 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ферментативні властивості ешерихій і тифозно-паратифозних бактерій
Більш надійною є серологічна ідентифікація виділених культур в реакції аг-лютинації з діагностичними сироватками. Спочатку реакцію ставлять на склі з адсорбованими аглютинуючими сироватками, які містять антитіла до антигенів 09 (S. typhi), 02 (S. paratyphi A) і 04 (S. schottmuelleri). Якщо виділена культура за біохімічними властивостями подібна до тифозної, але не аглютинується 09-сиро-ваткою, її необхідно проаглютинувати з V i - сироваткою. Для постановки реакції аглютинації на предметне скло наносять краплю відпо-відної сироватки і рядом краплю фізіологічного розчину. Бактеріологічною пет-лею набирають культуру з середовища Олькеницького, емульгують її в краплі фізіо-логічного розчину і з’єднують із краплею сироватки. При відповідності культури і сироватки появляється аглютинація, за результатами якої визначають належність досліджуваної культури до серогрупи. Серовар встановлюють в реакції аглюти-нації з монорецепторними Н-сироватками. В разі відсутності в лабораторії адсорбованих монорецепторних сироваток ставлять розгорнуту реакцію аглютинацію в пробірках (р-ція Грубера) з видовими тифозними і паратифозними сироватками. Діагностичну сироватку необхідно розво-дити до титру, вказаного на етикетці ампули. Якщо реакція аглютинації випадає до титру, або принаймні до половини титру, тоді культура відповідає виду сироватки. Фаготипування виділених культур. Важливе епідеміологічне значення, особ-ливо для встановлення джерела інфекції, має фаготипування тифо-паратифозних мікробів. Збудники черевного тифу з Vi-антигеном лізуються Vi-бактеріофагами. Їх нараховують 86 типів. Всі вони високоспецифічні. Є набори фагів і для типу-вання паратифозних сальмонел. Для фаготипування беруть молоді культури (4-6-годинні) досліджуваних штамів, набори типових бактеріофагів у тест-розведеннях та стандартне свіжови-готовлене й добре підсушене середовище. Культуру засівають суцільним газоном, чашки обов’язково підсушують у термостаті. На поверхню газону пастерівською піпеткою, штампом-реплікатором або каліброваною петлею наносять типові фаги. Попередньо дно чашки розмічують на квадрати, в яких вписують номер типового фагу. Після підсихання крапель чашки інкубують у термостаті 5-6 год і врахову-ють результати. Фаготип встановлюють за наявністю лізису культури відповід-ним фагом. Для визначення джерела інфекції проводять також коліцинотипуван-ня сальмонел. Останнім часом в добре оснащених мікробіологічних лабораторіях викорис-товують більш чутливі й специфічні методи лабораторної діагностики черевного Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія
Серологічне дослідження проводиться як для діагностики захворювання, так і для встановлення бактеріоносійства. З діагностичною метою ставлять розгорну-ту об’ємну реакцію Відаля і РНГА з О- і V i ерит роцитарними діагностикумами. РНГА є більш надійна й специфічна. Останнім часом все ширше використовують виявлення антитіл за допомогою методу ІФА. Діагностична цінність серологіч-них реакцій значно підвищується при постановці їх методом парних сироваток. Реакція Відаля. Аглютиніни до збудників черевного тифу і паратифів вияв-ляють у сироватці крові, починаючи з 8-10 дня захворювання й пізніше. Динаміка їх накопичення досить своєрідна: спочатку появляються антитіла до О-антигену, але їх титр швидко зменшується після видужування. Н- і V i - антитіла з’являються пізніше, але роками зберігаються у високих титрах після хвороби, щеплень і у бактеріоносіїв. У зв’язку з цим для правильної оцінки серологічної реакції важли-во одночасно виявляти всі типи аглютинінів. Для постановки реакції аглютинації Відаля необхідно три компоненти: 1) ан-титіла (сироватка хворого); 2) антиген (бактерійний або еритроцитарний діагнос-тикум); 3) 0,85 % розчин хлориду натрію (електроліт). Для одержання сироватки у хворого з вени, пальця або мочки вуха в стериль-ну пробірку беруть 2-3 мл крові, ставлять її в термостат на 30 хв для згортання. Утворений згусток обводять пастерівською піпеткою, відділяючи його від стінок пробірки, вміщують на 30-40 хв у холодильник, відсмоктують сироватку і роблять її робоче розведення 1:50. Потім у шести паралельних рядах аглютинаційних про-бірок роблять наступні розведення сироватки від 1:100 до 1:1600 за стандартною схемою (табл. 38) Таблиця 38 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 692 | Нарушение авторских прав |
тифу і паратифів. Та к, для виявлення О- і Vi- антигенів в крові, випорожненнях та інших матеріалах застосовують РЗК, реакцію непрямої гемаглютинації з еритро-цитарними антитільними (О- і Vi) діагностикумами. Перспективне також викори-стання реакції коаглютинації, агрегат-аглютинації та ІФА. Для прискореної іден-тифікації збудників черевного тифу і паратифів застосовують ДНК-зонд, що несе на собі ген V i - антигена. Результат отримують через 3-4 год.