 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Типи фільтрів
У мікробіологічних лабораторіях часто використовують фільтри Зейтца (рис. 18). Вони представляють собою пластини (диски або квадрати) товщиною 4-6 мм, які виготовляють із суміші азбесту і целюлози. Однак ці фільтри мають ряд недоліків, які слід враховувати при роботі з ними. По-перше, можливе забруднення фільтратів сторонніми речовинами, які попада-ють у нього з фільтра (луги, солі лужних металів, волокна азбесту). По-друге, азбест внаслідок свого негативного заряду зв’язує деякі речовини з рідини, що фільтрується. Крім того, слід ретельно перевіряти фільтри перед роботою, щоб не використовувати ті, які мають механічну деформацію (тріщини, надломи тощо). Крім азбестових, широко використовуються фарфорові фільтри, вперше зап-ропоновані Пастером і Шамберланом. Їх інакше називають свічки Шамберлана. Виготовляють їх із каоліну й кварцового піску та надають форми порожнистого Розділ 4. Фізіологія бактерій
циліндра, який закритий з одно-го кінця. Величина пор позна-
. Фільтри антибактеріальними
Інший тип фільтрів, які ви-готовляють з інфузорної землі (діатоміту або кізельгуру), одер-жав назву свічок Беркефельда. За своїм зовнішнім виглядом вони подібні до циліндрів, зам-кнутих з одного з кінців. Свічки маркують літерами V, N i W, що відповідає діаметру пор в межах відповідно 8-12, 5-7 і 3-4 мкм. Випускаються ще й стери- лізуючі фільтри із скла „Пірекс” у вигляді двошарових дисків. Поділяють фільтри за розміром пор на три основних типи: С, М і Р. Розмір пор у них відповідно ста-новить понад 1,7, від 1 до 1,7 і менше 1 мкм. Перед роботою фільтр закріпляють у спеціальному тримачі. Зокрема, азбес-тові пластинки вміщують між циліндричною й опорною частиною металевого корпусу апарата Зейтца. Обидві частини з’єднують гвинтами. Зібраний фільтр вставляють у гумовий корок колби Бунзена з боковим відростком. Повністю вмон-тований фільтр загортають у папір і стерилізують в автоклаві. Рідину для фільтру-вання наливають у металевий циліндр, з’єднують боковий відросток колби з ваку-умним насосом, щоб створити вакуум у колбі й прискорити фільтрування. Фільтрат у колбі буде стерильним. Хімічним способом стерилізують вироби з гумових і полімерних матеріалів. Для цього використовують 6 % розчин перекису водню, в який занурюють вироби на 6 год при 18 °С і на 3 год при 50 °С. Можна застосувати розчин дексона з експозицією 45 хв при 18 °С. Після закінчення стерилізації вироби двічі прополі-скують у стерильній дистильованій воді, кожного разу змінюючи її, та переносять корнцангом у стерильний бікс. Інструменти для ендоскопії й автоматичні піпетки можна також стерилізува-ти спиртом. Газовий метод стерилізації парами формальдегіду, хлороформу, β-пропіо-лактону, окисом етилену, окисом пропілену, метилброміду, озоном використову-ють для знезараження ендоскопічних інструментів, апаратів для штучного крово-обігу, радіоелектронного обладнання, пластмасових виробів, кетгуту тощо. Ефек-тивною зарекомендувала себе суміш окису етилену і бромистого метилу в співвідношенні 1:1,44. Для проведення стерилізації газом використовують спеці-альні щільні камери, які герметично закриваються. Для кожного діючого фактора розроблено свої режими стерилізації. Після завершення процедури газова суміш викачується з камери і замінюється стерильним повітрям. Предметами, які було Частина І. Загальна мікробіологія простерилізовано вказаним способом, рекомендується користуватись не раніше, ніж через 24 год, для того, щоб видалився весь газ. Одним із методів стерилізації є застосування різних типів опромінення. У практиці використовуються для цього електрони, гамма-промені, ультрафіоле-тові промені, радіочастотне опромінення. Електронні прискорювачі дозволяють фокусувати електрони у вузький спря-мований пучок високої потужності. Цей метод використовують для стерилізації в промислових масштабах хірургічного перев’язочного і шовного матеріалів ще на етапі їх виробництва. Недоліком даного методу стерилізації є низька проникність променів. До гамма-опромінення чутливі вегетативні та спорові форми різноманітних бактерій, грибів, дріжджів, віруси. Опромінення потужністю 2,5 Мрад використо-вується для знезараження антибіотиків, вітамінів, стероїдних та інших гормонів, пластмасового одноразового устаткування (чашок Петрі, шприців), хірургічного перев’язочного та шовного матеріалів тощо. Стерилізацію за допомогою ультрафіолетового опромінення проводять для знешкодження бактерій в повітрі операційних, палат, боксів, мікробіологічних лабораторій тощо. Для цього використовують спеціальні бактерицидні лампи різної потужності – БУВ-15, БУВ-30 та ін. Однак слід пам’ятати, що мікроби можуть бути захищені від дії ультрафіолетового опромінення численними органічними речовинами, пилом та іншими факторами. Вегетативні форми бактерій у 3-10 разів більш чутливі до УФ О, ніж спори. Методи радіочастотного опромінення на сьогодні починають інтенсивно роз-роблятись, особливо у харчовій промисловості. Складність їх полягає в небезпеці для обслуговуючого персоналу (наприклад, перешкоди систем зв’язку, різна час-тота опромінення, яка застосовується для знешкодження мікроорганізмів). Для перевірки ефективності стерилізації, надійності роботи автоклавів зас-тосовують хімічний та біологічний контроль. Відомі хімічні речовини з певною температурою плавлення: бензонафтол – 110 °С, антипірин – 115 °С, сірка – 119 °С, бензойна кислота – 120-122 °С, манноза і сечовина – 132-133 °С. Саме при таких температурах найчастіше здійснюють стерилізацію. Хімічні речовини вміщують у скляні трубки, додають невелику кількість анілінового барвника (сафранін, фук-син або метиленовий синій), запаюють і кладуть між об’єктами, що стерилізу-ються. Рівномірне забарвлення препарату в колір барвника в трубці свідчить про належну температуру в автоклаві, а отже й надійність стерилізації. Для біологіч-ного контролю стерилізації в автоклав вміщують спеціальні біотести – смужки фільтрувального паперу, марлі тощо, на яких знаходяться спори бактерій з відо-мою термостійкістю, спори відомої чисельності та ін. (табл. 3). Вони розкладаються в біксах, які підлягають стерилізації. Після завершення циклу в пробірки з смужками заливають живильне середовище та інкубують при оптимальній температурі. Відсутність проростання спор бактерій свідчить про ефективну стерилізацію. У таблиці 4 наведено основні способи стерилізації різних медичних об’єктів. Розділ 4. Фізіологія бактерій
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 944 | Нарушение авторских прав |
