 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Жовта гарячка. Вірус жо вто ї гарячки – типовий флавівірус, нестійкий у зовнішньому середо-вищі, швидко втрачає свою активність при підвищеній температурі (60 °С)
Вірус жо вто ї гарячки – типовий флавівірус, нестійкий у зовнішньому середо-вищі, швидко втрачає свою активність при підвищеній температурі (60 °С), кис-лому середовищі, при дії ультрафіолетового проміння, детергентів і органічних розчинників, а також хлормістких дезінфектантів. Для культивування вірусу використовують мишей, курячі ембріони і різно-манітні культури клітин: Детройт-6, BHK-21, HeLa, KB, фібробласти курячих ем-бріонів. Жовта гарячка – особливо небезпечна, карантинна хвороба, яка може розпов-сюджуватися серед людей у вигляді епідемій. Ареалом вірусу є тропічні райони Розділ 13. Лабораторна діагностика вірусних інфекцій Африки, Південної і Центральної Америки, зустрічаються випадки захворювань в країнах Середземноморського регіону: Італії, Іспанії, Португалії, Франції. Існу-ють дві епідемічні форми жовтої гарячки – джунглева і міська. Природним вогни-щем вірусу в природі є мавпи, переносником – комарі. При міській формі хвороби джерелом інфекції є хворі люди, а переносником комарі. При укусі комара віруси по лімфатичних судинах потрапляють у лімфатичні вузли, де розмножуються, і звідти проникають у кров і гематогенним шляхом роз-повсюджуються по всьому організму, уражуючи печінку, селезінку, нирки, кістко-вий мозок. Інкубаційний період в середньому триває 3-7 діб. Хвороба розвиваєть-ся швидко, з гарячкою, сильним головним болем, світлобоязню, болем у м’язах, нудотою та блюванням. Характерно виражена гіперемія обличчя, верхньої части-ни тулуба, ін’єкція склер і кон’юнктиви. На 3-4 добу може розвиватись жовтяни-ця. Як правило, хворі гинуть в результаті розвитку геморагічного синдрому і пе-чінково-ниркової недостатності. Діагностика. Вірусологічна діагностика жовтої гарячки проводиться тільки в лабораторіях закритого типу, що мають право працювати із збудниками особли-во небезпечних інфекцій. Матеріалом для виділення вірусу служить кров, яку забирають в перші 5 днів захворювання, а також суспензії шматочків печінки і мозку, взятих від померлих. З цією метою досліджуваний матеріал вводять у мозок мишам або заражують ку-рячі ембріони чи чутливі культури клітин. У заражених дорослих мишей через два тижні розвивається смертельний енцефаліт, а мишенята-сисунці гинуть на 5-6-ий день після зараження з попереднім розвитком атаксії і паралічів. Ідентифікацію вірусів проводять за допомогою РГГА, РЗК, РН. Проте найча-стіше використовують реакцію нейтралізації на білих мишах. У даний час набули застосування ІФА і ПЛР. Серологічну діагностику здійснюють з використанням ІФА, РЗК, РН з пар-ними сироватками хворого. Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 744 | Нарушение авторских прав |