 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
МЕТОДИ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ МІКОЗІВДля мікробіологічної діагностики мікозів використовують мікроскопічні, мікологічні (культуральні), імунологічні (серологічні, алергічні та ін.), біологічні та гістологічні методи дослідження. При мікозах уражуються різні тканини і орга-ни: шкіра і слизові оболонки, органи дихання і кишечного тракту, серцево-судин-на і нервова системи, органи кровотворення, селезінка й печінка, лімфатична і сечостатева системи та ін. Залежно від клінічних проявів патологічного процесу матеріалом для дослідження може бути гній, харкотиння, зскрібки зі шкіри і нігтів, пунктати лімфовузлів і кісткового мозку, уражене волосся, кров, ліквор, шлунко-вий сік, жовч, сеча, випорожнення, біоптати тканин та ін. Забір патологічного матеріалу. Успіх лабораторного дослідження залежить від правильного взяття матеріалу. При ураженні шкіри лусочки з периферії свіжого вогнища ураження бе ру т ь скальпелем, а пушкові вол о с к и – пінцетом. При висипках на ступнях і кистях їх верхівки зрізають ножицями чи бритвою. Зскрібки з поверх-невих уражень нігтів проводять скальпелем, а стовщені їх ділянки зрізають мані-кюрними кусачками. Гній із відкритих уражень та виразок беруть ложечкою Фольк- Розділ 15. Методи лабораторної діагностики мікозів мана, жолобкуватим зондом, пастерівською піпеткою; із закритих вогнищ, порожнин, абсцесів, лімфатичних вузлів – шприцом. Проби харкотиння, жовчі, випорожнень вміщують у стерильні баночки з притертими пробками. Спинномозкову рідину беруть шляхом пункції шприцом, сечу – катетером при дотриманні правил асеп-тики. Кров беруть із ліктьової вени у кількості 10 мл і вносять у флакони із рідким живильним середовищем. Біоптати вміщують у стерильну чашку Петрі. Досліджуваний матеріал беруть з таким розрахунком, щоб його вистачило для виготовлення нативних і забарвлених препаратів, посіву в живильні середо-вища, постановки біопроби та гістологічного дослідження. У направленні до ла-бораторії вказують прізвище та ініціали хворого, його вік, попередній діагноз, локалізацію уражень, дату. При підозрінні на гістоплазмоз і кокцидіоїдоз матері-ал направляють до спеціальних лабораторій. Мікроскопічне дослідження. Доставлені до лабораторії проби можна вивча-ти як у нативних (нефарбованих), так і в забарвлених препаратах. Нативні препарати, виготовлені з лусочок шкіри, зскрібок із нігтів, волосся попередньо просвітлюють у 10-30 % КОН або Na OH, лактофенолі та інших розчи-нах, бажано з підігріванням над полум’ям пальника. Оброблений таким способом матеріал наносять на предметне скло в краплю гліцерину, накривають покрівним скельцем і досліджують під звичайним світловим мікроскопом, використовуючи сухі об’єктиви (8×, 40×). Кращі результати отримують при фазово-контрастній або аноптральній мікроскопії. При дослідженні гною, харкотиння, осаду спинно-мозкової рідини, жовчі та сечі виготовляють препарат надавленої краплі в ізото-нічному розчині хлориду натрію. Дослідження нативних препаратів дає змогу виз-начити характер розташування спор грибів у волосках, міцелію в уражених шкірних лусочках і зскрібках із нігтів, у деяких випадках навіть родову належність збудни-ка. Остаточне визначення виду грибів можливе лише після виділення та ідентифі-кації чистих культур. Виготовлення забарвлених препаратів необхідно при дослідженні виразко-вого вмісту, виділень із нориць, грануляцій тощо. Такий в’язкий і рідкий матеріал розмазують на предметному склі тонким шаром. Зскрібки із грануляцій поперед-ньо розділяють препарувальними голками. Потім мазки фіксують формаліном, сумішшю Никифорова або Карнуа чи 5 % розчином хромової кислоти, висушу-ють на повітрі й забарвлюють одним із рекомендованих способів залежно від мети дослідження і гаданої форми. Найчастіше використовують методи Грама-Вель-ша, Романовського-Гімзи, Мак-Мануса, Аравійського, Адамсона та ін. Вони де-тально описані у спеціальних монографіях і посібниках (див. список літератури в кінці книги). У забарвлених мазках краще виявляють окремі елементи грибів та їх тонкі структури, ніж у нативних препаратах. У ряді випадків проводять і електронно-мікроскопічні дослідження, особли-во коли необхідно дослідити ультраструктуру грибів або механізм дії протигриб-кових препаратів. Мікологічні (культуральні) дослідження спрямовані на виділення чистих культур грибів при посівах патологічного матеріалу на живильні середовища, вив- Частина V. Мікози чення їх макро- і мікроскопічної будови та родової і видової ідентифікації. Взятий матеріал необхідно якомога швидше посіяти, щоб попередити розвиток у ньому сторонньої мікрофлори. Виключення становлять шкірні лусочки, які краще сіяти через 1-2 дні, коли кокова флора відмирає на їх поверхні. Однак звільнити матері-ал від сапрофітних грибів практично неможливо. Для цього необхідно використа-ти спеціальні елективні і селективні середовища. Найчастіше посіви проводять на рідкі (пробне середовище Сабуро, пивне сусло, м’ясо-пептонний глюкозний бульйон) та щільні середовища (агар Сабуро, сусло-агар, глюкозо-кров’яний агар, картопляний і кукурудзяний агар, середови-ща Чапека і Френсіса). Додавання до середовищ антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, хлорамфе-нікол по 50-100 ОД/мл) та протигрибкових препаратів дезертоміцину і циклогек-саміду (відповідно 0,1 і 0,5 мг/мл) робить вказані середовища селективними і є надійним захистом первинних посівів від проростання бактеріями і пліснявою. Лусочки шкіри, частинки нігтів і волосків при посіві розташовують на агарі в пробірці трьома точками; харкотиння, гній та інший рідкий матеріал сіють точ-кою або штрихом у пробірках та чашках Петрі. Дуже часто результати посівів залежать від кількості засіяного матеріалу. Як правило, з однієї проби сіють мате-ріал в 3-4 пробірки або 2 чашки Петрі. Вирощування (інкубацію) посівів прово-дять у термостаті при порівняно низьких температурах (22-28 °С) протягом 2-3 тижнів. На рідких середовищах багато видів грибів ростуть у вигляді повстяноподіб-ного утворення спочатку на дні, а потім на стінках пробірки або ж у вигляді су-цільної плівки на поверхні бульйону. На щільних середовищах окремі види утво-рюють різноманітні колонії: блискучі, гладенькі, щільної консистенції, пухнасті, ватоподібні, що погано знімаються петлею, оксамитово-ворсинчасті, гіпсо- та бо-рошноподібні, крупнобугристі, що вростають у товщу агару тощо. Виділені культури грибів ідентифікують за зовнішнім виглядом і формою колоній, їх консистенцією, кольором та мікроструктурою, тобто характером міце-лію, розташуванням конідієносців, спор та іншими ознаками. У деяких видів грибів вивчають і їх ферментативні властивості. Недавно запропоновано новий метод ідентифікації патогенних грибів, особ-ливо збудників таких системних мікозів як бласто-, крипто-, кокцидіоїдозів, гісто-плазмозу шляхом визначення нуклеїнових кислот. Із культури екстрагують РНК і вносять одноланцюгові молекули ДНК, мічені флуоресцеїном. При наявності в культурі одного із вказаних грибів проходить гібридизація відповідної ДНК із РНК збудника з утворенням комплексу, що легко виявляється. Цей метод можна вико-ристати в ранні строки культивування грибів (4-5 діб). Хороші перспективи для швидкого виявлення грибів або їх антигенів у дослі-джуваному матеріалі відкриває метод полімеразної ланцюгової реакції. Імунологічні дослідження. У сироватці крові хворих на мікози утворюють-ся аглютиніни, преципітини, комплементзв’язуючі антитіла, гемаглютиніни, реа-гіни, які виявляють за допомогою реакцій аглютинації, преципітації, зв’язування Розділ 15. Методи лабораторної діагностики мікозів комплементу, гемаглютинації та постановки алергічних проб. Імунологічні реакції мають особливо важливе значення у випадках ураження пацієнтів двома і більше видами мікозів. Окрім того, серологічне дослідження виявляється цінним при кан-дидозах і аспергільозах, коли мікологічний метод може лише виявити кандиди і аспергіли, але неспроможний доказати їх етіологічну роль. Адже ці гриби часто виділяють і у здорових людей. Однак слід пам’ятати, що результати імунологіч-них реакцій часто можуть бути сумнівними внаслідок перехресного реагування антитіл з антигенами різних видів грибів. У зв’язку з цим жодна із серологічних реакцій не має вирішального значення при діагностиці відповідних мікозів. Вияв-лення високих титрів антитіл в сироватці крові, особливо методом парних сирова-ток, дозволяє раніше поставити діагноз, ще до отримання результатів культиву-вання грибів. Найчастіше використовують реакції латекс-аглютинації, імунофлуоресценції, преципітації (за методом Оухтерлоні або зустрічного імуноелектрофорезу), зв’я-зування комплементу, непрямої гемаглютинації та імуноферментний аналіз. Ме-тодика постановки цих реакцій така сама, як і при діагностиці бактеріальних інфекцій. Для виявлення мікотичної алергії проводять постановку епікутанних, скари-фікаційних і внутрішньошкірних проб з відповідними алергенами (убиті культу-ри грибів, їх фільтрати, білкові або полісахаридні фракції з клітин чи оболонок відповідних збудників). Результати проб враховують через 20 хв (негайні) і через 24-48 год (уповільнені). Вони проявляються у вигляді почервоніння, набряку, рідше – некротизації у місці введення алергену. У окремих осіб можуть виникати нездужання, незначне підвищення температури, зміни з боку крові. Позитивна проба на кокцидіоїдин і гістоплазмін у регіонах, ендемічних відносно кокцидіої-домікозу, вказує на давно минулу або недавню інфекцію. Однак у країнах, де такі мікози зустрічаються дуже рідко, позитивна алергічна реакція має певну діагнос-тичну цінність. Алергізацію організму негайного типу до грибів можна виявити і за допомо-гою імунологічних тестів in vitro: реакції дегрануляції тканинних базофілів, базо-фільний тест Шеллі та ін. Для виявлення гіперчутливості уповільненого типу став-лять реакції бласттрансформації лімфоцитів і гальмування міграції фагоцитів. Біологічний метод використовується при глибоких і особливо небезпечних мікозах для виділення культури збудника, визначення його патогенності, іденти-фікації тканинних форм грибів. При зараженні тварин використовують як патоло-гічний матеріал від хворого, так і виділену культуру. Найбільш придатними тва-ринами є лінійні білі миші та золотисті хом’ячки. Окрім них, біопроби можна ставити на гвінейських свинках, щурах, кроликах, собаках і котах. Досліджуваний матеріал вводять нашкірно, внутрішньошкірно, підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньоочеревинно, інтраназально, інтратрахеально, інтрацеребрально, через рот. Внутрішньошкірне зараження найчастіше проводять дерматофітами, інтра-назальне і внутрішньоочеревинне – особливо небезпечними грибами, інтрацереб-ральне – при криптококозах, кладоспоріозах, кандидозах. Розроблені також спе- Частина V. Мікози ціальні експериментальні моделі при легеневих, кишкових, ниркових, септичних ураженнях, оніхімікозах тощо. Результати перебігу мікозів у лабораторних тварин враховують за характером утворення тканинних форм грибів, властивостями виді-леної культури, даними гістологічних та серологічних досліджень. Біологічний метод використовують також для виявлення зараженості різних об’єктів зовнішнього середовища грибами та їх спорами. Гістологічні дослідження дають можливість не тільки виявити збудників мікозів у тканинах, вивчити особливості їх будови, а й оцінити особливості та інтенсивність патологічного процесу. Матеріал для таких досліджень беруть під час оперативних втручань, при біопсіях і автопсіях. Шматочки об’ємом 2-3 см3 фіксують формаліном, заливають у парафін або целоїдин. Гістологічні зрізи за-барвлюють генціановим крезиловим фіолетовим, за методом Грама-Вейгерта, Гоморі-Грокотта та ін. Послідовність етапів такого дослідження і особливості струк-тури грибів викладені при описанні лабораторної діагностики окремих мікозів. Розділ 16 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1266 | Нарушение авторских прав |