом 40 хв, а самі трупи та відпрацьовані матеріали спалюють або автоклавують.

Розділ 2

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1106 | Нарушение авторских прав