АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальні ознаки кампілобактерій і гелікобактерій

223 Таблиця 46

Примітка: “+” – позитивна ознака; “–” – негативна ознака; Р – резистентні; Ч – чутливі

Серологічний метод діагностики захворювань проводять значно рідше. Він відіграє важливу роль при масових епідеміологічних обстеженнях в ряді країн американського і африканського континентів. В Україні такі дослідження поки що не проводились.

Для виявлення антитіл можна використовувати практично всі серологічні тести. Але перевагу віддають реакції непрямої імунофлуоресценції та методу іму-ноферментного аналізу. Можна застосовувати і реакції звичайної аглютинації, латекс-аглютинації та непрямої гемаглютинації. Є повідомлення про використан-ня імуноблотінгу та радіоімунного методу для визначення антитіл до С.jejuni і H.pylorі. Вони мають винятково високу чутливість, але досить дорогі і широкого вжитку не набудуть.

Чума

Чума – гостра, зоонозна особливо небезпечна, карантинна інфекційна хворо-ба з ураженнями шкіри, лімфатичних вузлів, легень, геморагічною септицемією й інтоксикацією. Збудник чуми – Yersinia pestis – належить до роду Yersinia родини Enterobacteriaceae. До цього роду входять ще два патогенних для людини види ієрсиній: Y. рseudotuberculosis, Y. еnterocolitica. Крім трьох основних збудників ієрсиніозів виділяють ще 8 видів, які в інфекційній патології людини значення не мають, правда, окремі з них можуть зрідка викликати опортуністичні інфекції.

Джерелом чуми в природі є різні види диких і домашніх тварин, гризунів, а перенощиками – їх блохи. Проникаючи в людську спільноту, чумна інфекція може стати антропонозом, який розповсюджується у вигляді епідемій і пандемій.

Збудник чуми має кілька антигенів, із них найбільш вивчені D-, F1-, T-, V-, W. Але серологічне його типування розроблено ще недостатньо і в рутинній лабо-раторній практиці не використовується.

Мікробіологічне дослідження проводиться з метою діагностики захворюван-ня, виявлення інфікування тварин і перенощиків в ендемічних осередках та вста-новлення контамінації ієрсиніями різних об’єктів оточуючого середовища. При цьому використовують бактеріоскопічний, бактеріологічний, біологічний і серо-логічний методи, а також алергічну пробу з пестином для ретроспективної діагнос-

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

тики. Перший випадок захворювання на чуму у людини повинен бути обов’язково підтверджений виділенням збудника.

Взяття матеріалу для дослідження як і всі етапи виділення збудника та роботи з гризунами чи лабораторними тваринами проводять у протичумних кос-тюмах першого типу. В лабораторії потрібно створити суворий протиепідемічний і дезінфекційний режими, які регламентовані спеціальними інструкціями. Залеж-но від клінічної форми чуми, від хворого беруть такі матеріали: виділення з ви-разки або карбункула (шкірна форма); пунктат із бубону (бубонна форма), кров (при всіх формах), фекалії та спинномозкову рідину (при ураженнях кишечника або мозкових оболонок). Матеріал важливо взяти до початку антибіотикотерапії. При направленні секційного матеріалу беруть кров, кістковий мозок, шматочки паренхіматозних органів. Крім того, до лабораторії доставляють живих і загиблих гризунів, бліх, харчові продукти, воду. В окремих випадках досліджують повітря, змиви з поверхні об’єктів.

Взятий матеріал вміщують у скляні банки з притертими пробками, обгорта-ють вощаним папером, зовні їх обтирають 5 % розчином лізолу, наклеюють ети-кетку, на якій вказують дату, місце, характер матеріалу, прізвище хворого, діагноз. Банки щільно вкладають у герметичну тару, надписують “верх” і направляють службовим транспортом із довіреною особою до найближчої протичумної уста-нови або лабораторії для діагностики особливо небезпечних інфекцій. Персонал, що проводив забір матеріалу, підлягає повній санітарній обробці.

Бактеріоскопія. З досліджуваного матеріалу в лабораторії виготовляють 5-6 мазків, фіксують їх етанолом або сумішшю спирту й ефіру протягом 15-20 хв. Один мазок забарвлюють за Грамом, другий – метиленовою синькою, третій – міченою люмінесцентною сироваткою проти Y. pestis (пряма РІФ), 2-3 мазки зали-шають у резерві. Виявлення в мазках характерних, біполярно забарвлених, овоїд-них, грамнегативних бактерій (рис. 68; див. вкл., рис. 15), які дають до того ж специфічне люмінесцентне світіння у вигляді яскравого зеленуватого ореолу на-вколо клітин, при характерних клінічних симптомах та врахуванні епідеміологіч-ної ситуації, дає право поставити попередній діагноз чуми.

Бактеріологічне дослідження. Незважаючи
на характерну клінічну картину захворювання, бак-
теріологічну діагностику треба проводити обов’яз-
ков о в усіх випадках. Для посівів використовують
високопоживні середовища з додаванням стимуля-
торів росту, хоч палички чуми невибагливі до жи-
вильних середовищ. Досліджувані матеріали, не
контаміновані сторонньою мікрофлорою (кров, пун-
ктат бубонів, ліквор), сіють у флакони, що містять
50-100 мл МПБ і паралельно в чашки з МПА або
агаром Хотінгера. Матеріал, забруднений супут-
_{Рис. 68. Збудник чуми у мазку} ньою флорою, висівають на МПА з сульфітом на-
_{з бубону.} трію, середовища Туманського (МПА з 1 % гемо-

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 225

лізованої крові та генціановим фіолетовим в концентрації 1:100000-1:400000) або Коробкової (0,15 % напіврідкий агар з 0,3 % гемолізованої крові та генціановим фіолетовим 1:200000). Для інактивації чумного фагу на поверхню щільних сере-довищ наносять і рівномірно розподіляють 0,1 мл антифагової сироватки. Посіви вирощують при 28 °С і 37 °С.

Через 18-20 год на рідких середовищах появляється плівка із спущеними до-низу ниткоподібними утвореннями, подібними до сталактитів, на дні утворюєть-ся пухкий осад. Розвиток колоній на щільних середовищах проходить три стадії. Через 10-12 год під мікроскопом ріст нагадує скупчення безбарвних пластинок (стадія “битого скла”). Пізніше (18-20 год) утворюються колонії з опуклим кала-мутно-білим центром, оточеним фестончастою каймою (стадія “мереживної хус-тинки”). Через 40-48 год наступає фаза “дорослих колоній” із буруватим центром і зазубреною периферичною зоною (рис. 69).

Із типових колоній готують мазки, забарвлюють за Грамом і метиленовим синім, роблять пересів на скошений агар (або бульйон) для виділення чистої куль-тури. Наступного дня, переконавшись що культура чиста, приступають до її іден-тифікації. Для цього проводять реакцію аглютинації і преципітації з діагностич-ними антисироватками проти соматичного і капсульного антигенів, ставлять РНГА з ліофілізованими еритроцитарними антитільними діагностикумами, пробу на лізис чумним бактеріофагом і заражають чистою культурою гвінейських свинок. Обо-в’язково визначають антибіотикочутливість дискодифузійним методом на агарі або методом серійних розведень у бульйоні.

Чисту культуру засівають в середовища Гісса для визначення ферментатив-них властивостей. Збудник чуми розкладає до кислоти глюкозу, маніт, галактозу, левульозу, ксилозу, окремі штами ферментують арабінозу і гліцерин.

Свіжовиділені штами не розкладають адоніт, рамнозу і сахарозу, не виділя-ють оксидазу, уреазу, але мають фермент каталазу, не згортають молоко, не утво-рюють індол. Необхідно провести диференціацію Y. pestis від інших ієрсиній (табл. 47).

Визначальнми ознаками при ідентифікації збудника чуми є аглютинація куль-тури антисироватками, лізис чумним бактеріофагом і позитивна біопроба.

Біологічне дослідження при діагностиці чуми є обов’язковим. Біологічну пробу ставлять як із пер-винним матеріалом, так і з виділеною чистою куль-турою. Для зараження використовують гвінейських свинок, рідше – білих мишей. Якщо матеріал не кон-тамінований супутньою мікрофлорою (кров, пунк-тат бубону), його вводять підшкірно або внутрішнь-оочеревинно. При забрудненні матеріалу сторонньою флорою зараження проводять шляхом втирання емульгованого матеріалу в депільовану і скарифіко-вану шкіру живота гвінейської свинки. При пози- _{Рис. 69. Колонії Y. pestis.}