 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Оцінка клітинного імунітету – стану Т-системи1. Шкірні проби гіперчутливості сповільненого типу. Показником гіпер-чутливості сповільненого типу, а відповідно реактивності системи Т-лімфоцитів, є позитивні проби при внутрішньошкірному введенні певних антигенів. По-пер-ше, це класична реакція Пірке, яка характеризується почервонінням, а іноді на-бряком, в місці введення туберкуліну або його очищеного препарату РРD. Можна вводити правцевий, дифтерійний або стрептококові антигени. 2. Стимуляція лімфоцитів in vitro. У певних ситуаціях лімфоцити крові після їх стимуляції in vitro збільшуються в розмірах і перетворюються в бластопо-дібні клітини, які активно синтезують ДНК. Цей феномен називається реакцією бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ). Для її постановки використовують Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань специфічні (антигени) і неспецифічні мітогени (ФГА, конканавалін А, мітоген лаконосу). Максимально виражена реакція після антигенної стимуляції спостерігається на 4-5 добу після культивування, на неспецифічні мітогени – на 3 добу. Порівнян-ня результатів завжди проводять по відношенню до нестимульованого контролю. Найкращий спосіб обліку реакції базується на здатності клітин, що діляться, син-тезувати ДНК. Збільшення мітотичної активності клітин (Т- і В-лімфоцитів) можна визначити за зростанням синтезу ДНК, додаючи за 4-6 год до кінця культивування мічені попередники ДНК (наприклад, Н3- тимідин). Кількість захопленого кліти-нами ізотопу визначають за допомогою сцинтиляційного лічильника. Відношен-ня величини включення Н3-тимідину в стимульованих культурах до величин вклю-чення Н3-тимідину в культурах без стимуляції, відображає вираженість бластоге-незу і називається індексом або коефіцієнтом стимуляції. Чим вищий цей показник, тим сильніше виражена РБТЛ. В нормальних умовах у здорових осіб індекс сти-муляції складає 10-20 і вище. 3. Кількісні тести визначення Т-лімфоцитів. Т-лімфоцити підраховують за допомогою визначення Е-розеткоутворюючих клітин. Проте, як вже зазнача-лось, оптимальними сучасними методами є методи, в яких використовують мічені моноклональні антитіла до основного маркера Т-лімфоцитів – CD3. 4. Визначення субпопуляцій Т-лімфоцитів. Субпопуляції Т-лімфоцитів – Т-хелпери і Т-кілери визначають цитофлуорометричним способом з використан-ням мічених специфічних моноклональних антитіл відповідно проти CD4 і CD8. 5.Функціональна оцінка Т-хелперів. Із периферичної крові виділяють чисту суспензію В-лімфоцитів, культивують її in vitro з додаванням клітин, хелперну активність яких хочуть визначити. Оцінку хелперного ефекту проводять за вели-чиною приросту синтезу імуноглобулінів по відношенню до культур, в які не до-давали лімфоцити із хелперною активністю. Облік синтезу імуноглобулінів ве-деться радіоімунним або імуноферментним методом. 6. Визначення медіаторів лімфоцитів (лімфокінів). Активація лімфоцитів антигенами або іншими біологічними стимуляторами (мітогени, АЛС і т.д.) зу-мовлює синтез лімфоцитами лімфокінів (фактор переносу, фактор, що пригнічує міграцію макрофагів МІФ, хемотаксичний фактор, лімфотоксин, інтерферони, інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин та інші). Визначення кількості та активності цих речовин дозволяє робити певні висновки про функціональну здатність лімфо-цитів, має значення в діагностиці сепсису й визначенні ефективності протипух-линної терапії. 7. Цитотоксична активність К- і ПК-клітин. Лімфоцити, виділені із крові здорових донорів, можуть руйнувати клітини-мішені, які покриті (сенсибілізовані) специфічними антитілами. Цей тип цитотоксичності одержав назву антитілозалеж-ної клітинно-обумовленої цитотоксичної реакції. Такі лімфоцити були названі К-клі-тинами (К – кілер). Це великі гранулярні клітини, основним маркером яких є CD16. Для виявлення активності К-клітин використовують еритроцити, які сенси-білізують специфічними антитілами. Після такої сенсибілізації еритроцити (кліти- Частина ІІ. Імунологія ни-мішені) мітять 51Сr та інкубують з лімфоцитами. Останні, лізуючи еритроцити, зумовлюють виділення в середовище радіоактивного хрому. Чим більше ізотопу вивільняється в середовище, тим вища величина цитотоксичності К-лімфоцитів. Зміна показників цього тесту може спостерігатися при автоімунних захворюван-нях, а також при деяких імунодефіцитних станах. Природні кілери (ПК-клітини) знищують чужорідні клітини без участі ан-титіл. Специфічним їх маркером є CD56. Їх можна виявити, якщо змішати лімфо-цити із пухлинними клітинами, міченими радіоактивним хромом. За кількістю виходу із зруйнованих клітин радіоактивної речовини, роблять висновок про ак-тивність природних кілерів. Як К-клітини, так і ПК-клітини т акож можна визначати за допомогою цито-флуорометричного методу, використовуючи відповідні моноклональні антимар-керні антитіла (анти CD16 і CD56). Слід зауважити, що існує популяція кілерних клітин, яка володіє одночасно двома вищевказаними антигенними маркерами (CD16 і CD56). Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 908 | Нарушение авторских прав |