АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Псевдотуберкульоз

Псевдотуберкульоз – гостра інфекційна хвороба з групи бактерійних зоонозів, характеризується гарячкою, поліморфним висипом, гепатолієнальним синдромом, ураженнями травного каналу, суглобів, лімфатичної системи. Збудник – Yersinia pseudotuberculosis. Псевдотуберкульозні бактерії мають соматичні О-антигени і джгутикові Н-антигени, поділяються на 13 сероварів і підсероварів. Захворюван-ня у людей найчастіше викликають ієрсинії сероварів І, ІІІ, IV. Основним резерву -аром і джерелом інфекції для людини є дикі і синантропні гризуни, з виділеннями яких ієрсінії потрапляють на різноманітні продукти харчування. Основний шлях передачі збудників псевдотуберкульозу аліментарний, хоч не можна виключити і респіраторне інфікування. Зараження відбувається після вживання контамінових ієрсиніями продуктів, що зберігалися при низьких температурах (4-12 °С) в холо-дильниках і овочесховищах. В силу своєї психрофільності при таких умовах бак-терії можуть розмножуватись і нагромаджуватись у харчових субстратах.

При лабораторній діагностиці псевдотуберкульозу використовують бактері-ологічний, серологічний, біологічний і алергічний методи. Матеріалом для дослі-дження служить кров, пунктат із лімфатичних вузлів, змиви з носоглотки, харко-тиння, блювотні маси, кал, сеча, жовч.

Бактеріологічне дослідження. Первинну бактеріоскопію можна використа-ти лише при дослідженні пунктатів лімфовузлів або органів від трупа. Мазки-відбитки краще забарвлювати за методом Грама і Романовського-Гімзи. Цей ме-тод самостійного діагностичного значення не має і є допоміжним. Він орієнтує бактеріолога на вибір живильних середовищ.

Посіви досліджуваних матеріалів роблять на середовище Ендо та Сєрова (100 мл 1 % ПВ, 1 мл індикатора фенолрот, 0,75 г глюкози, рН 7,4-7,6) інкубують при 37 °С 48-72 год. Посіви на середовище Сєрова витримують 15-20 діб у холо-дильнику з наступним висівом на диференціальні середовища. Підозрілі колонії дрібні, круглі, опуклі, безбарвні досліджують мікроскопічно й пересівають на сере-довище Олькеницького. Колонії Y. pseudotuberculosis у R-формі майже такі самі, як у збудника чуми, але в своєму розвитку не мають стадії “битого скла”. Іденти-фікують культури за звичайною схемою (посів на середовище Гісса, фаголізис, визначення серотипів за допомогою діагностичних аглютинуючих сироваток). Ди-ференціацію з іншими ієрсиніями проводять за додатковими тестами (табл. 47).

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Для серологічної діагностики псевдотуберкульозу ставлять розгорнуту об’єм-ну реакцію аглютинації (подібно до реакції Відаля) з відповідними діагностику-мами. Антитіла в крові хворих накопичуються на другому тижні хвороби. Діагно-стичний титр 1:200 і вище. Ще кращі результати дає постановка РНГА з антиген-ним еритроцитарним діагностикумом. Позитивною цю реакцію вважають при титрі антитіл 1:400 і вище. Розроблена також схема постановки реакції ензиммічених антитіл з використанням полістирилових планшет з адсорбованим на твердій фазі антигеном.

Біологічну пробу краще проводити на гвінейських свинках, оскільки ієрсинії, виділені від людини, мало патогенні для мишей. Заражені свинки гинуть через 4-12 днів. У тварин досліджують мазки – відбитки з органів і роблять посіви на живильні середовища з наступною ідентифікацією виділених культур.

Алергічну пробу ставлять, починаючи з другого тижня захворювання. Стан сенсибілізації розвивається з 7-20-го дня і зберігається протягом 2-5 років. Алер-ге н вводять внутрішньошкірно в об’ємі 0,1 мл. Облік реакції проводять через 48 год. При позитивній пробі виникає почервоніння й інфільтрат, які часом сверблять і болючі.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 739 | Нарушение авторских прав