АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ендемічні побутові трепонематози

Прочитайте:
  1. Сифіліс та інші трепонематози

В ряді країн Африки, Південної Америки, Азії зустрічаються хронічні трепоне-матози – фрамбезія, пінта, беджель, які передаються переважно побутовим шляхом.

Фрамбезія (тропічна гранулема) – захворювання, що має хронічний реци-дивуючий характер, характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, кісток


Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 291

і суглобів, частіше зустрічається у дітей і підлітків, що проживають у країнах із вологим тропічним кліматом. Збудником хвороби є Treponеma pertenue, яка за свої-ми морфологічними, тинкторіальними і культуральними властивостями подібна до блідої трепонеми.

Матеріалом для лабораторної діагностики фрамбезії служать виділення або біоптати з папул і папілом (фрамбезидів), а також пунктати лімфатичних вузлів, які досліджують методом надавленої краплі в темному полі зору. У свіжих папу-лах за цим методом трепонеми фрамбезії виявляють у 80-100 % випадків. Однак відрізнити їх від блідої трепонеми в темному полі зору, а також за допомогою сріблення чи інших методів забарвлення практично неможливо. На відміну від T.pallidum збудник фрамбезії зникає з регіонарних лімфатичних вузлів зразу ж після загоювання фрамбезидом.

Серологічна діагностика захворювання базується на виявленні антитіл у си-роватці крові за допомогою реакції Вассермана, мікропреципітації, іммобілізації трепонем, РІФ, РНГА, ІФА.

Пінта (карате, плямиста хвороба) – первинно-хронічний генералізований трепонематоз, що характеризується появою на шкірі поодиноких, а пізніше мно-жинних плям червоного або синьо-фіолетового кольору і гіперкератозу. На ураже-них ділянках настає депігментація типу вітіліго. Пізніше виникає поліаденіт, ура-ження кісток, внутрішніх органів і нервової системи. Частіше хворіють темношкірі люди всіх вікових категорій. Збудник – Treponema carateum. У морфологічному, культуральному і антигенному відношенні вона подібна до блідої та інших видів трепонем. При експериментальному зараженні кроликів, гвінейських свинок і хом’ячків у них не виникає специфічних уражень шкіри.

Для лабораторної діагностики карате від хворих беруть зскрібки або біопта-ти уражених ділянок шкіри і сироватку крові.

Бактеріоскопічна діагностика грунтується на виявленні трепонем у дослі-джуваному матеріалі за допомогою темнопольного мікроскопа, а також при за-барвленні мазків за Романовським-Гімзою.

Для серологічної діагностики пінти цілком придатні всі методи виявлення антитіл у сироватці крові, які використовують при розпізнаванні сифілісу. Особ-ливо це стосується таких реакцій як РЗК, РІФ, РІТ, РНГА, ІФА та ін. Оскільки T. carateum дуже подібна до збудників сифілісу і фрамбезії, діагностична цінність серологічних реакцій невелика і використання їх для диференціації вказаних за-хворювань важливого значення не має.

Беджель (ендемічний сифіліс) – хронічний генералізований трепонематоз, широко розповсюджений в Африці, Турції, Індії, Пакистані, Австралії і на Бал-канах. Захворювання характеризується висипанням на шкірі й слизових оболон-ках, які нагадують ураження при вторинному сифілісі. Через 1-3 роки появля-ються ураження підшкірної клітковини, кісток і суглобів, подібні до гумозного сифілісу. Але уражень внутрішніх органів, серцево-судинної й нервової системи не спостерігається. Основний спосіб передачі хвороби – контактний, через шкірні покриви.



Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія


Збудником беджелю є Treponemа endemicum (T. bejel). За морфологічними і біологічними властивостями вона не відрізняється від блідої трепонеми. Ряд авторів розглядають її як різновид T. pallidum, а захворювання – як окрему форму сифілі-су. Але при беджелі ніколи не розвивається первинна сифілома (твердий шанкр).

Матеріал для лабораторного дослідження – зскрібки з елементів висипу, пун-ктати лімфатичних вузлів, біоптати гумових уражень, сироватка крові.

Методика бактеріоскопічної діагностики (виготовлення надавленої краплі і дослідження її в темному полі зору, забарвлення мазків за Романовським-Гімзою, сріблення за Левадіті чи Морозовим) така сама, як і при сифілісі.

Для проведення серологічних досліджень у хворих на беджель придатні всі ті реакції, що використовуються при сифілісі, але антитіла виявляють у значно нижчих титрах. То м у діагностику захворювання в більшості випадків проводять на основі клінічних симптомів.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 629 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)