АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ШПИТАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ

Захворювання мікробної етіології, що виникають у госпіталізованих хворих під час перебування їх у стаціонарах або у медичних працівників під час роботи в них, називаються нозокоміальними або внутрішньолікарняними (шпитальни-ми) інфекціями.

Зустрічаються вони в усіх країнах світу і є серйозною проблемою для ліку-вально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Вони, як правило, приєдну-ються до основного захворювання або вперше виникають у новонароджених

Розрізняють такі основні групи нозокоміальних інфекцій: бактеріємії й сеп-тицемії, гнійно-запальні ускладнення ран і опіків, гострі кишкові, респіраторні, урогенітальні, посттрансфузійні інфекції та захворювання, обумовлені довготри-валим лікуванням антибіотиками.

Збудниками цих захворювань можуть бути найрізноманітніші види бактерій, вірусів, грибів і найпростіших. Однак провідна роль належить представникам кокової групи, бактероїдам, клостридіям та численним грамнегатавним паличкам Питома вага грамнегативних бактерій у виникненні шпитальних інфекцій з року в рік зростає.

Мікробіологічна діагностика внутрішньолікарняних інфекцій має свої особ-ливості і труднощі У зв'язку з великою різноманітністю збудників потрібно засто-совувати різні методи дослідження При бактеріологічній діагностиці гнійно-за-пальних захворювань часто виділяють мікробні асоціації (стафілококи і грамне-гативні бактерії, декілька видів ентеробактерій тощо) Коли ж виділяють умовно-патогенні мікроорганізми, важливо визначати їх кількість у досліджува-ному матеріалі. Критична концентрація складає 10⁵-10⁶ клітин в 1 мл. Але кількість мікробів у досліджуваному матеріалі може дуже різнитися. Том у важливо прово-дити і видову ідентифікацію бактерій та визначати їх потенційні патогенні влас-тивості. Необхідно також ставити відповідні серологічні реакції для виявлення специфічних антигенів у крові хворого, визначати антитіла (особливо наростання їх титру) до автоштамів, і тим самим обгрунтовано підтверджувати діагноз.

Частина ІV. Вірусологія

Нижче наведені основні методичні прийоми мікробіологічної діагностики окремих госпітальних інфекцій, які найчастіше зустрічаються в лікарняних зак-ладах.

Бактеріємії й септицемії, як одні з тяжких форм назокоміальних інфекцій, можуть спричинити практично майже всі види патогенних мікроорганізмів. Грам-позитивні бактеріємії найчастіше викликають золотисті й епідермальні стафіло-коки та стрептококи, а грамнегативні бактеріємії – ешерихії, клебсієли, псевдомо-нади, протей, серації, нейсерії. Збудниками септицемій найчастіше є бактероїди та клостридії.

Точний діагноз цих форм нозокоміальних інфекцій можна встановити лише після виділення гемокультури. Для проведення мікробіологічного аналізу беруть лише венозну кров (по можливості до прийому або через 12-24 год після останнього прийому антибактеріальних препаратів). При цьому необхідно дотримуватись, жор-стких правил асептики В місці венепункції шкіру обробляють 70 % спиртом, потім одним із антисептиків (йодоформ, хлоргексидин) і знову спиртом. Оброблена поверх-ня повинна висохнути і лише через 1-2 хв беруть 10-20 мл крові (у дітей 3-5 мл).

Посіви проводять у 2 флакони (по 5-10 мл) із збагаченими живильними сере-довищами у співвідношенні 1:10 і швидко надсилають до лабораторії, не допус-каючи заморожування Один флакон інкубують у звичайних аеробних умовах, дру-гий – заливають вазеліновим маслом, щоб забезпечити ріст анаеробів Для виді-лення аеробних бактерій використовують “подвійне середовище” (скошений агар і цукровий бульйон у одному флаконі: посів крові проводять у бульйон і при інку-бації періодично зрошують ним скошену частину агару, на якому потім вироста-ють ізольовані колонії). Для анаеробних бактерій використовують тіогліколевий бульйон та середовище Кітта-Тароцці, для грибів – рідке середовище Сабуро.

Мікроскопічне дослідження крові, зазвичай, не проводять, оскільки виявити бактерії у мазках вдається дуже рідко.

Засіяні середовища у флаконах витримують у термостаті при 37 °С впродовж 7 днів, контролюючи наявність росту макро- і мікроскопічно кожного дня, роб-лять висіви на відповідні щільні середовища з метою виділення та ідентифікації чистих культур, вивчення їх біологічних властивостей і чутливості до антибіо-тиків. При відсутності росту протягом тижня проводять повторне дослідження на 14-ий день. Якщо росту немає протягом двох тижнів, результат вважають негатив-ним. При виділенні бактероїдів дослідження може тривати три і більше тижнів.

Для підвищення частоти виявлення бактерій рекомендують брати кров для виділення гемокультури тричі впродовж доби.

Захворювання дихальних шляхів (риніти, фарингіти, бронхіти, пневмонії, абсцеси і гангрени легень та ін.) викликають паличка інфлуенци, пневмококи, мікоплазми, пневмоцисти, а також орто- і параміксовіруси, рино- і коронавіруси, адено- і респіраторно-синцитіальні віруси. Внутрішньолікарняні інфекції дихаль-них шляхів (особливо пневмонії) домінують серед всіх інших захворювань.

Основним матеріалом для дослідження є мазки з носа, рото- і носоглотки, харкотиння та промивні води бронхів. Порівняно рідко досліджують біоптати ле-

Розділ 14. Шпитальні інфекції

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1026 | Нарушение авторских прав