АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Серотерапія і серопрофілактика

Часто необхідно терміново попередити розвиток захворювання в людини, яка була в контакті з джерелом інфекції. Такий захист досягають введенням готових антитіл (імунних сироваток, імуноглобулінів). Імунні сироватки та імуноглобулі-ни вживають і для лікування інфекційних захворювань, особливо тих, при яких вирішальну роль відіграють білкові токсини. Ус і лікувально-профілактичні сиро-ватки поділяють на антитоксичні, антимікробні й антивірусні.

Антитоксичні сироватки (протиправцева, протидифтерійна, протиботулінові, протигангренозні та ін.) виготовляють у науково-дослідних інститутах шляхом гіперімунізації коней відповідними анатоксинами (дифтерійним, ботуліновим, гангренозним тощо). Після кількох циклів гіперімунізації в коней беруть кров і одержують відповідну антитоксичну сироватку, в якій міститься величезна кіль-

Частина ІІ. Імунологія

кість специфічних антитіл (антитоксинів). Сироватки очищують від баластних речовин, перевіряють на стерильність, нешкідливість, апірогенність і активність. Їх обов’язково титрують, тобто визначають концентрацію антитіл, яку виражають у антитоксичних одиницях (АО) або в міжнародних одиницях (МО). За одну таку одиницю приймають найменшу кількість сироватки, яка нейтралізує певну кількість DLM відповідного токсину. Для кожного виду сироватки є своє визна-чення АО (МО). Так, за 1 АО протидифтерійної сироватки приймають найменшу її кількість, яка нейтралізує 100 DLM дифтерійного токсину для гвінейської свин-ки масою 250 г. На етикетках ампул із сироватками обов’язково вказують кількість АО (МО), що необхідно для визначення лікувальної чи профілактичної дози.

Антимікробні (антивірусні) сироватки виготовляють шляхом гіперімунізації тварин відповідними вбитими бактеріями (вірусами) або їх антигенами.

Останнім часом замість нативних антитоксичних і антимікробних (антивірус-них) сироваток виготовляють відповідні γ-глобуліни, адже саме у цій фракції сиро-ваткових білків концентруються антитіла. Для них також вказують одиниці актив-ності, переважно МО.

Пасивну профілактику можна також здійснити за допомогою сироватки лю-дини, яка перенесла цю хворобу (кір). Взагалі в сироватці людей у невеликій кількості містяться антитіла проти вірусів поліомієліту, кору, грипу, збудників каш-люка, скарлатини. Одержуючи із сироватки людський γ-глобулін, мають препарат із високою концентрацією захисних антитіл. В епідемічному вогнищі цей препа-рат призначають особам, які були в контакті з джерелом інфекції.

Людські гаммаглобуліни, які містять значну кількість антитіл проти токсинів, одержують шляхом імунізації донорів відповідними анатоксинами з подальшим осадженням γ-глобулінової фракції із сироватки.

Розрізняють γ-глобуліни специфічної дії і нормальний γ-глобулін. До γ-гло-булінів специфічної дії належать: протиправцевий, протидифтерійний, протиста-філококовий та інші.

Нормальний γ-глобулін одержують із плазми крові декількох тисяч здорових донорів і використовують для попередження респіраторних інфекцій у дітей, для профілактики гепатиту А, епідемічного паротиту, кору, вітрянки. Очищаючи γ-глобуліни від неспецифічних антитіл, отримують імуноглобуліни спрямованої дії (антистафілококовий, проти синєгнійної палички).

Випускають комплексний імуноглобуліновий препарат для перорального і ректального введення, який містить ІgM, ІgG, ІgA і характеризується значним вмістом антитіл до ентеробактерій (шигел, сальмонел, ешерихій).

У даний час широко використовують такі препарати для пасивної профілак-тики і лікування інфекційних захворювань:

Імуноглобуліни людини: протигрипозний, протикашлюковий, протидифте-рійний, протиправцевий, проти кліщового енцефаліту, вітряної віспи, гепатиту А, протистафілококовий, протиботулінові.

Гетерологічні сироватки та імуноглобуліни: протидифтерійна, протиправ-цева, протиботулінові А, В, Е, протигангренозні – кінські; антирабічний імуно-

Розділ 10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних захворювань 169

глобулін, протисибірковий імуноглобулін, одержані із сироватки коней, імуногло-булін проти кліщового енцефаліту.

Захисна дія гамма-глобулінів триває короткий період: 2-3 тижні.

Чужорідні сироватки та γ - глобуліни, одержані при імунізації тварин, при вве-денні людям можуть часом викликати ускладнення (анафілактичний шок, сиро-ваткову хворобу тощо). При першому введенні вони обумовлюють розвиток сен-сибілізації, а при повторному – розвиток алергічних реакцій негайного типу. Такі реакції у осіб, які були раніше сенсибілізовані продуктами кінського походження, можуть виникати й після першого введення гетерологічних сироваток.

Найбільш небезпечним ускладненням після застосування сироваток є анафі-лактичний шок. Симптоми даного ускладення, яке розвивається, як правило, безпо-середньо після ін’єкції препарату, характеризується розвитком гострої серцево-судинної недостатності й бронхоспазму.

Перші прояви шоку – неспокій, загальна слабість або збудження, відчуття страху, запаморочення, шум у вухах, холодний піт, біль за грудиною або у животі, утруднене дихання. У тяжких випадках, особливо у відсутності екстреної медич-ної допомоги, через 5-30 хв. може наступити смерть.

При перших ознаках анафілактичного шоку необхідно здійснити такі заходи:

• Припинити введення препарату.

• Покласти хворого (голова нижче ніг), повернути голову набік, попередити западання язика.

• Якщо препарат було введено в кінцівку, накласти джгут вище місця ін’єкції не більше як на 25 хв.

• Обколоти місце ін’єкції 0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну з 4,5 мл 0,9 % розчину хлориду натрію.

• На місце ін’єкції покласти лід або грілку з холодною водою на 10-15 хв.

• У кінцівку, вільну від джгута, ввести розчини димедролу, допаміну, гідро-кортизону.

Терміни розвитку сироваткової хвороби після введення гетерологічної сиро-ватки залежать від часу і частоти введення препарату. Так, після першого введен-ня симптоми хвороби проявляються в середньому через 7-10 днів, а при повтор-ному – через більш короткий термін, – від декількох годин до 2-3 днів.Тривалість хвороби залежить від її тяжкості і складає від декількох днів до 2 тижнів.

Для лікування застосовують протигістамінні препарати, адреналін, препара-ти кальцію та інші симптоматичні середники.

Для профілактики виникнення анафілактичного шоку перед введенням будь-якої гетерологічної сироватки необхідно обов’язково поставити внутрішньо-шкірну пробу з розведеною 1:100 сироваткою коня, яка знаходиться у коробці з препаратом (ампула маркірована червоним кольором). Розведену сироватку вво-дять внутрішньошкірно у згинальну поверхню передпліччя в об’ємі 0,1 мл. Облік реакції проводять через 20 хв. Проба вважається негативною, якщо діаметр на-

Частина ІІ. Імунологія

бряку (гіперемії) у місці ін’єкції, менший 1 см. Проба рахується позитивною, якщо вказані ознаки досягають у діаметрі 1 см і більше.

У випадку негативної шкірної проби нерозведену сироватку (ампула маркі-рована синім кольором) вводять в об’ємі 0,1 мл підшкірно у ділянку середньої третини плеча. При відсутності місцевої або загальної реакції через 30-60 хв внут-рішньом’язово вводять необхідну дозу сироватки, підігріту до температури 36 °С.

Якщо шкірна проба позитивна, а також при розвитку реакції на підшкірну ін’єкцію 0,1 мл нерозведеної сироватки, препарат застосовують тільки за життє-вою необхідністю.

Для десенсибілізації сироватку, розведену 1:100, вводять підшкірно послідов-но в об’ємі 0,5 мл, 2 мл, 5 мл з інтервалом 15-20 хв, потім з такими ж інтервалами вводять підшкірно 0,1мл і 1,0 мл нерозведеної сироватки. При відсутності реакції вводять призначену дозу сироватки.

Одночасно з початком десенсибілізації хворому проводиться протишокова терапія. Завжди напоготові необхідно мати розчин адреналіну 1:1000 або 0,5 % розчин ефедрину.

Техніка проведення профілактичних щеплень. Для введення в організм людини препаратів використовують як парентеральні (внутрішньом’язовий, підшкірний, внутрішньокірний, скарифікаційний), так і непарантеральний (через рот, у свічках, у клізмах, інтраназально) методи. Практичне застосування того або іншого методу визначається, з одного боку, біологічними властивостями препара-ту, з іншого – його призначенням.

Внутрішньом’язове введення. Основним місцем внутрішньом’язового введен-ня визначено верхній зовнішній квадрант сідниці, а також передньозовнішня ділян-ка стегна. Деякі препарати вводять також у дельтоподібний м’яз. Саме так вво-дять сорбовані препарати (АКДП – вакцина, АДП, АДП-М, АП анатоксин), оск-ільки місцева реакція при цьому виражена в меншій мірі, ніж при підшкірному введенні. Шкіру в місці ін’єкції препарату до і після введення обробляють 70 % етиловим спиртом.

Підшкірне введення. Основне місце ін’єкції – підлопаткова ділянка або верх-ня третина зовнішньої поверхні плеча.

Внутрішньошкірне введення. Таким способом вводять вакцину проти тубер-кульозу БЦЖ. Місце її введення – межа верхньої і середньої третини зовнішньої поверхні плеча. Використовують спеціальні однограмові або туберкулінові шпри-ци й тонкі голки з коротким зрізом. Го л ку вводять зрізом вверх у поверхневий шар шкіри, паралельно до її поверхні. При правильному введенні повинна утворитись папула білого кольору у вигляді “лимонної кірочки” діаметром 7-8 мм, яка зникає через 15-20 хв.

Внутрішньовенне введення. Цим способом, в основному, вводять імуногло-буліни людини для внутрішньовенного введення – препарати, які позбавлені ан-тикомплементарних властивостей. Необхідно суворо витримувати температуру препарату, що вводиться (36-37 °С), його розведення і швидкість введення. Інші імуноглобуліни вводити таким способом не можна. Внутрівенний спосіб викори-

Розділ 10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних захворювань 171

стовується також при введенні специфічної плазми (антистафілококової, антиси-нєгнійної, антипротейної), а також за життєвими показниками і гетерологічних сироваткових препаратів.

Нашкірний (скарифікаційний) метод застосовують для щеплення деякими живими бактеріальними вакцинами (бруцельозна, Ку -лихоманки, сибіркова, туля-ремійна, чумна). На шкіру внутрішньої поверхні передпліччя наносять необхідну кількість крапель вакцини і через них скарифікатором роблять неглибокі надрізи. Кількість крапель, число надрізів, їх довжина і відстань один від одного визнача-ються інструкцією по застосуванню конкретного препарату.

Пероральний спосіб вакцинації використовують при щепленні проти поліомі-єліту, чуми, холери. Ці препарати слід вживати натщесерце.

Гібридоми і моноклональні антитіла. Гібридоми – клітини, одержані в результаті злиття лімфоцитів від імунізованої певним антигеном миші з гістогене-тично близькою пухлиною (мієломою). Ці клітини здатні нескінченно ділитись і продукувати специфічні антитіла. Антитіла, що синтезуються одним клоном гібридних клітин, одержали назву моноклональних. Вперше здійснили цей про-цес Г. Келлер і Ц. Мільштейн у 1975 році. До моменту одержання гібридом в імунології не було препаратів специфічних антитіл такої чистоти.

Гібридоми – не тільки «фабрики» антитіл іn vitro, вони – новий штучно ство-рений об’єкт, на якому стало можливим проводити різноманітні дослідницькі роботи, що недавно вважались фантастикою. Клонова гібридома – це самовідтво-рююче джерело генетично ідентичного матеріалу, яке дозволило виділяти й кло-нувати гени антигенспецифічних антитіл.

Етапи одержання гібридоми. 1. Імунізація мишей антигеном, проти якого потрібні антитіла. 2. Виділення клітин селезінки імунізованих тварин. 3. Одержання клітин мієломи у мишей, уражених цією пухлиною. 4. Злиття клітин селезінки з клітинами мієломи. 5. Тестування необхідних клітин і їх клонування. 6. Культиву-вання гібридом в організмі тварин або в культуральних середовищах. 7. Очистка гібридомних антитіл.

Моноклональні антитіла, які виробляються гібридомами, набули широкого застосування в біології й медицині. Вони використовуються для ідентифікації і очистки молекул і клітин, які несуть специфічний антиген, для імуноаналізу біо-логічних рідин і клітин організму, для лікування і дослідження етіології й патоге-незу різних захворювань.

Частина ІІІ СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ

Розділ 11

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1473 | Нарушение авторских прав