АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мікобактеріози

У навколишньому середовищі існує багато атипових потенційно патогенних мікобактерій. Частина з них виділяється від людей і тварин при різноманітних захворюваннях легень, шкіри, лімфатичних вузлів, інших тканин і органів. Вони отримали загальну назву мікобактеріози. Роль умовно-патогенних мікобактерій в інфекційній патології людини зростає з кожним роком. У цю групу захворювань не входять туберкульоз і проказа, хоч деякі з них мають подібний перебіг. Існуючі методи лікування туберкульозу і мікобактеріозів різні, у зв’язку з чим мікробіоло-гічна ідентифікація збудників набуває особливого значення.


Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 281

За класифікацією Раньйона атипові мікобактерії поділяються на 4 групи: фотохромогенні, скотохромогенні, нефотохромогенні та швидкоростучі.

До фотохромогенних мікобактерій належать Mycobacterium kansasii, M. mari-num, M. ulcerans, M. simiaе, M. szulgai. Всі вони кислотостійкі, утворюють жо вт о-оранжевий пігмент на світлі, викликають туберкульозоподібні захворювання легень, лімфаденіти, ураження шкіри і підшкірної клітковини. M. ulcerans, на-приклад, спричиняє виразку Бурулі.

С кот охромогенні мікобактерії (M. scrofulaceum, M. aqua е, M. flavescens та ін.) утворюють жовто-оранжевий пігмент у темноті, викликають шийні лімфаденіти у дітей, рідше патологічні процеси в легенях.

Нефотохромогенні види – M. avium, M. intracellulare, M. xenopi – мають дуже слабку пігментацію колоній, або вони зовсім не забарвлені, викликають туберку-льозоподібні захворювання легень, шкіри, нирок, кісток і суглобів, небезпечні для хворих з імунодефіцитами, особливо при ВІЛ-інфекції. Вони викликають тубер-кульоз у птахів і рідко у людини (M. avium).

До групи швидкоростучих мікобактерій віднесені M. fortuitum, M. friеdmanii, M. malmoense, M. smegmatis, M. phlei. Вони причетні до виникнення абсцесів після ін’єкцій у наркоманів, запалення навколо імплантованих об’єктів (наприклад, про-тезів серцевих клапанів). Ураження легень і лімфаденіти у дітей викликає M. mal-moense. Практичне значення в плані диференціації різних видів мікобактерій має M. smegmatis, особливо при лабораторній діагностиці захворювань сечостатевої системи.

Мікробіологічна діагностика. Матеріалом для дослідження служить харко-тиння, вміст виразок та інших уражень шкіри, пунктати лімфатичних вузлів, про-мивні води бронхів, сеча та ін. Лабораторні дослідження проводять за тими ж принципами і методами, що й при туберкульозі.

Після первинної мікроскопії матеріал сіють на середовища Левенштейна-Йенсена, Фінна і обов’язково на середовище з саліцилатом натрію. Перед посівом патологічний матеріал обробляють 15-20 хв 2-5 % розчином сірчаної кислоти або 10 % розчином фосфату натрію протягом 18-20 год при 37 °С. Атипові мікобак-терії більш чутливі до такої обробки, ніж палички туберкульозу. Якщо обробляти харкотиння малахітовим зеленим або генціановим фіолетовим – виділення збуд-ників мікобактеріозів збільшується в 3-4 рази.

Для ідентифікації атипових мікобактерій запропоновано багато тестів. Однак у бактеріологічних лабораторіях практичних медичних установ використати їх про-сто неможливо. Найчастіше для встановлення виду збудника враховують колір ко -лоній, швидкість росту субкультур, ріст при різних температурах і особливо на середовищі з саліцилатом натрію, визначення каталази, синтезу ніацину та ін. Прак-тично всі види атипових мікобактерій дають ріст на середовищі з саліцилатом на-трію, в той час як збудники туберкульозу на ньому не ростуть. Ніацин синтезує лише M.tuberculosis, а збудники мікобактеріозів не утворюють нікотинової кислоти.

Розроблені методи ідентифікації атипових мікобактерій в реакціях преципі-тації і фаголізису. Серологічні реакції для діагностики мікобактеріозів, особливо



Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія


такі як РЗК, РІФ, РНГА, можна буде використовувати при умові виготовлення спе-цифічних тест-систем. Великі можливості для визначення збудників цих захво-рювань відкриває впровадження полімеразної ланцюгової реакції.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 650 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)