АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Вітряна віспа – оперізуючий герпес
Збудник вітряної віспи й оперізуючого герпесу належить до роду Varicellovirus і є двома варіантами одного і того самого вірусу. За морфологічними, біологічни-ми властивостями вони ідентичні до вірусів простого герпесу, але не репродуку-ються в організмі лабораторних тварин. Той самий вірус у дітей до 10 років ви-кликає вітряну віспу – сильнозаразне, але легке захворювання. У дорослих (і дуже рідко у дітей) він викликає оперізуючий герпес (герпес зостер). Розпізнавання цих захворювань, як правило, проводять на основі характерних клінічних симптомів та епідеміологічних даних. Значно рідше використовують вірусологічні або серо-логічні дослідження.
Лабораторна діагностика. Найбільш цінним матеріалом для виділення вірусів є вміст пухирців (везикул). Забирають також зскрібки з папул, кірочки,
Частина ІV. Вірусологія
виділення з носоглотки, кров для постановки серологічних реакцій. Лабораторні дослідження проводять так само, як і при простому герпесі, але необхідно врахо-вувати, що віруси вітряної віспи і оперізуючого герпесу не вражають клітин куря-чого ембріону, нервових клітин мишей, рогівки кролів. У культурах клітин вони розвиваються значно повільніше (3-5 днів) у порівнянні з вірусом простого герпе-су (18-24 год).
Е кспрес-методи базуються на виявлені вірусспецифічних антигенів у мазках і відбитках за допомогою реакції непрямої імунофлуоресценції. Використовують антивидову сироватку проти імуноглобулінів людини, мічену ФІТЦ. Специфічне світіння проявляється в цитоплазмі і ядрах уражених клітин. Герпесвірусні анти-гени можна виявити і за допомогою імунодифузії в гелі з відповідними преципі-туючими сироватками. При наявності діагностичних тест-систем і відповідної апаратури можна використати полімеразну ланцюгову реакцію.
Виділення вірусів проводять на первинних і перещеплюваних культурах клітин щитоподібної залози людини, фібробластів, ниркового епітелію, амніона людини тощо. Цитопатична дія носить острівковий характер, розвивається по-вільно і супроводжується утворенням багатоядерних клітин з характерними вклю-ченнями.
Ідентифікацію виділених вірусів проводять в реакціях нейтралізації, зв’язу-вання комплементу і непрямої імунофлуоресценції.
Серологічна діагностика проводиться на основі постановки реакції зв’язу-вання комплементу, нейтралізації, непрямої імунофлуоресценції з парними сиро-ватками хворих. Необхідною умовою для постановки діагнозу є 4-кратне збільшен-ня титру антитіл. Останнім часом для серологічної діагностики частіше викорис-товують імуноферментний аналіз.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 670 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |
|