АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Епідемічний висипний тиф

Збудником висипного тифу є Rickettsia prowazekii. Захворювання характери-зується раптовим початком, високою температурою, сильною інтоксикацією, ура-женням прекапілярних розгалужень артерій і розеольозно-петехіальним висипом.

Будь-які маніпуляції з рикетсіями Провачека дуже небезпечні. Тому виділен-ня збудника з крові хворих або іншого досліджуваного матеріалу, а також зара-ження тварин, курячих ембріонів і культур клітин проводять лише при наукових дослідженнях у спеціальних режимних лабораторіях.

Широкі можливості для виявлення рикетсій в досліджуваному матеріалі відкриває полімеразна ланцюгова реакція. Вже виготовлені праймери для родо-специфічної і видоспецифічної діагностики рикетсій з чутливістю 1-10 клітин на пробу. Метод ПЛР дає змогу рано і швидко поставити діагноз висипного тифу. При цьому можна використати не тільки свіжий нативний чи заморожений матері-ал, а й фіксований формаліном або метанолом.

Для виявлення рикетсій у досліджуваному матеріалі, в організмі заражених тварин, курячому ембріоні або в тілі вошей, бліх і кліщів використовують мікроско-пію. Метод забарвлення мазків повинен чітко й контрастно виявити як позаклі-тинні, так і внутрішньоклітинні (в тому числі й внутрішньоядерні) форми рикетсій. Для цієї мети найчастіше вживають методи Романовського-Гімзи і Здродовського.

При фарбуванні азур-еозином протягом 18-20 год рикетсії набувають різних відтінків голубого кольору. Мазки при цьому необхідно фіксувати метанолом або сумішшю Никифорова.

Швидше виявляють рикетсії при забарвленні за способом Здродовського. Матеріал наносять тонким шаром на предметне скло, фіксують на полум’ї, нали-вають на 5 хв розведений карболовий фуксин (10-15 крапель барвника на 10 мл дистильованої води). Препарат знебарвлюють 0,15 % розчином оцтової або соля-ної кислоти, промивають водою і протягом 10 с дофарбовують 0,5 % водним роз-чином метиленового синього. Рикетсії забарвлюються в рубіново-червоний, ци-топлазма клітин – в голубий, а ядра – в синій колір (див. вкл., рис. 25).

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Надійніші результати виявлення рикетсій у досліджуваному матеріалі дають прямий і особливо непрямий методи флуоресценції. Прямий метод полягає в тому, що виготовлений і висушений мазок крові, препарат-відбиток або тонкий зріз органів тварин, вошей тощо обробляють специфічною флуоресцентною сироват-кою і досліджують під люмінесцентним мікроскопом. При наявності рикетсій видно специфічне золотаво-зелене світіння.

Більш прогресивний непрямий метод пов’язаний із попередньою обробкою мазків чи препаратів звичайною імунною (нелюмінесцентною) сироваткою, а потім міченою антиглобуліновою сироваткою проти глобулінів того виду тварин, на яких отримували звичайну імунну діагностичну сироватку. Можливе також викорис-тання антикомплементарної флуоресцентної сироватки. В обох випадках при по-зитивному результаті видно характерне люмінесцентне світіння.

А поки що для діагностики епідемічного висипного тифу використовують, в основному, серологічні реакції, особливо такі, як аглютинації, зв’язування комп-лементу, непрямої гемаглютинації, непрямого гемолізу та імуноферментний аналіз.

Серологічна діагностика. Для макроскопічної реакції аглютинації Вейгля використовують корпускулярний рикетсіозний антиген (500 млн клітин/мл). Си-роватку хворого розводять від 1:40 до 1:1280 в об’ємі 0,25 мл і в кожну пробірку добавляють по 0,25 мл антигену (табл. 65). При цьому необхідно враховувати, що після внесення антигену розведення сироватки подвоюється.

Облік реакції проводять неозброєним оком або за допомогою аглютиноскопа через 2 год після того, як пробірки вийняли з термостата. Аглютинат рикетсій виглядає як ніжний, дрібнозернистий осад на дні пробірки, інтенсивність якого позначають за чотириплюсовою системою. Реакцію Вейгля вважають високоспе-цифічною. Вона випадає в діагностичному титрі 1:40-1:80 і більше майже у 100 % хворих на висипний тиф вже на 4-5-й день хвороби. Ще більш достовірні резуль-тати отримують при постановці реакції методом парних сироваток.

Таблиця 65

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 705 | Нарушение авторских прав