АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Псевдомонадні інфекції

Псевдомонадні (синьогнійні) інфекції – гнійно-септичні захворювання, що викликаються Pseudomonas aeruginosa. Цю поліморфну рухливу грамнегативну бактерію протягом довгого часу відносили до групи умовно-патогенних мікроор-ганізмів. Але в останні 15-20 років на фоні широкого використання антибіотиків синьогнійна паличка стала значно частіше викликати різноманітні запальні про-цеси, включаючи і генералізовані форми: менінгіт, пневмонію, плеврит, остеомієліт, септицемію, уросепсис, отит, кератит, гнійні ускладнення травматичних, операцій-них і, особливо, опікових ран. Переважна більшість їх – типові внутрішньолікар-няні інфекції. У багатьох стаціонарах сформувались госпітальні ековари псевдо-монад, що мають виражений поліморфізм, множинну резистентність до лікарських препаратів, підвищену вірулентність.

Матеріал для лабораторного аналізу може бути дуже різноманітний, але най-частіше – це гній, рановий вміст, ексудат, сеча, жовч, ліквор, кров, випорожнення, лікарські препарати, виготовлені в лікарнях, різні об’єкти довкілля.

Найефективнішим і по суті єдиним методом лабораторної діагностики псевдо-монадних інфекцій є бактеріологічний. Для успішного виділення чистих культур синьогнійних паличок важливе значення має спосіб взяття матеріалу. Його необ-хідно забирати до початку антибактеріальної терапії, а якщо її вже розпочали – то лише після виведення препарату з організму.

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Псевдомонади добре ростуть на простих і диференціально-діагностичних середовищах (МПБ, МПА, пептонна вода, Ендо, Плоскирєва та ін.) в аеробних умовах при 30-37 °С, також при 42 °С, що можна використовувати як диференці-ально-діагностичну ознаку. Середовищем вибору слід вважати МПА з фурагіном і 0,1 % центрамідом. Для визначення пігменту матеріал сіють у МПБ.

Характерною культуральною особливістю цих бактерій є утворення слизу, що надає характерної в’язкості бульйонним культурам і колоніям мукоїдних штамів. У зв’язку з цим на рідких середовищах утворюється особлива сірувато-срібляста плівка. При старінні культур виникає каламуть з наступним випаданням слизово-го осаду. Переважна більшість штамів синьогнійних паличок продукує пігмент піоціанін, що має синій колір у лужному і нейтральному середовищі і червоний – у кислому. Для визначення пігменту в підлужену до рН 8 бульйонну культуру вно-сять декілька крапель хлороформу і струшують. Синє забарвлення хлороформу свідчить про наявність піоціаніну. Псевдомонади інших видів (P.putida, P.fluo-rescens) можуть утворювати пігменти інших кольорів: червоний (піорубін) і ко-ричнево-чорний (піомеланін).

На МПА через 24 години виростають досить крупні напівпрозорі слизуваті колонії синьо-зеленого кольору з перламутровим відтінком. Через день-два забар-влюється і само середовище. Культури часто мають специфічний запах фіалок або жасмину.

Дуже важливо знати, що при посіві на щільні середовища більшість культур P. аeruginosa дають феномен райдужного лізису під впливом спонтанного бактері-офагу. У відбитому світлі колонії нагадують різнобарвні плівки окисів на поверхні кольорових металів, напр., міді. Цей феномен утворюють лише синьогнійні па-лички, отже, його можна розглядати як таксономічну ознаку.

На агарі Плоскирєва спочатку виростають колонії інтенсивного жовтого ко-льору, які через 48 год стають коричневими, в’язкими, важко знімаються пет-лею. Середовище Олькеницького чи Ресселя при рості псевдомонад не зазнає ніяких змін.

Ідентифікують виділені культури за вище вказаними морфологічними і куль-туральними властивостямя, а також за їх біохімічною активністю. Синьогнійні палички мають слабку цукролітичну активність. Вони розкладають до кислоти лише глюкозу. Значно вища їх протеолітична дія: вони розріджують желатин і згорнуту сироватку крові, гідролізують казеїн, звурджують молоко і розріджують його згусток. Відновлюють нітрати до нітритів, виділяють оксидазу, не утворю-ють індол і сірководень, дають негативну реакцію Фогеса-Проскауера. Важливи-ми диференціальними ознаками P.aeruginosa є визначення флуоресцуючого пігмен-ту піоціаніну, хороший ріст при 42 °С, феномен спонтанного райдужного лізису, гемоліз на кров’яному агарі.

Серологічну ідентифікацію культур і визначення серовару можна провести (при наявності відповідних типів сироваток) в реакції аглютинації з визначенням групоспецифічного О-антигену і моноспецифічних Н-антигенів. Однак схема іден-тифікації псевдомонад ще потребує подальшого вдосконалення.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 267

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 637 | Нарушение авторских прав