АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кандидоз

Прочитайте:
  1. Висцеральный и генерализованный кандидоз Кандидоз центральной нервной системы
  2. Возбудители кандидозов все,
  3. Врожденный и неонатальный кандидоз
  4. Грибковая (кандидозная) пневмония
  5. Грибковые заб-я кожи: кератомикозы, дерматофитии, трихомикозы, кандидоз. Этиология, патогенез, эпидемиология, диагностика, клинические разновидности, лечение, профилактика.
  6. Для клеточного иммунитета при кандидозах характерно все,
  7. Другие проявления висцерального кандидоза и генерализованный кандидоз
  8. КАНДИДАМИКОЗ (кандидоз, молочница, оидиомикоз, соормикоз)
  9. Кандидоз
  10. Кандидоз

Кандидоз (кандидомікоз) – опортуністична інфекційна хвороба шкіри, сли-зових оболонок і внутрішніх органів, яку викликають дріжджоподібні гриби роду Candida родини Cryptococcaceaе класу дейтероміцетів. Основним збудником є Candida albicans, значно рідше – C. tropicales, C. krusei, C. guillermondii, C. lusitaniae. Від інших грибів вони відрізняються відсутністю справжнього міце-лію. Часом утворюють псевдоміцелій – подовжені клітини, що об’єднуються в ланцюжки, які можуть мати термінальні хламідоспори.

Кандидоз зустрічається повсюдно, найчастіше як ускладнення після багатьох інфекційних захворювань, при довготривалому нераціональному лікуванні анти-біотиками і антисептиками, які пригнічують нормальну мікрофлору організму, при первинних і вторинних імунодефіцитах. Виділяють чотири основні форми кандидозів:

1. Локальні – ураження шкіри, нігтів, нігтьових валиків, слизових оболонок рота, глотки, вагіни, вульви.

2. Системні – ураження дихальних шляхів, кишечника, сечостатевої та цент-ральної нервової систем.

3. Генералізовані – хронічний гранульоматозний кандидоз, септикопіємія.

4. Вторинні (алергічні) кандидози – на фоні сенсибілізації організму виника-ють нові вогнища запалення, в яких збудник відсутній.


Розділ 16. Лабораторна діагностика окремих мікозів



Мікробіологічна діагностика кандидозів включає мікроскопію патологічно-го матеріалу, виділення чистих культур грибів, проведення серологічних реакцій і постановку алергічних проб. При локальних і системних формах захворювання матеріал для дослідження беруть з уражених ділянок – лусочки шкіри, зскрібки з нігтів, слиз, гній, харкотиння, сечу, жовч, ліквор, випорожнення; при генералізо-ваних – кров, пунктати абсцесів, біопсійний матеріал; від трупів – кров із серця, шматочки паренхіматозних органів.

Мікроскопічне дослідження. Під звичайним світловим, фазово-контрастним або аноптральним мікроскопом вивчають нативні (незабарвлені) препарати чи мазки. Щільний патологічний матеріал (шкірні лусочки, зскрібки з нігтів, некро-тизовані тканини тощо) вносять у краплю 10 % розчину гідроксиду калію або натрію на предметному склі, обережно підігрівають над полум’ям газового паль-ника протягом 1 хв і накривають покривним скельцем. Матеріал рідкої консис-тенції досліджують у суміші спирту з гліцерином і водою у співвідношені 2:1:2, або в розчині Люголю подвійної концентрації в препаратах надавленої краплі без підігрівання. Мікроскопування проводять спочатку за допомогою об’єктиву 8×, а потім 40х. При наявності в досліджуваному матеріалі кандид у нативних препара-тах виявляють круглі або овальні дріжджові клітини, що брунькуються, і псевдо-міцелій (рис. 96).

12 3

Рис. 96. C. albicans: 1 – мазок із матеріалу; 2 – колонії; 3 – псевдоміцелій і хламідоспори (за П.Н. Кашкіним і В.В. Лісіним, 1983).

Гриби кандиди зустрічаються на шкірі, слизових оболонках і у здорових лю-дей, але, як правило, в невеликій кількості. То м у для більш достовірної діагности-ки кандидозу важливе кількісне визначення кандид у досліджуваному матеріалі. Виявлення великої їх кількості в патологічних виділеннях (особливо при значних розведеннях) вказує на можливість кандидозу.

Кращі результати дає дослідження забарвлених препаратів. Висушений тонкий мазок на предметному склі фіксують метиловим спиртом або в суміші Никифоро-ва й забарвлюють метиленовим синім (1-3 хв), генціановим фіолетовим (2-3 хв), фуксином Пфейфера (1-2 хв). Ще краще фарбувати мазки складними методами. При забарвленні за Грамом кандиди мають темно-фіолетовий колір, за Цілем-



Частина V. Мікози


Нільсеном – синій із рожево-жовтуватими включеннями ліпідів, за Романовським-Гімзою – рожево-жовтий із фіолетовими включеннями волютину.

Кандиди можна виявити й при гістологічному дослідженні зрізів із ураже-них тканин, забарвлених за методом Грама-Вейгерта або Шабадаша. При ранніх строках ураження можна застосувати прямий метод флуоресценції при обробці мазків ізотіоціанатом флуоресцеїну, який дає яскраве золотаво-зелене світіння.

Більш надійно діагноз кандидозу встановлюють за допомогою виділення чистої культури C. albicans.

Мікологічне дослідження. Будь-який патологічний матеріал сіють кількісним методом на щільне середовище Сабуро або сусло-агар, а також у глюкозний МПБ. До стерильних середовищ перед посівом добавляють пеніцилін і стрептоміцин для пригнічення росту супутньої бактеріальної флори. Посіви вирощують при температурі 30 °С. При рості більше 1000 типових колоній з розрахунку на 1 г досліджуваного матеріалу роблять висновок, що кандиди є етіологічним агентом захворювання.

Ізольовані колонії C. albicans на агарі Сабуро круглі, білувато-кремові, блис-кучі, гладенькі, з рівними краями, нагадують краплі майонезу. Вони глибоко вро-стають у середовище. Для виявлення псевдоміцелію колонії відсівають у одне з рідких середовищ – глюкозний МПБ, картопляну воду або моркв’яно-рисовий відвар. Спочатку з’являється каламуть або осад, рідше – плівка на поверхні сере-довища. Псевдоміцелій виявляють на 3-5 день або пізніше при мікроскопічному дослідженні надавленої краплі, користуючись об’єктивом 8×.

Диференціально-діагностичні ознаки C. albicans мають важливе значення для ідентифікації, оскільки цей вид є основним збудником кандидозу. На терміналь-них нитках псевдоміцелію C. albicans утворюються хламідоспори – двоконтурні круглі структури діаметром 10-20 мкм, бластоспори з’являються в результаті брунь-кування, розташовуються нерегулярно з обох боків псевдоміцелію.

При культивуванні в сироватці або яєчному білкові при 37 °С через 2-4 год бла-стоспори утворюють характерні “ростові трубки” або RB – фактор. Ті штами, які за такий короткий строк не набувають “ ростових трубок”, як правило, не вірулентні.

Для ідентифікації видів грибів роду Candіda використовують також їх фермен-тативну активність. C. albicans розкладає глюкозу, мальтозу і галактозу до кисло-ти й газу, С. tropicales – розкладає ті ж вуглеводи і додаткову сахарозу, а C. krusei – лише лактозу.

Серологічна діагностика проводиться здебільшого при вісцеральних фор-мах кандидозів. При цьому використовують реакції аглютинації, зв’язування ком-плементу, преципітації, непрямої гемаглютинації, зустрічного імуноелектрофо-резу та метод ІФА з парними сироватками з використанням загальноприйнятих методик. Результати вважають позитивними при наростанні титру відповідних антитіл у 4 і більше разів. Для постановки реакції аглютинації, преципітації та зв’язування комплементу краще використовувати антигени з культур, виділених від даного хворого (автоштами). Для більш надійної серологічної діагностики кандидозу краще використовувати не одну з названих реакцій, а дві-три.


Розділ 16. Лабораторна діагностика окремих мікозів



Біологічна проба використовується при необхідності визначити патогенність і вірулентність C. albicans. Виділену від хворого культуру вводять внутрішньо-венно білим мишам або кроликам. Патогенними визнають ті культури, які в дозі 1 млн клітин викликають загибель мишей протягом п’яти діб, а кроликів – через дев’ять діб.

Шкірні алергічні проби проводять шляхом внутрішньошкірного введення кандида-алергену. В якості алергену можна використовувати полівалентну вакци-ну, що містить 200 млн клітин в 1 мл. Після нагрівання вакцини при 80 °С протя-гом 2-х год її вводять в об’ємі 0,1 мл внутрішньошкірно. Позитивну реакцію (гіпе-ремія, набряк, папула) враховують через 24-48 год. Алергічна проба при кандидо-зах малоспецифічна, оскільки сенсибілізація до грибкових антигенів зустрічається дуже часто й повсюдно.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 725 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)