АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Бактероїдози

Анаеробні інфекції можуть викликати не лише клостридії, а й грамнегативні поліморфні аспорогенні бактерії з родини Bacteroidaceae. Найчастіше гнійно-сеп-тичні процеси спричиняють представники родів: Bacteroides (B. fragilis); Prevotella (P. melaninogenicus та ін.); Fusobacterium (F. nucleatum, F. necrophorum); Veillonella (V. atipica, V. parvula). Захворювання, що вони викликають, дістали назву бакте-роїдозів, фузобактеріозів, вейлонельозів. Це можуть бути септицемії, апендици-

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

ти, перитоніти, менінгіти, абсцеси, гангрени органів, виразки шкіри, ураження дихальних і сечостатевих шляхів тощо. Часто вони виникають як ускладнення після оперативних втручань на товстому кишечнику, сечових шляхах, матці, в ро-товій порожнині.

Діагностика бактероїдозів. Єдиним ефективним методом розпізнавання захворювань, викликаних бактероїдами, є бактеріологічний. Принцип взяття і транспортування досліджуваних матеріалів (кров, ліквор, гній, харкотиння, сеча, кал, шматочки уражених тканин та ін.) такі самі, як і при анаеробній газовій інфекції. Слід уникати контакту проб з атмосферним повітрям. Найбільш опти-мальним є взяття аспіратів і доставка їх у шприцах з видаленим повітрям.

Після первинної мікроскопії матеріалу його сіють на спеціальні живильні середовища (кров’яний, сироватковий, тіогліколевий агар з додаванням екстрактів з мозкової тканини, геміну, вітаміну К). Культивують у строгих анаеробних умо-вах в атмосфері 10 % CO₂ при 37 °С.

У мазках, забарвлених за Грамом, B. fragilis мають вигляд прямих або трохи зігнутих грамнегативних паличок, без спор і капсул, розташованих поодинці, па-рами або короткими ланцюжками з 3-4 клітин (див. вкл., рис. 18). При забарв-ленні метиленовим синім часто фарбуються біполярно.

Бактероїди ростуть повільно (5-7 днів). Колонії B. fragilis дрібні (до 1 мм), трохи вгнуті, сірувато-білі, без зон гемолізу. B. melaninogenicus на кров’яних середовищах утворює гладенькі або шорсткі колонії діаметром 1-3 мм чорного кольору, інколи із зоною гемолізу навколо них.

Виділені чисті культури ідентифікують за морфологічними, культуральними і біохімічними властивостями. Штами B. fragilis розкладають глюкозу, лактозу, сахарозу, не ферментують рамнозу, не утворюють індолу, але виділяють сірково-день. Ключові ознаки для ідентифікації виду – ріст на середовищі з 20 % жовчних солей, резистентність до канаміцину (100 мкг), ванкоміцину (5 мкг) і колістину (10 мкг), яку визначають методом дисків.

Культури B. melaninogenicus розкладають глюкозу, лактозу і сахарозу, не фер-ментують маніт, гідролізують крохмаль і глікоген. Ключовими ознаками виду є утворення пігменту, відсутність росту на жовчних середовищах, чутливість до колістину, стійкість до ванкоміцину і канаміцину.

Слід пам’ятати, що бактероїдози є класичними поліінфекціями. У зв’язку з цим монокультури виділяються рідко, а частіше у вигляді асоціацій із клостриді-ями, фузобактеріями, вейлонелами. Це значною мірою ускладнює проведення мікробіологічної діагностики. Монокультури бактероїдів легко виділити при по-сівах крові та спинномозкової рідини.

При септицеміях, тяжких запальних і гангренозних процесах у крові хворих швидко і в значних кількостях виробляються антитіла. Це дає можливість провес-ти серологічні дослідження. Високі титри антитіл визначають за допомогою ре-акцій аглютинації, преципітації в гелі і непрямої гемаглютинації.

Діагностика фузобактеріозів. Гнійні і гангренозні процеси, особливо в ро-товій порожнині, в верхніх дихальних шляхах і сечостатевих органах можуть спри-

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань

чинити і фузобактерії. Лабораторну діагностику захворювань проводять за тими ж методами, що і при інших анаеробних інфекціях. Використовують мікроскопіч-ний, бактеріологічний і біологічний методи.

Бактеріоскопічні дослідження проводять при діагностиці уражень шкіри і слизових оболонок. Матеріал для виготовлення мазків беруть на межі здорової і ураженої тканини. Для забарвлення використовують метод Грама або Лефлера. При мікроскопії F. nucleatum і F. necrophorum виглядають як довгі грамнегативні бактерії веретеноподібної форми із загостреними кінцями, інколи з гранулами в середині клітин. Вони не мають ні спор, ні капсул.

Для бактеріологічного дослідження беруть гній із виразок або порожнин при ураженні внутрішніх органів. Посіви роблять на сироваткові і кров’яні середови-ща. Асцитична рідина, цистеїн, екстракт із дріжджів і вуглекислий газ стимулю-ють ріст фузобактерій. Вони ростуть у присутності генціанового фіолетового та інших барвників, що використовують для виготовлення селективних середовищ. На печінковому або серцево-мозковому бульйоні з глюкозою під вазеліновим мас-лом фузобактерії утворюють гранулярний і слизовий осад та помутніння з харак-терним запахом сиру. На сироватковому агарі в строго анаеробних умовах вони ростуть у вигляді маленьких (1-2 мм), круглих, опуклих, непрозорих колоній із жовтуватим центром. На кров’яному агарі навколо них виникають зони гемолізу.

В разі отримання чистих культур їх ідентифікують за морфологічними, куль-туральними і біохімічними ознаками. Ріст фузобактерій пригнічують жовчні кис-лоти, колістин і канаміцин, але не ванкоміцин. Вони утворюють велику кількість масляної кислоти.

Практичне значення має виявлення симбіозу Fusobacterium necrophorum і Treponema vincentii при ерозивно-некротичній ангіні Симановського-Плаута-Вен-сана, а також при ерозивно-некротичних ураженнях чоловічих і рідше жіночих статевих органів.

Мікробіологічна діагностика цих захворювань часто обмежується мікроско-пічним дослідженням патологічного матеріалу (рис. 77).

Біологічний метод частіше використовують при роботі з сильно забрудненим сторонньою мікрофлорою матеріалом, який вво-дять білим мишам підшкірно біля кореня хвоста. Після загибелі тварин у місці некрозу на межі здо-рової і ураженої тканини легко виявляють збудни-ка мікроскопічно або виділяють його чисту куль-туру при некротичній ангіні.

Діагностика вейлонельозу. Дрібні, грамнега-тивні аспорогенні анаеробні коки (вейлонели) по-стійно знаходяться в ротовій порожнині, дихаль-них шляхах і кишечному тракті як представники фонового мікробіоценозу. Самостійно вони рідко

спричиняють розвиток патологічних процесів. Ча- _{Рис. 77. F. nectophorum (1)}

стіше в асоціації з іншими патогенними анаероба- _{i T. vincetii (2).}

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

ми і аеробами здатні викликати абсцеси м’яких тканин, ранові інфекції і навіть септичні стани.

При лабораторній діагностиці вейлонельозу патологічний матеріал досліджу-ють мікроскопічно і бактеріологічно. У мазках, забарвлених за Грамом, V. atipica і V. parvula мають вигляд кокоподібних бактерій діаметром 0,3-0,5 мкм, що розта-шовуються парами, короткими ланцюжками або хаотичними скупченнями.

На молочному агарі в анаеробних умовах основні види вейлонел утворюють непрозорі, ромбо- або зіркоподібні колонії розміром 1-3 мм. Вони не виділяють каталазу, не розкладають вуглеводів, не розріджують желатин, не утворюють індол, стійкі до ванкоміцину (500 мкг). Виділено декілька сероварів кожного виду, але серологічна ідентифікація вейлонел у звичайних бактеріологічних лабораторіях не проводиться.

Пептококові і пептострептококові анаеробні інфекції. В окремих випад-ках гнійні і гнійно-септичні захворювання (плеврит, тонзиліт, пієліт, цистит, апен-дицит, післяпологовий сепсис, нагноєння ран та ін.) викликають грампозитивні коки родини Peptоcoccaceae. Ці умовно-патогенні мікроорганізми належать до двох родів: Peptococcus (основні види – P. niger, P. activus) і Peptostreptococcus (P. anaerobius, P. productus, P. prevotii). Вони належать до фонової мікрофлори сли-зових оболонок і порожнин здорових людей. Від хворих виділяються переважно в асоціаціях з іншими бактеріями і дуже рідко як монозбудники.

Матеріалом для дослідження служить гній, слиз, кров, сеча, випорожнення, рановий вміст тощо. Лабораторна діагностика включає мікроскопію клінічного матеріалу і посіви з метою виділення чистих культур чи їх асоціацій.

У мазках, забарвлених за Грамом, пептококи дуже нагадують стафілококів. Вони розташовуються групками, парами, тетрадами. Петострептококи мають кулясту або овоїдну форми, розташовуються у вигляді ланцюжків, рідше парами.

Для посівів найчастіше використовують кров’яний агар (краще з додаванням геміну, вітаміну К, неоміцину), рідше – агар на основі настою серця бика і тканини мозку, середовище для вирощування бруцел, тіогліколевий бульйон. На кров’яних середовищах в анаеробних умовах через 48 год колонії пептококів і пепто-стрептококів дрібні, круглі, опуклі, як правило, прозорі. Колонії Peptostreptococcus anaerobius дещо більші за розміром, каламутні, мають характерний солодкуватий запах. Штами Peptococcus niger утворюють чорні колонії. Кул ьтур и анаеробних коків не чутливі до дії неоміцину, який пригнічує ріст грамнегативних бактерій, особливо протею, що полегшує виділення культур із матеріалів, густо контамінованих супут-ньою мікрофлорою. Peptostreptococcus anaerobius дуже чутливий до атенолсульфа-ту натрію, що використовують для диференціальної діагностики методом дисків.

Виділені культури анаеробних коків ідентифікують за морфологічними, куль-туральними і біохімічними ознаками. Пептококи не розкладають вуглеводів, не розріджують желатин, але виділяють сірководень. Peptostreptococcus anaerobius ферментує лише глюкозу, а Peptostreptococcus productus – глюкозу, лактозу, маль-тозу, маніт і ксилозу, звурджує молоко.

Серологічні методи діагностики поки що тільки розробляються.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 257

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 741 | Нарушение авторских прав