 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ентеровірусні інфекціїЕнтеровіруси людини входять до родини Picornaviridae, яка нараховує понад 70 представників: 3 серотипи поліовірусу, 29 серотипів вірусів Коксакі, 32 серо-типи вірусів ЕСНО і 4 ентеровіруси 68-71-го серотипів. Сюди віднесено також і вірус гепатиту А, який часто називають ентеровірусом 72-го серотипу. Для лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій використовують віру-сологічні, серологічні та експрес-методи. Останнім часом різко знизилась захво-рюваність на поліомієліт і зросла кількість поліомієлітоподібних захворювань, які викликають віруси Коксакі, ЕСНО. Отже, вірусологічні дослідження необхід-но проводити одночасно на виявлення всіх ентеровірусів. Матеріалом для дослідження служать випорожнення хворих протягом пер-шого тижня, змиви з носоглотки не пізніше третього дня, кров, ліквор, сеча не пізніше п’ятого дня, сироватка крові в перший і 14 дні; в разі смерті – шматочки мозку, внутрішніх органів, лімфовузли. Випорожнення беруть у пеніцилінові флакони, емульгують у розчині Хенкса, центрифугують і додають ефір та антибіотики. Змиви з носоглотки отримують шляхом двократного полоскання горла стерильним ізотонічним розчином хлориду натрію, освітлюють центрифугуванням і обробляють ефіром та антибіотиками. Середню порцію сечі (10 мл) також обробляють пеніциліном і стрептоміцином. Кров та ліквор використовують для вірусологічних досліджень без поперед-ньої обробки. Секційний матеріал емульгують у стерильних ступках з піском, го-тують 20 % суспензію в розчині Хенкса, центрифугують і додають антибіотики Вірусологічні дослідження. Виділення та ідентифікація ентеровірусів є ос-новним методом лабораторної діагностики. Для цього використовують різноманітні культури клітин та лабораторних тварин. Оброблений, як вище зазначено, клінічний матеріал інокулюють у 2-3 види перещеплюваних і первинних культур клітин. Наприклад, для виділення всіх 3-ох типів вірусу поліомієліту використовують пер- Частина ІV. Вірусологія винні культури клітин нирок мавп і перещеплювані клітини HeLa, Vero, HЕp-2. Віруси Коксакі В, ЕСНО успішно виділяють на клітинах ниркового епітелію мавп та на багатьох клітинах людського походження (RH, HeLa, HЕp-2 та інші). Виді-лення вірусів Коксаки А здійснюється на культурі клітин RD. При розмноженні ентеровірусів у культурі клітин мікроскопічно виявляють цитопатичну дію. Інфіковані клітини зморщуються, стають маленькими, кругли-ми, в їх ядрах виникає пікноз. Пізніше клітини повністю руйнуються і відпадають від стінки флакона. Такі зміни викликає вірус поліомієліту, більшість серотипів вірусів Коксакі В, ЕСНО, деякі серотипи вірусів Коксакі А. В клітинах амніону людини, епітелію нирок, диплоїдних клітинах W1-38 та RD добре репродукують-ся віруси Коксакі А та окремі серотипи вірусів ЕСНО. Віруси Коксакі А і В успішно виділяють із досліджуваного матеріалу шля-хом зараження одноденних мишей-сисунців у мозок (0,01 мл), під шкіру (0,03 мл) або в черевну порожнину (0,05 мл). За інфікованими мишами ведуть спостере-ження протягом 14 днів. При наявності в матеріалі вірусів Коксакі А на 2-5 день у тварин появляються збудження, тремор, парези і паралічі м’язів спини і кінцівок. При Коксакі В-інфекції на 4-9 день у новонароджених мишей виникають спас-тичні паралічі. З тканин і органів тварин, що загинули, готують вірусвмістку сус-пензію для подальших досліджень. При гістологічному дослідженні виявляють дегенератині зміни в ЦНС, печінці, підшлунковій залозі та міокарді. Індикацію ентеровірусів проводять також за цитопатичною дією в культурі клітин або за бляшкоутворенням під агаровим чи бентонітовим покриттям, а та-кож за розвитком паралічу і загибеллю тварин. Для їх ідентифікації використовують імуноферментний аналіз, реакцію галь-мування гемаглютинації, імунофлуоресценції та РЗК. Реакцію нейтралізації на моделі клітин проводять як вище описано. Необхідно враховувати, що при масовій імунізації дітей живою поліомієліт-ною вакциною можливе виділення вакцинних штамів. Отже, необхідно встанов-лювати походження виділених вірусів. Виявлення ентеровірусів і визначення видів та серотипів найефективніше і найшвидше можна провести за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Серологічні дослідження. Методом парних сироваток ставлять кольорову пробу, реакцію нейтралізації з пригніченням цитопатичної дії, бляшкоутворення, РЗК, РНГА з еритроцитарними діагностикумами. Кольорову реакцію раніше час-то ставили при серологічній діагностиці поліомієліту. Вона базується на здатності вірусу пригнічувати обмінні процеси в інфікованих культурах клітин в результаті чого зберігається вихідний колір середовища (малиновий). Антитіла сироватки крові хворих нейтралізують вірус і метаболізм клітин продовжується. Це призводить до нагромадження кислих продуктів у системі, які змінюють РН середовища і воно набуває жовтого кольору. Наводимо схему поста-новки кольорової реакції при серологічній діагностиці поліомієліту (табл. 73). Результати реакції враховують візуально на 5-7 добу шляхом порівняння ко-льору середовища в дослідних і контрольних пробірках. Титром сироватки вва- Розділ 13. Лабораторна діагностика вірусних інфекцій
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 786 | Нарушение авторских прав |