 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ідентифікація
Визначення чутливості до антибіотиків гень, аспірати трахеї. Мазки беруть тампонами натще до чищення зубів, полос-кання рота, носа і глотки. Синтетичну гігроскопічну вату для виготовлення там-понів використовувати не слід, оскільки вона містить альгінат натрію, який згуб-но впливає на мікрофлору. Для кожної ніздрі беруть окремий тампон. При заборі матеріалу з ротоглотки не можна торкатись тампоном до слизової рота і язика. Матеріал із носоглотки беруть спеціальним задньоглотковим тампоном. Ранкову порцію харкотиння збирають у стерильну банку. Перед цим хворий чистить зуби і прополіскує рот кип'яченою водою для видалення залишків їжі, епітеліальних клітин та мікрофлори ротової порожнини. Досліджуваний матеріал спочатку мікроскопують у мазках, забарвлених за Грамом, й одночасно проводять посів. Мікроскопія є важливим орієнтиром для вибору оптимальних живильних середовищ. При перегляді мазків оцінюють загальну картину мікрофлори наявність ста-філо-, мікро- і стрептококів, нейсерій, капсульних пневмококів і клебсієл, грамне-гативних паличок, міцелію і бластоспор грибів При гострій інфекції в харкотинні виявляють бактерії, розміщені поблизу лейкоцитів. Мікроорганізми з ротової по-рожнини розташовуються навколо епітеліальних клітин, їх до уваги не беруть Скоріше всього вони свідчать про порушення техніки забору В таких випадках взяття матеріалу необхідно повторити. Посіви проводять на кров'яний і шоколадний агар, ЖСА, середовища Ендо і Сабуро, які попередньо підігрівають у термостаті. При посіві тампоном матеріал спочатку втирають в середовище на невеликій ділянці (2-3 см2), а потім штрихами по всій поверхні середовища, Перед посівом харкотиння спочатку виливають у чашку Петрі, вибирають 2-3 гнійні грудочки, тричі відмивають їх від супутньої мікрофлори в стерильному Частина ІV. Вірусологія ізотонічному розчині хлориду натрію і наносять на середовище. Посів проводять стерильним скляним шпателем, рівномірно розтираючи матеріал по поверхні сере-довища. Через 18-24 год інкубації в термостаті підраховують кількість колоній, виділяють чисті культури та проводять їх ідентифікацію загальноприйнятими методами. Обов'язково визначають їх чутливість до антибактеріальних препаратів Як додатковий використовують і кількісний метод визначення бактерій у хар-котинні. Для цього 1 мл харкотиння гомогенізують в 9 мл бульйону чи пептонної води за допомогою скляних бусинок у колбі протягом 20 хв, або в ступках із сте-рильним кварцевим піском. Потім із гомогенізованого матеріалу готують серійні розведення від 10-1 до 10-7 і по 0,1 мл із останніх трьох розведень висівають на кров’яний агар. На середовища Ендо і Сабуро сіють 0,1 мл початкового розведен-ня (1:10) Через 24 год інкубації в термостаті підраховують кількість колоній кож-ного виду мікроорганізмів. Діагностично значущим є виявлення S.рпеитоniае і Н.influenzae в концентрації 106 і більше бактерій в 1 мл. Для умовно-патогенних мікроорганізмів така концентрація має значення при 2-3-кратному їх виявленні з інтервалом у 3-5 днів. Важливе значення має кількісна оцінка колоній і при первинному посіві на щільні середовища. При цьому використовують такі критерії (ступені): перший – ріст поодиноких колоній (до 10); другий – ріст від 10 до 25 колоній; третій – ріст 50 і більше колоній; четвертий – суцільний ріст, колонії не можна підрахувати. Третій-четвертий ступінь, як правило, свідчить про етіологічну роль даного мікроорганізму, перший і другий – про носійство або контамінацію. При підозрі на вірусні інфекції дихальних шляхів досліджуваний матеріал направляють до вірусологічної лабораторії, де проводять відповідні вірусологічні дослідження. Гнійно-запальні, ранові та опікові інфекції. Збудниками ранових і гнійних післяопераційних ускладнень є стафіло- і стрептококи, грамнегативні бактерії, клостридії, бактероїди, фузобактерії та ін. Остеомієліти, мастити, омфаліти, оти-ти найчастіше викликають золотистий і епідермальний стафілококи, апендицити і перитоніти – ешерихії, протей, бактероїди, ентерококи, клебсієли, часто в асоці-аціях зі стафілококами. Опікові інфекції спричиняють стафілококи, псевдомона-ди та інші грамнегативні бактерії, представники нормальної мікрофлори шкіри та слизових оболонок. Матеріал із рани або поверхні опіків беруть двома стерильними тампонами (один – для виготовлення мазків, другий – для посіву). Гній, шматочки видале-них тканин, промивну рідину з дренажів забирають у стерильні пробірки при дотриманні правил асептики і протягом години доставляють до лабораторії. При ураженні зовнішнього вуха проводять спочатку обробку шкіри 70 % спиртом, потім беруть матеріал стерильним ватним тампоном. Якщо запальний процес локалізується в середньому або внутрішньому вусі, досліджують пунктат і ма-теріал, взятий під час операцій. Матеріал із кон’юнктиви, рогівки і повік беруть бактеріологічною петлею (або маленьким тампоном). Забір матеріалу проводить лікар-окуліст. Розділ 14. Шпитальні інфекції Виготовлені для мікроскопії мазки фарбують за Грамом (в разі потреби за Романовським-Гімзою або Цілем-Нільсеном). При виявленні мікроорганізмів опи-сують їх морфологічну характеристику і густину обсіменіння За результатами мікроскопії вибирають живильні середовища і вносять корективи в хід мікробіо-логічного дослідження. Посіви матеріалу роблять на 5 % кров’яний агар, цукровий бульйон та сере-довище для контролю стерильності. Посів на щільні середовища проводять за методом “ тампон-петля”. Спочатку тампоном проводять доріжку по діаметру чаш-ки, потім другою стороною тампона засівають ще одну “доріжку” паралельну першій. Після цього матеріал розсівають петлею штрихами, перпендикулярними до “доріжок”. Такий посів дає можливість виділити бактерії у вигляді окремих колоній навіть із мікробних асоціацій. Посіви на щільні та в рідкі середовища інкубують при 37 °С протягом доби. При виявленні росту окремі колонії відсівають на елективні середовища з метою їх ідентифікації. Обов'язково відмічають чи мікроби ростуть у вигляді монокуль-тури, чи в асоціації. При наявності асоціацій відмічають переважний ріст того чи іншого представника асоціації. В ряді випадків рекомендують проводити і кількісні дослідження, визначаючи концентрацію мікробів в 1 мл гною, ексудату чи в 1 г видаленої тканини. При підозрі на наявність у досліджуваному матеріалі грибів, посів додатково проводять ще й на середовище Сабуро і вирощування здійснюють при темпера-турі 22-25 °С протягом 5 діб. При підозрі на виділення нейсерій посіви проводять на сироватковий агар і тіогліколевий бульйон. Інкубацію проводять при 37 °С в ексикаторі при 5-10 % СО2. Виділені чисті культури ідентифікують за морфологічними, культуральни-ми, біохімічними та антигенними їх властивостями, як це описано у відповідних розділах спеціальної мікробіології. Урогенітальні інфекції. Цистити, уретрити, пієлонефрити, уросепсис та ін. можуть викликати стафіло- і стрептококи, протей, ешерихії, псевдомонади, клеб-сієли, мікоплазми. При бактеріологічному дослідженні важливо правильно взяти пробу, провести якісне і кількісне визначення мікроорганізмів в 1 мл сечі ще до початку антимікробної терапії. Безпосередньо перед забором сечі необхідно обмити з милом зовнішні ста-теві органи. У стерильний посуд беруть 3-5 мл середньої порції сечі і засівають біля ліжка хворого або доставляють до лабораторії протягом 30 хв. У разі немож-ливого негайного дослідження сечу зберігають у холодильнику не більше 24 год. Для посіву сечі біля ліжка хворого рекомендують метод “предметного скла”. Стерильне предметне скло покривають шаром розтопленого агару і після засти-гання середовища занурюють у стаканчик із сечею, виймають, дають сечі стекти, інкубують скельце в чашці Петрі 18-24 год при 37 °С. Ізольовані колонії ідентифі-кують. З метою кількісного мікробіологічного дослідження сечі найчастіше викори-стовують метод каліброваної петлі, якою проводять секторні посіви (рис. 95). Частина ІV. Вірусологія
В 1 мл сечі здорової людини міститься не більше 104 бактерій (критичне число 105 мікробів) При виявленні 106-108 і більше бактерій в 1 мл сечі наявність інфікування сечовивідних шляхів вважають без-сумнівним. Для визначення локалізації інфекційного процесу в нирках чи сечовому міхурі проводять катетеризацію останнього. За допомогою катетера випускають всю сечу і промивають сечовий міхур розчином антибіотика (неоміцин), потім тричі з інтер-валом 10 хв беруть проби сечі для бактеріологічного дослідження. Якщо інфек-ційний процес уражує нирки, в усіх трьох пробах сечі будуть знаходитись бактерії, кількість яких зростає в кожній наступній порції. При інфекції тільки сечового міхура сеча залишається стерильною. Гнійно-запальні процеси жіночих статевих органів (уретрити, вульвовагіні-ти, цервіцити, ендометрити, бартолініти та ін.) можуть викликати як облігатні Таблиця 74 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 884 | Нарушение авторских прав |
Платиновою петлею, діаметром 2 мм (ємність 0,005 мл), проводять посів сечі (30-40 штрихів) на агар в секторі А. Петлю стерилізують у полум'ї пальника і проводять нею 4 штрихових посіви з сектора А в сектор 1, із сектору 1 у сектор 2, із сек-тору 2 в сектор 3. Чашки інкубують протягом доби при 37 °С, після чого підраховують кількість ко-лоній, що виросли в різних секторах. Ступінь бак-теріурії визначають за методом Гоулда (табл. 74). Метод секторних посівів дає можливість не тільки визначати ступінь бактеріурії, а й виділяти збудника в чистій культурі.