АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лептоспіроз

Лептоспіроз (водна гарячка) – гостра зоонозна природно-вогнищева інфек-ційна хвороба, що викликається лептоспірами і супроводжується гарячкою, ура-женнями нирок, печінки, серцево-судинної і нервової систем, у тяжких випадках жовтяницею і геморагіями.

Всі патогенні лептоспіри об’єднані в один вид Leptospira interrogans, а сап-рофітні – в L. biflexa. Тепер відомо понад 200 сероварів лептоспір, які складають 38 серогруп. На території України виділяють 13 сероварів, з яких захворювання найчастіше викликають Leptospira incterohaemorrhagiaе, L. grippotyphosa, L. hebdomadis, L. canicova, L. pomona.

Резервуаром і джерелом збудника в природі є дикі гризуни (миші, полівки, ондатри) та домашні тварини (свині, корови, кози, коні, собаки). Зараження лю-дей відбувається через воду, контаміновану сечею хворих тварин та носіїв, або при догляді за хворою худобою.

Для лабораторної діагностики лептоспірозу використовують мікроскопічний, бактеріологічний, біологічний і серологічний методи дослідження.

Взятт я і доставка досліджуваного матеріалу. Від хворого беруть кров, сечу, бронхоальвеолярні змиви, спинномозкову рідину (при наявності менінгеаль-них симптомів); від трупів – кров, ліквор, гомогенати внутрішніх органів. За епі-деміологічними показаннями досліджують воду, харчові продукти, гризунів на лептоспіроносійство, сечу домашніх тварин.

У перші дні захворювання, коли є гарячковий період, для посіву, постановки біопроби і первинної бактеріоскопії беруть кров; на 10-16-ий день хвороби – сечу і ліквор; на 5-15-ий день – досліджують сироватку крові на виявлення протилеп-тоспірозних антитіл. Виділення чистих культур і зараження тварин проводять у режимних лабораторіях, куди матеріали доставляють із великими пересторогами спеціальним нарочним. У звичайних мікробіологічних лабораторіях проводять лише бактеріоскопічні й серологічні дослідження.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 293

Мікроскопічний метод. Лептоспіри погано забарвлюються аніліновими фар-бами, тому досліджують живі мікроорганізми в препаратах “надавленої краплі” за допомогою темнопольного мікроскопа з використанням сухого об’єктива (40×). Венозну кров в об’ємі 2 мл змішують із 2-ма мл 2 % розчину цитрату натрію. Отриману плазму центрифугують 30 хв при 3000 об/хв. Се ч у, спинномозкову рідину і завись паренхіматозних органів центрифугують протягом 2-х год при 4000 об/хв. Пастерівською піпеткою або бактеріологічною петлею наносять краплю осаду на тонке предметне скло (1-1,1 мм), накривають покрівним скельцем. На верхню лінзу темнопольного конденсора наносять краплю дистильованої води, на яку кладуть препарат “надавленої краплі”.

При мікроскопії виявляють тонкі рухливі лептоспіри з багатьма дрібними завитками і характерними заворотами на кінцях, що надає їм вигляду літери S (рис. 82). Щоб запобігти діагностичним помилкам, необхідно пам’ятати, що деякі артефакти (нитки фібрину, оболонки еритроцитів), які нагадують лептоспіри, не мають самостійного руху. Виявити збудників лептоспірозу за допомогою мікро-скопії можна лише у свіжому досліджуваному матеріалі.

Чутливість бактеріоскопічного методу – 10⁶ клітин/мл. Кількість мікроор-ганізмів у крові хворих під час лептоспіремії не перевищує 10⁴-10⁶ клітин/мл, тому діагностична цінність цього методу недостатня для виявлення збудників на ранніх стадіях хвороби. Надійніші результати дає метод імунофлуоресценції з викорис-танням специфічних люмінесцентних сироваток.

Якщо неможливо застосувати метод прямої мікроскопії нативних матеріалів, можна вдатися до забарвлення фіксованих мазків за Романовським-Гімзою або негативного контрастування конго червоним. Однак після такої обробки морфо-логія лептоспір змінюється, що може призвести до помилкових оцінок.

Бактеріологічний метод. Класичний метод виділення чистих культур леп-тоспір потребує складних живильних середовищ і багато часу – до 1-2-х місяців. Використовують рідкі середовища Фервольта-Вольфа, Уленгута, Терських, основ-ним компонентом яких є інактивована кроляча сироватка.

Кров, сечу, спинномозкову рідину сіють по 10-20 крапель у 3-5 пробірок із середовищем. Посіви інкубують при температурі 28-30 °С. Лептоспіри розмножуються дуже повільно і не викликають помутніння середовища. Тому для ви-явлення їх росту через 7-10 днів інкубації з кожної пробірки виготовляють препарат “надавленої краплі” і мікроскопують у темному полі. Якщо ріст лептоспір не виявляють, посіви продовжують вирощувати в термостаті й мікроскопують через кожні 7-10 днів. При відсутності росту протягом 3-х місяців видають негативний результат.

При виявленні лептоспір у будь-якій пробірці
необхідно зробити пересів на свіже середовище для _{Рис. 82. Лептоспіри в темному}
збереження культури з метою її ідентифікації. _{полі зор у.}

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Встановлення виду і серовару лептоспір проводять за допомогою реакції аг-лютинації і лізису з типовими діагностичними сироватками. Частота виділення культур коливається від 29 до 48 %.

Сучасна методика полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), яка грунтується на високій специфічності множення in vitro послідовності селективної ДНК, вияв-ляє лептоспір у перші дні хвороби, навіть якщо їх кількість незначна (1-10 клі-тин/мл). Постановка ПЛР із застосуванням довільних праймерів дозволяє дифе-ренціювати збудників на внутрішньовидовому і субсероварному рівнях. Для іден-тифікації лептоспір за цією методикою потрібно всього 10-12 год. Особливо показана реакція для виявлення збудників в сечі. ПЛР виявилась позитивною в 94,4 % випадків.

Лептоспіри в досліджуваному матеріалі можна виявити за допомогою мето-ду прямого імуноферментного аналізу. Тепер для ІФА розроблено і впроваджено в практику високоефективний родоспецифічний діагностикум – пероксидазний анти – Pаtos 1-кон’югат. Чутливість методу – 1,5·10⁴ клітин/мл. Результат видають через 24 год від початку дослідження.

Біологічний метод. У випадках забруднення досліджуваного матеріалу сто-ронньою мікрофлорою (сеча, вода, грунт, харчові продукти тощо) проводять зара-ження гвінейських свинок і золотистих хом’ячків. Матеріал вводять внутрішньо-очеревинно або в скарифіковану шкіру подушечок задніх лапок. До L. іcterohae-morrhagiaе особливо чутливі гвінейські свинки. Через 5-7 днів після зараження у них виникає гарячка, жовтяничне забарвлення склер і слизових оболонок, крово-виливи в органи і тканини. Лептоспіри виявляють у нирках, печінці, легенях ме-тодом темнопольної мікроскопії.

Для зараження іншими сероварами лептоспір найбільш придатні золотисті хом’ячки, яким матеріал вводять підшкірно, внутрішньошкірно, в черевну порож-нину або у вену. Після загибелі тварин від них виділяють чисту культуру та іден-тифікують її за допомогою реакції аглютинації і лізису.

При відсутності золотистих хом’ячків заражають молодих цуценят, у яких розвивається хронічний процес, що триває декілька місяців. Лептоспіри легко виявити в сечі тварин.

Серологічні дослідження. У практичних лабораторіях найчастіше застосовують реакцію мікроаглютинації і лізису лептоспір (РМАЛ). Для її постановки викорис-товують живі культури лептоспір 5-12-денного вирощування зі щільністю 50-100 клітин у полі зору. Лептоспіри повинні рухатись без спонтанної аглютинації. Для постановки РМАЛ рекомендовані ВООЗ стандартні культури 13 серогруп, окрім то-го, беруть і діагностичні штами українського походження. Реакцію ставлять в аглю-тинаційних пробірках або в лунках планшет за стандартною методикою (табл. 64).

Облік реакції аглютинації проводять шляхом виготовлення з кожної пробірки препарату “надавленої краплі” й дослідженні її під мікроскопом у темному полі зору. При цьому слід розрізняти феномени лізису і аглютинації, які настають од-ночасно. Лізис характеризується набряком, зернистістю лептоспір і втратою рух-ливості. Зернисті лептоспіри склеюються по 3-8 особин, які тут же розпадаються

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 295

Таблиця 64

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1006 | Нарушение авторских прав